КОЛІР ЯК ОБ’ЄКТ РОЗГЛЯДУ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Language semantics, syntax and use 2020

Наталя Степко

Кам’янець-Подільський національний університет

Імені Івана Огієнка

Науковий керівник: канд. філол. наук І. А. Свідер,

КОЛІР ЯК ОБ’ЄКТ РОЗГЛЯДУ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

The article deals with the phenomenon of color in reflecting the linguistic picture of the world. The author gives definitions and investigates features of color notation in lexical and semantic aspects.

Keywords: color, color vocabulary, linguistic picture of the world, semantics, meaning.

Мова є одним із засобів вираження культури. Два поняття: мова і культура тісно взаємопов’язані. У мові відображені не тільки особливості природних умов або культури, а й життя суспільства, історія, менталітет народу [3, с. 2].

При дослідженні кольороназв у мовознавстві вчені обов’язково повинні спиратися на відомості про феномен кольору, отримані з суміжних дисциплін, а також дані про його джерела, його поширення і значення в тих чи інших галузях культури, мистецтва і промисловості, про особливості використання колірних характеристик різних об’єктів у різних сферах людського буття.

Колірна картина світу, будучи значимим компонентом мовної картини світу, не є виключенням. Тому у лінгвістів кольоронайменування є однією з найпопулярніших лексичних груп. Мовознавці, типологи, етимологи, лексикологи, семасіологи в ході дослідження десятків мов прийшли до висновку, що в системі кольоропозначеннь існує ряд універсальних рис. Крім того різні відношення до того або іншого відтінку відбиваються в образних виразах, ідіомах і приказках, що існують в мові. Адже вони акумулюють соціально-історичну, інтелектуальну, емоційну інформацію конкретно національного характеру.

З проблемою вивчення кольоропозначень в лінгвістиці тісно зв’язана гіпотеза Сепіра Уорфа, або гіпотеза лінгвістичної відносності, яка виникла в лінгвістиці США під впливом праць Е. Сепіра і Б. Уорфа.

Поняття про кольори знаходять відображення у словесних одиницях мови –у кольоративах (кольороназвах, кольоролексемах, іменах кольору, хроматизмах, колірних прикметниках). Лінгвістичне осмислення мовної картини кольору базується на виявленні їх словесного багатства і розкритті їхньої внутрішньої форми, пізнанні різних семантичних перетворень і символізації, властивої для певного етносу.

Кольороназви виражають суб’єктивне сприйняття людиною світу. У мові вони реалізуються після усвідомлення їх значення. У науці є теорія співвідношення, яка утверджує звʼязок кольору з усіма явищами та категоріями. Отже, через колір можна виразити будь-яке поняття у світі.

Проблема кольоропозначення залишається актуальною в сучасній лінгвістиці. Існує безліч різних підходів до дослідження найменувань кольору. Так, останні вивчалися за допомогою порівняльно-історичного, описового, синхронно-порівняльного методів і методу математичної лінгвістики. Об’єктами дослідження в області кольоронімів є їх стилістичні функції, формування нових значень слів і словосполучень на основі колірних визначень, символіка кольору, системні відносини між лексичними одиницями кольору, способи вираження відтінків кольору в окремих мовах, переклад імен кольору з однієї мови на іншу. Також у сучасній лінгвістичній літературі велика увага приділяється аналізу особливостей вживання кольоропозначень в художніх текстах (у семасіологічному плані, з точки зору їх частотності та функціонування) і проблемам, пов’язаним зі специфікою окремих кольороназв (їх етимології, семантиці тощо.).

Групу слів, що об’єднана на підставі загальної значеннєвої співвіднесеності і яка тим чи тим ступенем повноти передає один колір, О. Дзівак визначає як синонімічний ряд, мікросистему, що має визначену внутрішню структуру. За ступенем сполучуваності автор виокремлює три групи назв кольорів: 1) із максимально широким асоціативним полем (білий, жовтий, синій); 2) із середнім асоціативним полем (блакитний, рожевий, фіолетовий); 3) із мінімальним асоціативним полем (авторські неологізми) [2, с. 30]. Дослідження Л. Ставицької присвячене естетичній функції колірних позначень. Авторка виокремлює кольоративи як активно функціонуючий шар лексики в поетичній мові, беручи при цьому до уваги художньо-поетичні традиції та стилі, зокрема символізм, неоромантизм, імпресіонізм [7, с. 12–13]. Л. Лисиченко характеризує особливості колірної картини світу представників різних психологічних типів: у екстравертів – на першому місці об’єкт, який зображується або з приводу якого виражаються почуття, міркування, тому колірний світ екстравертів барвистий і відповідно назви хроматичних кольорів посідають у ній чільне місце. Поетична мовна картина світу поета-інтроверта – «усередині» нього, з огляду на це вона характеризується як ахроматична. Інтровертна мовна картина світу містить багато слів, що виражають внутрішній світ, абстрактні поняття, перенесення значень слів, пов’язаних із явищами фізичного світу, у площину духовних переживань, абстрактних сутностей [6, с.135–137].

Т. Б. Козак вивчала лексико-семантичну групу слів, які позначають колір у німецькій мові. Вчена дослідила кольороназви у діахронічному розрізі, процес їх становлення та розвитку, первинну мотивацію. Дослідниця встановила семантичні особливості різноманітних кольороназв та їхню зміну протягом століть. Це дослідження стало важливим, оскільки формальна та семантична зміна колірної лексики спостерігається також на прикладі інших слов’янських мов [4].

У процесі аналізу лінгвістичних робіт, присвячених дослідженню слів і виразів, що позначають колірні відтінки, було виявлено відсутність уніфікованого мовознавчого терміна. Отже, можна виокремити наступні дефініції:

  • кольоропозначення (А. Улянич, І. Ковальська);
  • імʼя кольору, назва кольору, кольороназва (І. Бабій, Н. Науменко, Н. Адах, А. Критенко);
  • колірний термін, термін кольору (Б. Берлін, П. Кей, С. Кантемір);
  • найменування з колірним компонентом, кольоронайменування, назва кольору, прикметник із значенням кольору, колірний прикметник (О. Кучерук, Т. Пастушенко, Л. Піскозуб, М. Чікало)
  • окказіоналізм-хроматонім (С. Циганова), кольоратив (А. Швець), кольоронім (О. Паливода), слово-кольоратив (Т. Семашко), символи- кольоративи (О. Куцик), колірний епітет (І. Бабій), кольористична лексика (Ю. Чебан), кольористичний епітет (С. Шуляк), хроматизми (С. Форманова, О. Базик) тощо [5].

Починаючи з XVI століття, активним джерелом розвитку кольоролексем стала література, особливо поезія, де створення різних поетичних образів вимагало нових найменувань, у тому числі і колірних. У ході подальшого розвитку художньої мови поступово збільшувалось багатство кольорових виразів, що позначають різні нюанси одного і того ж кольору. «Якщо уявити сам розвиток кольоризму в літературі у вигляді графіка, то крива виявляється хвилеподібної, з великими падіннями і підйомами, та все ж неухильно прагне вгору; причому вищими точками підйому цієї кривої є епоха романтизму і особливо кінець XIX століття і початок XX століть» [1, с. 27]. Таким чином, досягнення в різних галузях діяльності людини у зазначений період відбилися в кількісному і якісному складі кольоративної лексики різних мов.

Колірна палітра розглядається як один із смислових параметрів, що має змістовне значення для організації пошуку значимих (вербальних і невербальних) компонентів в змістовно інтеграційних художніх текстах. Розуміння значення кольору і уміння встановити його культурні і емоційні коннотації мають величезне значення для системного семантичного аналізу художнього тексту, оскільки колір і колірні поєднання допомагають сприйняти тональність повідомлення, його суть, а також викликати потрібну реакцію читача. Цим керуються автори при створенні свого художнього світу.

Література

  1. Бахилина Н.Б. История цветообозначения в русском языке. М., 1975. 280 c
  2. Дзівак О. М. Про систему назв кольорів у сучасній українській літературній мові. Українське мовознавство. Вип. 3. К., 1975. С. 25–31.
  3. Ковальська І. В. Колористика як перекладознавча проблема (на матеріалі українських і англомовних художніх текстів): автореф. дис. канд. філол. наук:10.02.16. К., 2001. 19 с.
  4. Козак Т. Б. Лексико-семантична група слів, які позначають колір у німецькій мові (діахронічне дослідження): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 германські мови. Одеса, 2001. 32 с.
  5. Критенко А. П. Семантична структура назв кольорів в українській мові.Мовознавство. 1967. № 4. С.97–
  6. Лисиченко Л. А. Мовна картина світу та її рівні. Зб. Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. 1998. Т. 6. С. 129–144.
  7. Ставицька Л. О. Естетика слова в українській поезії 10–30 рр. XX ст.[монографія].К. : Правда Ярославичів, 2001. 156 с.