ЖАНРОВІ КОНСТАНТИ АНГЛОМОВНОГО ДЕТЕКТИВНОГО РОМАНУ

Olga Romaniuk

Zhytomyr Ivan Franko State University

Scientific Supervisor: PhD, Shugaev A.V.

ЖАНРОВІ КОНСТАНТИ АНГЛОМОВНОГО ДЕТЕКТИВНОГО РОМАНУ

The article highlights the peculiarities of the detective novel as a literary work and distinguishes its special type of the plot construction, which depicts the disclosure of a complex, confusing mystery related to the investigation of the crime that is successfully carried out by a detective and which ends with the exposure and punishment of the offender. The structure enables to identify the main components of the detective novel, which are the basis for identifying the key concepts of the detective discourse – the mystery, the crime, the detective, and the criminal.

Keywords: the detective novel, literary genre, classical detective novel.

Детектив як літературний жанр став об’єктом наукового розгляду доволі пізно. Наразі головні дискусії точаться навколо жанрової приналежності детективу. Так, у сучасній літературі наявні дві основні точки зору з цього приводу: 1)  детектив належить до різновидів пригодницького авантюрного жанру  (Б. Бегак, А. Вуліс, Н.А. Кун); 2) детектив є відокремленим і самодостатнім жанром (А. Адамов,  Г. Анджапарідзе, С. Бавін, Т. Братусь, Ю. Уваров) [3, с. 7].

Поява класичного детективу, яку відносять до дев’яностих років XIX століття [кейстхеи], була зумовлена низкою змін у житті суспільства та наукової думки. Виникнення жанру детективу пов’язують з появою «логічних оповідань» Е. По, опублікованих у 40 рр. ХІХ ст., які уводили в літературу нову сюжетну схему і нового героя: сищика-інтелектуала, котрий розкриває злочин завдяки вмінню відбудовувати чіткі причинно-наслідкові ланцюжки міркувань [3]. Твори Е. По, А. КонанДойла, Г. Честертона,  А. Крісті, спричинили надзвичайну популярність класичної англомовної детективної літератури у цілому, проте пізніше з’являються нові напрямки детективів, серед них «крутий» детектив, або детектив-бойовик, поліцейський процедурний детектив, тощо, які пов’язують з іменами Д. Хемет, Р. Чандлер, Дж. Грішем, Дж. Сталкер тощо. Окрім цього серед жанрових різновидів детективу виокремлюють жанр ретро-детективу або історичного детективу [6, с. 9], який передбачає більш активний діалог з текстами попередніх культур, минуле в ньому реконструюється з відомих літературних і документальних текстів й меншою мірою з власне історичних досліджень та архівних матеріалів [1, с. 152].

Класичний англійський детектив як різновид детектива, в якому пропонуються рішення таємниць і наявна бездоганно побудована інтрига, виникає під впливом творів Е.А. По і А. КонанДойла та продовжуються у творах Агати Крісті. Цей жанр англійського детективу вважають аналітичним, він об’єктивує картину світу на межі XIX–XX століть, у якій знаходять утілення ідеї логічного позитивізму, під впливом яких з’являється аналітичний (дедуктивний) метод (methodofdeduction) персонажів детективу – сищиків-аналітиків (ЕркюльПуаро, Міс Марпл) [2].

 У класичному англійському детективі аналітичне мислення стає формотворчою, ціннісною першоосновою. На чільне місце в розкритті злочину ставляться аналітичні здібності нашого розуму, у тому числі й з боку читача, якому в такому аналітичному детективі повідомляється вся інформація, якою володіє сищик, і пропонується розгадати загадку раніше за головного героя [5]. У центрі оповідання класичного детективу лежить не трагедія злочину, а дії головного героя-сищика, інтелектуальний процес пошуку істини. Головний герой – детектив-аналітик, покликаний вирішити задачу, зокрема, побудувати ідеальний метод, за допомогою якого можна виявити істину [5, с. 69].

У французького структураліста Цв. Тодороватипології виділено два види детективної літератури. Перший – класичний тип детективу, роман з таємницею, в якому рушійною силою наратива є таємниця про злочинця, послідовність викладу відбувається від наслідків до причини і стосунку. Другий тип детективу, за Тодоровим, це «чорний» роман, в якому діє «прямий» часовий порядок розповіді про злочин: ретроспекція змінюється проспекцією [3, с. 45–52].

На користь жанрової єдності різновидів англомовного детективу свідчать такі факти: 1) фабула (сукупність подій зображуваного світу) обов’язково містить злочин;2)сюжет, як вибіркова послідовність викладу подій, обов’язково містить маніпулювання з інформаційним масивом, специфічну манеру подачі фактуальноїінформації;3)єдність мовних засобів в оповідальній перспективі і композиційно-мовленнєвій структурі для вираження авторського замислу і створення запланованого адресантом впливу на адресата [3, с. 8].

У структурі детективу традиційно виокремлюють три етапи: загадка (злочин), хід розслідування і розкриття злочину. Ці елементи відповідають у будь-якому художньому твору зачину, кульмінації та розв’язка. Їх послідовність може бути порушеною як, наприклад, у рекурсивних детективах. У детективі розгортається логічний процес, за допомогою якого головний герой за допомогою ланцюжка фактів доходить до істини. Розкриття злочину є обов’язковою характеристикою  детективу, але головною рисою є все ж таки розслідування, тому опис характерів і почуттів персонажів відходять на другий план.

Таким чином, детектив як літературний твір, вирізняється особливим типом побудови сюжету, що зображує розкриття складної, заплутаної таємниці, пов’язаної із розслідуванням злочину, яке успішно проводить сищик (представник поліції або приватний), і яке закінчується викриттям і покаранням злочинця. Така структура дозволяє визначити основні компоненти тексту детективу, що, у свою чергу, є підставою для виділення ключових понять детективного дискурсу – таємниці, злочину, сищика, злочинця.

References

  1. Валуєва, Н. Ретро-детектив як внутрішньо жанровий різновид детективу. www.irbis-nbuv.gov.ua/…/cgiirbis_64.exe
  2. Варлакова, Елена. «Тексто типологические характеристики англоязычного детектива XX века». ареф. дис. філол.наук, Санкт-Петербург. 2012.Todorov, Tz.The Poetics of Prose .Cornell UniversityPress , 1977.
  3. Дученко, Лариса. «Жанрово-лінгвістичні особливості темпорально-оповідальної структури художнього тексту (на матеріалі англомовної детективної прози 20 сторіччя)».ареф. дис. філол.наук, Одесса. 2004.
  4. Кестхейи, Тибор. Анатомия детектива. Следствие по делу о детективе. Корвина. 1989.
  5. Калюжна, А.«Лінгвокогнітивні характеристики ключових концептів англомовного детективного дискурсу»дис. філол.наук. Харків. 2017.
  6. Browne, Ray. The Detective as Historian: History and Art in Histirical Crime Fiction. Bowling Green State University Popular Press, 2003.