ДО ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ

Translation Studies 2020

Павло Годованюк

Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка

Науковий керівник: канд. філол. наук, Барбанюк О. О.

ДО ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ

НАЦІОНАЛЬНО-МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ

The article is devoted to the analysis of the classifications of culture-loaded vocabulary – specific lexis, reflecting national cultural peculiarities, to its definitions, functional and stylistic features.

Key words:culture-loaded words, background vocabulary, non-equivalents, classification

Переклад художнього тексту, який є надзвичайно складною структурою, передбачає не лише трансформацію однієї мови в іншу, але й „обмін двома культурами та двома соціумами, що включає обмін емоціями, асоціаціями та ідеями” [7, с. 11]. Перекладач в першу чергу повиненвраховувати культурно-соціальні цінності текстута намагатися якнайточніше транслювати їх. Цей аспект передбачає відтворення національно-специфічних елементів вихідного тексту.

Різні мови та одиниці, які їм належать, мають різний рівень культурної “наповнюваності” та культурної зумовленості. Встановлено, що специфіка національних мов виражається не лише лексичними, але й граматичними, функціональними та дискурсивними засобами, однак лексико-семантичний рівень мови найбільш сконцентровано відображає національно-культурну специфіку.

На сучасному етапі дослідження національно-культурної специфіки мови здійснюються в межах різних дисциплін: лінгвокультурології, лінгвокраїнознавства, психолінгвістики, соціолінгвістики.

Національно-маркована лексика відображає національно-мовну картину світу певної нації, а також особливості економіки, географії, суспільного ладу, фольклору, літератури, усіх видів мистецтва, науки, побуту, звичаїв носіїв відповідної мови.

Варто зазначити, що лексиці з лінгвокультурним компонентом у різний час присвятили свої праці такі видатні вчені, як Л. М. Соболєв, Г. В. Шатков, В. Чернов, Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров, В. С. Виноградов, А. Вежбицька, С. Влахов, С. Флорін, Р. П. Зорівчак, С. П. Ковганюк, О. В. Федоров, Ю. О. Сорокін, В. М. Телія, Г. А. Карпенко, та інші.

У мовознавчій парадигмі існують різноманітні класифікації лексики з національно-культурним компонентом. Учені виокремлюють основні лексичні групи, що містять культурний компонент значення: безеквівалентна лексика; конотативна лексика; фонова лексика [1, с. 15].

Так, О. Ю. Тупиця під національно-маркованою лексикоюрозуміє безеквівалентну лексику, частково безеквівалентні одиниці (фонова лексика, конотативні слова), екзотизми, варваризми. У своєму дослідженні вчений пропонує розподіляти безеквівалентну лексику на такі три групи: а) власні назви (особові імена, географічні назви, назви установ, організацій, газет тощо); б) слова-реалії – словникові одиниці, які означають предмети, поняття та ситуації, що не існують у практиці іншомовного соціального колективу; слова, які означають різного роду предмети побуту, матеріальної та духовної культури, властивої тільки певному народові; в) слова-символи [17].

Важливою лишається проблема з’ясування статусу фонової лексики. Так, А. В. Волошина в своєму дослідженні виявляє центр та периферію безеквівалентної лексики. Так, до центру дослідниця відносить слова-реалії, а до периферійної системи – фонові слова. У свою чергуслова-реалії мають внутрішнє розшарування на власне слова-реалії, означальні слова-реалії та гіпонімічні слова-реалії. До власне слів-реалій, на глибоке переконання дослідниці, належать лексеми, які вказують на характеристику історичного життя, дають етноспецифічне пояснення й усвідомлення світу, називають конкретні предмети матеріальної та духовної культури соціуму. Лексичні одиниці, які містять у собі характеристику етнічно важливого стану, дії або ознаки самих реалій дослідники виділяють як означальні слова-реалії. Згадані власне слова-реалії та означальні слова-реалії можуть вступати між собою в гіпонімічні відношення. У зв’язку із цим виділяються ще й гіпонімічні слова-реалії, тобто лексеми, у значенні яких родове поняття розшаровується на ряд видових. Якщо слова-реалії відображають предметний світ етносу, то фонові лексичні одиниці фіксують своєрідність віддзеркалення об’єктивної дійсності на лексичному рівні [10].

А. В. Волошина фоновими лексичними одиницями називає ті одиниці, у яких на лінгвістичному рівні відбивається етнічно визначений погляд на об’єктивну дійсність при спільності міжетнічних понятійних систем і додає те, що у фоновій лексиці віддзеркалюються гіперогіпонімічні відношення на міжмовному рівні. Подібні лексичні одиниці, які мають різні конотації (оцінні й емоційні відтінки), а також різні асоціативні зв’язки в сучасній лінгвістиці називають фоновими [10, с. 22].

Як бачимо, лінгвісти послуговуються різними підходами у класифікації національно-маркованих одиниць, що зумовлено складністю цього мовного явища та різними за своєю природою одиницями, які відтворюють національно-культурну специфіку. Основними принципами класифікації повинні бути: термінологічна чіткість і послідовність, з’ясування основних критеріїв добору та аналізу мовного матеріалу. Доцільно враховувати специфіку самих мовних одиниць (слова, словосполучення, прислів’я, приказки, крилаті вислови, фразеологізми; слова-символи, алюзії), їх статус у мові-джерелі (зокрема відхилення від норми), сферу функціонування (діалектизми, жаргонізми, арготизми), часову належність (неологізми, архаїзми), роль у структурі художнього тексту, їхню будову (абревіатури, слова із суфіксами суб’єктивної оцінки), належність до лексико-граматичного класу слів (вигуки, звуконаслідування), а також способи, до яких удається перекладач.

Література

  1. Акопян Ю. А. Лексико-семантические особенности австралийского варианта английского языка (на материале австралийской поэзии) : дис. … канд. філол. наук: 10. 02. 04. Ю. А. Акопян. Москва, 2003. 141 с.
  2. Волошина А. В. Безеквівалентна і фонова лексика у східнослов’янських мовах: дис. … канд. пед. наук: 10. 02. 17. А. В. Волошина. Кіровоград : 2001. 195 с.
  3. Соболев Л. Н. О переводе образа образом. Вопросы художественного перевода. Москва : Советский писатель, 1955. С. 270–290.
  4. Тупиця О. Ю. Безеквівалентна лексика: проблеми визначення. Рідне слово в етнокультурному вимірі. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-пр. конференції, Упор. М. Федурко та ін. Дрогобич : Посвіт, 2011. С. 251–259.