ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЇ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Iryna Hurulova

Zhytomyr Ivan Franko State University

Scientific Supervisor: PhD, Nidzelska Y. M.

ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЇ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

The article is devoted to determining the specifics of the study of emotions in modern linguistics. The article deals with the concepts of “emotion” and “emotive” and their connection with language and speech, highlights the well-known classifications and functions of emotions, as well as outlines the leading tendencies in the study of emotions in modern Ukrainian and foreign linguistics.

Keywords: emotions, emotive, emotiology, language and speech, verbalization of emotions.

Вступ. Емоції виступають об’єктом дослідження багатьох дисциплін: психології, філософії, соціології, лінгвістики тощо. Вивчення емоцій на межі психології та мовознавства призвело до виникнення емотіології (лінгвістики емоцій), яка визначається як наука про вербалізацію, вираження та комунікацію емоцій [3, с. 95].

На сьогоднішній день емотіологія стала однією з провідних дисциплін сучасного мовознавства. Вивчення емоцій в мові та мовленні викликало та продовжує викликати значний інтерес багатьох дослідників, зокрема І.В. Арнольд, Е.С. Азнаурової, Л. Барретта, М.М. Гончарук, П. Екмена, С.В. Іонової, І.І. Мац, Н.В. Романової, Д.В. Станко, В.І. Шаховського тощо. Незважаючи на значний інтерес до вивчення емоцій в сучасному мовознавстві, спектр дослідження останніх поступово зростає, і разом з тим розширюється категоріальна та термінологічна база емотіології, що вимагає постійного аналізу емоцій та їх основних теоретико-практичних розвідок, що й визначає актуальність нашої роботи.

Мета роботи полягає у визначенні специфіки дослідження емоцій в сучасному мовознавстві. Поставлена мета досягається у ході вирішення таких завдань: 1) охарактеризувати сутність поняття «емоція» в мовознавстві; 2) проаналізувати основні типи, ознаки, функції емоцій; 3) визначити сучасні тенденції дослідження емоцій у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві.

Виклад основного матеріалу. В широкому значенні, емоція тлумачиться як «вроджений, неадаптивний механізм дії внутрішніх рецепторів, що визначає стан таких параметрів організму як тиск, температура тіла тощо» [6, с. 121]. Звичайно таке визначення притаманне іншим дисциплінам, зокрема психології або біології, проте у мовознавстві емоції «проникають» у слова, зберігаються в них, і за необхідності маніфестуються та розпізнаються за допомогою цих слів» [4, с. 6]. Саме завдяки мові здійснюється і закріплюється поєднання певних емоційних станів з конкретними поняттями відповідно до соціального досвіду народу або соціальної групи. А отже, почуття, що виступають невід’ємною частиною людської свідомості, стають невід’ємним елементом мовної форми мислення.

Найбільший розвиток в лінгвістичну теорію емоцій зробила Волгоградська школа на чолі з дослідником В.І. Шаховським. Вчений виділяє провідне поняття емотіології, а саме емотив, що тлумачиться як «мовна одиниця, яка характеризується кодованою або набутою в специфічних умовах спілкування емотивною конотацією» [4, с. 150]. Так, певному звуковому комплексу, вираженому словами, відповідає конкретна емоція, завдяки якій цей комплекс сприймається як вираження емоційного схвалення чи несхвалення.

Класифікацією емоцій займалася значна кількість дослідників, спираючись на окремі критерії виділення перших. Так, зокрема, І.В. Арнольд, класифікує лексику, що виражає емоції та почуття, на:

1) емоційно-нейтральну, тобто таку, що виражає лише поняття без опертя на ставлення мовця до неї, наприклад, pain, sadness, anger тощо.

2) емоційно-забарвлену, яка виражає ставлення мовця до того, що він / вона описує, його / її почуття, настрій, наприклад: irritability, boredom, joy тощо [1, с. 43–44].

В словнику лінгвістичних термінів Є.В. Кротевича та Н.С. Родзевича, емоції поділяються на:

1) номінативи, що називають емоції (fear, hate, love);

2) асоціативи, що включають емотивні конотації (self-confident, composure);

3) експресиви, що виражають ставлення чи оцінку (poltroonery, benevolence).

Ґрунтуючись на типі емотивної семантики, І.І. Мац услід за В.І. Шаховським, вважає, що всі емотиви поділяються на:

1) афективи, в семантиці яких присутній лише емотивний компонент, наприклад, Gee!, Ah!,Wow!, Why!тощо.

 2) конотативи, в яких емотивний компонент значення супроводжує основне логіко-предметне значення, наприклад, rogue, scamp, idiot, sweetie, rascal тощо [2, с. 182].

Відомим не лише в українському, але й в зарубіжному мовознавстві є розподіл емоцій за їх оцінністю на позитивні, негативні й амбівалентні. Позитивні емоції виникають, коли плани узгоджені між собою і непередбачувані обставини усунені. Негативні емоції, навпаки, виникають, коли плани неузгоджені, не вдається втілити план або коли виникає проблема, для вирішення якої недостатньо ресурсів, або коли мета, що лежить в основі емоції, нездійсненна. Амбівалентні емоції виражають двоїсте переживання, коли об’єкт викликає у людини два протилежні почуття одночасно [5, c. 44].

Емоції можуть виконувати у мові та мовленні різноманітні функції. В.І. Шаховський зазначає, що емотивам притаманні функція емоційного самовираження мовця, функція впливу на реципієнта, експліцитна, прагматична та емпатична функції [4, с. 203–225].

Література

  1. Арнольд, Ирина. Лексикология современного английского языка. Издательство “Высшая школа”. 1986.
  2. Мац, Ірина. “Різновиди емоцій та способи їх вербалізації (на матеріалі англійської мови)”. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, № 11, 2003, С. 181–183.
  3. Нашхоева, Марьям. “Лингвистическая концепция эмоций и эмотивности текста”. Вестник ЮУрГУ, 2011, № 1, С. 92–105.
  4. Шаховский, Виктор. Лингвистическая теория эмоций. Гнозис, 2008.
  5. Oatley, Keith. Best Laid Schemes: The psychology of emotions. Cambridge University Press, 1992.
  6. Zhu, Lin. “Language, Emotion and Meta pragmatics: A Theory Based on Typological Evidence”. International Journal of Society, Culture & Language, 4(2), 2016, pp. 120–134.