THE LINGUISTIC STATUS OF COMMUNICATIVE CATEGORY OF TOLERANCE

Oleksandra Berhazova

Науковий керівник –канд. філол. наук, доцент, Козлова В.В.

(Сумський державнийпедагогічний університет

імені А.С. Макаренка)

ЛІНГВІСТИЧНИЙ СТАТУС КОМУНІКАТИВНОЇ КАТЕГОРІЇ ТОЛЕРАНТНІСТЬ

THE LINGUISTIC STATUS OF COMMUNICATIVE CATEGORY OF TOLERANCE

Abstract

The article deals with the phenomenon of tolerance as a communicative category in the paradigm of various linguistic studies. We define tolerance and its content as a multi-faceted, multifunctional and dynamic phenomenon, which is enriched with new content. Our analysis of the category of tolerance in the paradigm of various knowledge can be summarized in the systematic multi-level description of the content of this notion, which acts as a complex category, whose semantic differentiation, depending on its specific language or general-purpose specialization, reveals some features of similarity. In particular, through all meaningful levels of the concepts of “tolerance”, “politeness” and “political correctness” pass the fixed difference in the interpretation of this category.

Key words: tolerance; communicative competence; the communicative category of tolerance; linguistic study; intolerance; political correctness; politeness.

Толерантність як якість, що характеризує ставлення до іншої людини як рівноправної особистості й виявляється у свідомому підкоренні почуття неприйняття, викликаного всім тим, що втілює в іншому інше (зовнішність, манера мовлення, смаки, спосіб життя, переконання тощо)” [1, с. 246],постає як надзвичайно складне поняття й вивчається низкою сучасних наук.

У лінгвістичній науці не існує загальноприйнятого визначення толерантності. На сучасному етапі лінгвісти не прийшли до єдиної думки про категоріальнийстатус толерантності. Так І.А. Стернін, Є.Ю. Шамсутдінова [2006], А.А. Селютін [2009], С.Д. Ісаєва [2011], Н.В. Соловйова [2008] розглядають толерантність як комунікативну категорію.

Під комунікативними категоріями розуміються категорії мовленнєвого спілкування, які впливають на процес комунікації у той чи інший спосіб: організовують і регулюють мовленнєве спілкування, відбивають уявлення учасників комунікації про основні правила її здійснення. Необхідними умовами виділення комунікативної категорії є наявність комунікативного змісту (вміщує інформаційно-змістовний і прескрипційний аспекти), мовнихмовленнєвих способів реалізації даного змісту, існування полярного члена або можливості градуального вираження даної категорії [2,7,14].

Однією з найґрунтовніших праць у царині дослідження поняттєвого апарату комунікативної толерантності в цілому, а також міжкультурної комунікативної поведінки, комунікативної компетенції є розвідка лінгвіста Йосипа Стерніна [13]. Учений пише про те, що толерантність повсякденної поведінки і спілкування людей обумовлена наявністю в їх свідомості толерантної установки, правил толерантної поведінки і спілкування[13, с.331].

Зміст толерантності включає інформацію про різноманіття переконань, точок зору, реалій життя і їхнє право на існування. Розпорядчі прескрипції(висловлювання про належне, тобто висловлювання, яке стверджує необхідність будь-яких дій або їх заборону; прескриптивнимивисловлюваннями є правові, моральні та інші норми, оскільки кожна з них містить припис: дозвіл, заборону або зобов’язування)вказують на необхідність проявляти повагу і такт по відношенню до особистості і переконанням співрозмовника. Заборонні прескрипціїзаперечують нав’язування власної позиції, придушення особистості співрозмовника, прояв будь-якого іншого дискримінаційного ставлення. Інтерпретуючіпрескрипції дозволяють комунікантам адекватно сприймати процес комунікації, розуміти один одного [16].

Толерантність виникає в ситуації напруженості і є проміжною ланкою в ланцюжку розвитку від конфлікту до взаємодії [8], що сигналізує про наявність протилежних тенденцій (прийняття / неприйняття різноманіття світу, наявність / відсутність прагнення зрозуміти співрозмовника, бажання / небажання подолати конфлікт), які дозволяють розглядати толерантність у опозиції до інтолерантності. Можливість градуального прояву толерантності підтверджується наявністю різних типів кооперативного взаємодії з більшою або меншою орієнтацією на співрозмовника [9], а також залежністю «ступеня» толерантності від більшої або меншої експлікації толерантності [17].

У різних лінгвістичних дисциплінах термін “толерантність” трактується досить широко і споріднюється з такими поняттями, як ввічливість і політкоректність.

Наприклад, сучасна лінгвокульторологіястверджує, що мова, мислення та культура тісно взаємозалежні: навколишній світ постає у вигляді реальної картини світу, концептуальної картини світу та мовної картини світу, які породжуються специфікою діяльності, способу життя й національної культури цього народу [5, с. 47–53]. Тому згідно з лінгвокультурологічною концепцією, толерантність можна розглядати як концепт у рамках певної культури, що має відповідне оцінне відбиття мові. В лінгвокультурології «ввічливість» і «толерантність» не є ідентичними поняттями. Ввічливість належить до сфери етикету, який «хоча й виражає зміст тих або інших принципів моральності, у традиційномусуспільстві, як правило, стає ритуалом, має чисто зовнішню, відірвану від свого морального ідеалу форму,строго канонізованийхарактер»[11,с.427].Толерантність же належить до області етики, специфіка якої обумовлена її нормативним характером. Етика формулює ідеї про добро та зло у вигляді ідеалів, моральних принципів і норм поведінки [11, с. 420].

Толерантність із позиції ж прагмалінгвістикиспіввідноситься з категорією ввічливості. Прояв толерантності вважають часткою вияву ввічливості: толерантність, як і ввічливість, використовується для встановлення гармонійних міжособистісних відносин між комунікантами, але прояв толерантності, на думку О. Іссерс, може бути пов’язаний також із вираженням негативної оцінки об’єкта висловлення. У ході вербалізації вихідна інтенція адресанта зазнає впливу комплексу мовних і мовленнєвих фільтрів, висловлення виражає негативну оцінку в зм’якшеному виді [4, с. 106–109].

Розглянемо зміст терміну політкоректність як термін, що вживається в «семантичної зв’язці» з терміном толерантність. Предметом політологічного підходу до вивчення толерантності є політична толерантність у відносинах між різними політичними поглядами особистостей, суспільних рухів, організацій, партій, суб’єктів міжнародних відносин на міжнародному, загальнонаціональному, регіональному та міжгруповому рівнях. Слід розуміти, що політкоректність, це не просто новий синонім для таких понять як ввічливість чи толерантність. Політкоректність це певна політика, певний спосіб поведінки. Особливостями політкоректності є її крайня запобігливість — засуджуються не просто образливі вчиники, а усе що потенційно може бути образливим. У разі оцінки мотивації слів які можуть розглядатися як образливі обирається як правило варіант інтерпретації максимально близький до зумисного вчинку. Також для політкоректності характерна крайня неконфліктність — в разі якщо виникає вибір між кількома варіантами інтерпретації події, слів, вчинку обирається найменш образливий навіть якщо він є менш імовірним чи навіть відверто надуманим[6].

Отже, толерантність слід розглядати як категорію, яка, з одного боку, встановлює вектор необхідного ставлення до людей і їх світогляду в цілому і включає в себе такі ціннісні орієнтири, як неконфліктність, повагу, прагнення зрозуміти і долучитися до культури іншої людини, а з іншого боку, знаходить безпосереднє вираження в спілкуванні завдяки різноманітним мовним і мовленнєвим засобам. Толерантність відповідає умовам, характеризуючимкомунікативну категорію, а саме: має власним змістом у вигляді прескрипційного і інформаційно-змістовного аспекту, знаходиться в опозиції до інтолерантності, має градуальний характер прояву.Серед категорій, які найбільш тісно взаємодіють з толерантністю, слід виділити ввічливість і політичну коректність. Проте, між ними існує ряд відмінностей.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Новая философская энциклопедия. М.: Энциклопедии России, 2001.
  2. Захарова Е. П. Коммуникативные категории и нормы /Е. П. Захарова // Хорошая речь. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2001. – С.163-179.
  3. Исаева З.Ш. Категория толерантности и ее роль в научной и политической коммуникации: автореф. дис. . канд. филол. наук / З.Ш. Исаева. Санкт Петербург, 2011. – 22 с.
  4. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи/ О. С. Иссерс. – М.: Удиториал УРСС, 2003. – 284 с.
  5. Маслова В. А. Лингвокульторология: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / В. А. Маслова. – М.: Издательский центр«Академия», 2001. – 208 с.
  6. О. Сахань. Політична коректність / О. Сахань // Політична енциклопедія. – К.: Парламентське видавництво, 2011. – 578 с.
  7. Панченко Н.Н. Достоверность как коммуникативнаякатегория: монография/ Н.Н. Панченко; науч. ред. В.И. Шаховский. Волгоград: Изд-во ВГПУ «Перемена», 2010. – 322 с.
  8. Перцев А.В. Современный миропорядок и философия толерантности // Философские и лингвокультурологические проблемы толерантности: Коллективная моногр. / Отв. ред. Н. А. Купина и М. Б. Хомяков М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. – С.29-51.
  9. Седов К.Ф. Этический компонент коммуникативной компетенции личности // Лингвокультурологические проблемы толерантности: Тезисы докладов Междунар. науч. конф. Екатеринбург: Изд-во Урал, ун-та, 2001. – С. 291-293.
  10. СелютинA. Коммуникативная толерантность в виртуальном пространстве: (на примере анализа текстов социальных сайтов): автореф. дис. . канд. филол. наук /A.A. СелютинЧелябинск, 2008. – 21 с.
  11. Словарь по этике / под ред. А.А. Гусейнова, И.С. Кона. – М. : Политиздат, 1989. – 448 с.
  12. Соловьева Н.В. Толерантность в научнойдискуссии: лингвостилистический аспект (на материале текстов научных дискуссий 19502000-х гг.): автореф. дис. канд. филол. наук / Н.В. Соловьева. -Екатеринбург, 2008.
  13. Стернин И. А. Толерантность и коммуникация / И. А. Стернин //Философские и лингво-культурологические проблемы толерантности. –Екатеринбург: Изд-во Уральскогоун-та, 2003. – С. 331–344.
  14. Стернин И.А. Шилихина K.M. Коммуникативные аспекты толерантности. Воронеж: Изд-во «ИСТОКИ», 2001. – 110 с.
  15. Шамсутдинова Е.Ю. Толерантность как коммуникативная категория: Лингвистический и лингводидактический аспект: автореф. дис. . канд. филол. наук / Е.Ю. Шамсутдинова. М., 2006. – 24 с.
  16. Шаповалова Т. А. Коммуникативная категория толерантности и еереализация в современном политическом дискурсе: автореф. дисс. … канд.филолог. наук: 10.02.19 / Т. А. Шаповалова. – Саратов, 2013. – 23 с.
  17. Южакова Ю. В. Толерантность массово-информационного дискурса идеологической направленности: автореф. дис… канд. филол. наук /Ю. В. Южакова. – Челябинск, 2007. – 20 с.