Verbal area of the philosophical category of time In virginia woolf’s short stories

Victoriia Andrykevych

Kamianets-Podilsky Ivan Ohienko National University

Scientific Supervisor: PhD, Khoptiar A. O.

 

VERBAL AREA OF THE PHILOSOPHICAL CATEGORY OF TIME

IN VIRGINIA WOOLF’S SHORT STORIES

 The article focuses on the investigation of the verbal area of the concept “Time” in Virginia Woolf’s short stories in the context of the author’s modernistic and philosophical ideas.

Key-words: concept, modernism, philosophical ideas, philological analyses.

    

У сучасній науковій картині світу домінує тенденція визначення часу як форми існування матерії, як процес зміни об’єктів і явищ. Властивостями часу є одномірність, асиметричність, ритм та швидкість розвитку, необоротність.

Центральною для філософії А. Бергсона є концепція дуалістичної природи часу. За Бергсоном існує час як дещо загальне (temps), опосередковане і «довготривалість» (duree) – суб’єктивно-психологічний і разом з тим конкретний час, який концентрує в одній точці теперішнього все життя людини [1].

Проблема часовості людського буття саме як проблема антропологічна була визначена у феноменологічних дослідженнях Гуссерля та Гайдеггера. Життя свідомості здійснюється як майбутні нові можливості інтенцій (цілей) і таким чином продовжує минуле. Таким чином, якщо досвід людської суб’єктивності витлумачувати як часовий, то основна його діяльність полягає в безперечному синтезі таких часових моментів, як минуле, майбутнє й теперішнє [1, с. 82].

   У працях Д. Грахама [5] та Н. Сегала [6], які торкаються проблематики часової організації оповіді у творах письменниці,  також акцентується увага на ролі часу як засобу передачі «процесу свідомості» і підкреслюється суміщення різних часових планів, часових пластів у потоці свідомості –  мимовільному, аструктурованому процесі, який являє собою водночас і воскресіння у пам’яті минулого і відчуття теперішнього, і фантазії майбутнього.

        Суб’єктивний час свідомості персонажів психологічно наповнений, визначається внутрішнім світом особистості. Це твердження наближає художній час у творах до концепції «часу свідомості» А. Бергсона [1].

Здійснивши філологічний аналіз цілого ряду оповідань письменниці вдалося виокремити досить широке коло семантичних вербалізаторів концептів TIME і PAST TIME.  Семантично пов’язані вербалізатори концепту TIME, вибрані із творів В. Вульф створили сітку, а той факт, що структура  концепту утворена лексичними одиницями, які розрізняються  ступенем яскравості в свідомості їх носія і упорядковуються  за польовою  структурою дозволило нам побудувати вербальний простір, вершини якого відповідають семантичним елементам  тексту, а ребра — семантичним зв’язкам між ними [4].

На семантичній сітці дериваційному ланцюжку відповідає шлях від послідовності вершин, пов’язаних двоспрямованими та односпрямованими дугами-стрілками, до центру досліджуваного концепту: The stream was endless endless, endlessupon Times pool; I took out my watch and marked the hour to fix a date; rolled over and overthe stream was endlessendless, endless  [7].

Двосторонні семантичні  компонентно-дериваційні зв’язки є показовими і відтворюють завершеність образної картини сприйняття часового виміру В. Вульф: the wings of the butterflythe rapidity of life; the aeroplane еverythings moving, falling, slipping, vanishing; the mark on the wallbeginning; wheelsthe rapidity of life; Big Ben to fix a date [7]. Для письменниці притаманне  синкретичне сприйняття світу, цілісне відтворення дійсності, яке яскраво представлене в образах ЧАСУ: the wings of the butterfly,   the  aeroplanean impatient carriage horsethe mark on the wall, Big Ben, Times pool, Wheels [7].

Рух часу є перманентним і безкінечним: And so it goes on. All the time. Все рухається разом з ним: Everything’s moving, falling, slipping, vanishing… running here and theredarting – tumbling head over heels [7].                         

        Час супроводжує людину, життя якої є  швидкий політ: They were both in the prime of youth,when the wings of the butterfly,  though fully grown, are motionless in the sun.like a mechanical bird,  in the drone of the aeroplane   the voice of the summer sky murmured its fierce soul [7].

 Потік часу це безперервні оберти коліс: Wheels strike divergently. Omnibuses conglomerate in conflict–for ever desiring—the clock asseverates with twelve distinct strokes that it is midday Omnibuses joined motor cars; motor cars vans; vans taxicabs, taxi cabs motor cars The stream was endless endless, endless [7].

     Потік спогадів, ретроспекція у минуле, постійне співставлення різних часових пластів,  минулого і теперішнього органічно пов’язує ланцюжки  семантичної сітки концепту TIME з концептом PAST TIME: This train of thoughtthink of the pasteven remember the last time it happenedabove a buried memory [7].семантичні компонентно-дериваційні ланцюжки сіткового утворення МИНУЛЕ        є показовими у створенні відповідного концепту.                                                                                                                                            

      У сприйнятті В. Вульф МИНУЛЕ тісно пов’язане зі старовиною і усіма її проявами:   ancient an old picture  for an old room –   old cloak;  oval egg of a  prehistoric bird [7].

      Фізіологічна старість людини як втілення МИНУЛОГО в      життя стає для письменниці своєрідним переходом в круговерті минулого і теперішнього:

came two elderly womenan old greyhaired woman  –  and her wrinkled   neck old and angularveined and lined [7].                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

     МИНУЛЕ, для письменниці – примара,  тінь, зображення  якої невидиме, розмите  у дзеркалі:   phantomsthe shadows of shadeGhosts  phantoms all that remains of itthe looking glass smashes and looked half transparent image disappears [7].

      Для В. Вульф МИНУЛЕ  це не конечність і завершеність, а перехід у  інший стан існування:  to take action as a way of endingat the end of a walk all gone, and jewels, too;  to take action as a way of endingthe dead leafa dying flamedeep into the ground again [7].

Отже, саме уявлення про час як нестримний рух в художньому сприйнятті В. Вульф можливе лише на основі «первинного природного образу часовості, котрий найближче пов’язаний із суб’єктним статусом людини» [1, c. 82].  Бути, тобто існувати, є можливим  тільки для людини, що здатна до згадування та передбачення.

References

 

  1. Бергсон А. Творческая эволюция А. Бергсон // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bim-bad.ru/docs/bergson_creative_evolution.pdf
  2. Бешашвили А. Ф. Проблема начала познания у Б. Рассела и Э. Гуссерля / А. Ф. Бешашвили. – Тбилиси : Мецниереба, 1969. – 123 с.
  3. Скороходько Є. Ф. Сіткове моделювання: лінгвістична інтерпретація параметрів семантичної складності / Скороходько Є. Ф. // Мовознавство, 1995.–  № 6. – С. 19–28.
  4. Халупко В. П. О. Концепт TIME в оповіданнях В.Вулф (лінгвопоетичний аспект) / Халупко В. П., А. О. Хоптяр // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. –– Луцьк : Вежа, 2008. – Вип. 5. – С. 134–140.
  5. Graham J. Time in the novels of Virginia Woolf / J. Graham // [Electronic

resource].  – URL :   https://muse.jhu.edu/article/551737

  1. Segal, Naomi. “Style indirect libre” to Stream – of – Consciousness: Flaubert, Joyse, Schnistzler, Woolf / Naomi Segal // Modernism and European unconscious // Ed. By Collier P., Davis J. – Cambridge, 1990. – XV, 312 p.
  2. Virginia Woolf. A Haunted House and other short stories / V.Woolf // [Electronic resource]. – URL : https://ebooks.adelaide.edu.au/w/woolf/virginia/w91h/complete.html

2 thoughts on “Verbal area of the philosophical category of time In virginia woolf’s short stories

  1. Невпорядкованість мовлення, невласне пряма мова оповіді, стилістична неординарність, часовий монтаж, ретроспекція, включення у свідомість персонажів епіфанії.

  2. До яких літературних технік зверталася Вірджинія Вульф в своїх новелах для зображення концепту TIME?

Comments are closed.