ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОНІМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ХІХ– ХХ СТОЛІТТЯ

Ірина Дем’янець

Кам’янець-Подільський національний

 університет імені Івана Огієнка

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

О.В. Галайбіда

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОНІМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ХІХ– ХХ СТОЛІТТЯ

The article is devoted to the study of anthroponymy as one of the main components of onomastics and one of the most relevant linguistic phenomenon in modern linguistics. The article clarifies the meaning of the concept “anthroponym”, defines its place and role in the textual component of English prose for describing characters accurately and revealing the artistic image.

Keywords: onomastics, anthroponym, function of the name, personage.

Незважаючи на значну кількість ономастичних досліджень, і антропонімів зокрема, це питання і досі залишається актуальними у вивченні творів англійської літератури. Термін «ономастика» походить з давньогрецької, та означає «ім’я», «назва». Тепер це «розділ мовознавства, що вивчає власні назви» [4, с.698]. Цими власними назвами можуть виступати як імена людей, так і клички тварин, назви географічних об’єктів, населених пунктів і т. д. Людина дає назви окремим предметам, при цьому вона «класифікує» (дає загальні назви), індивідуалізує та ідентифікує (дає власні назви)» [3, с. 230].

«Кодування» власних імен дійових осіб того чи іншого твору віддзеркалюють багатство мови та особливості стилю автора, адже той називає їх уже попередньо знаючи про характер, долю та роль у розвитку сюжету. Повноцінне сприйняття та інтерпретація антропонімів є можливою лише за умови знання певного набору власних імен та їх значення і функцій у тексті.

Антропонім ( від грец. anthropos – людина і onyma– назва) – власна назва людини [5]. Говорячи про антропоніми, варто зазначити, що художня ономастика “говорить”, “промовляє”, передаючи певне значення певного літературного імені. Промовисті імена персонажів відіграють дуже важливу та специфічну роль – вони є сюжетоутворюючим чинником. Вони також надають певні відомості про статус, походження, риси характеру героя, а іноді й виводять його на чисту воду [6, с. 59].Антропонім виступає однією з визначальних характеристик свого носія, відображаючи не лише внутрішні якості, але і зовнішність персонажів, поведінку, вид їх діяльності, місцевість, де живуть.

Український мовознавець Л. О. Белей виділяє такі групи імен: нейтральні, характеристичні, дейктичні та ідеологічні [1, с. 8-10]. Кожна з них характеризується певними рисами. Хоча в різних наукових працях з літературної ономастики виділяють й інші варіанти груп імен, проте вони не заперечують одна одну.  Найтиповішою групою є, власне, нейтральні імена, які зазвичай найбільш поширені в літературі. Певну характеристику своїх носіїв здійснюють описові (характеристичні) імена, які у свою чергу поділяються на 4 групи: національно-значущі оніми, хронологічно-значущі оніми, соціально значущі антропоніми та характеристично оцінні оніми[2, с. 7].  Дейктичні та ідеологічні (пародійні та асоціативні) певною мірою висміюють та викликають у читача асоціації, що уточнюють характеристику персонажів. Цей поділ є досить умовним, оскільки літературні оніми виконують одразу декілька функцій, тобто є поліфункціональними.

Так, наприклад, О. Хакслі у своєму романі-антиутопії «Чудовий новий світ» (1932) має низку блискуче підібраних іронічних антропонімів, кожне з імен цього твору відсилає читача до історії, научи чи мистецтва, що дозволяє назвати його інтелектуальним романом-антиутопією.Перш ніж вдало підібрати ім’я своєму персонажу, автор ретельно працює над ономастичним матеріалом, тоді воно підсилює емоційне враження читача. Багато власних назв у творі Хакслі належать великим політичним та науковим діячам, здебільшого тим, хто жив в той же час, що і сам автор, і котрі залишили слід в історії. Мустафа Монд, Джон Дикун та Бернард Маркс вважаються центральними персонажами.

Мустафа у перекладі з арабської означає «обраний Аллахом», а прізвище Монд (від нім. Der Mond– місяць, від фр. Le Monde – світ) у поєднанні з цим іменем асоціюється зі Сходом. В романі його образ є одним з головних правителів Нового Світу, могутнім та значущим.

Зовсім протилежним цьому виступає у своїй характеристиці Джон Дикун. Його ім’я походить від давньоєврейської та означає «Бог милостивий». Це ім’я поширене в християнському світі, в той час як вищезгадане – в ісламському. Ці герої протилежні одне одному і ніби показують нам вічну суперечку Сходу і Заходу.

Бернарда Маркса автор зображує як такого, хто перебуває в опозиції до суспільства. Ім’я Бернард походить від старогерманської та складається з двох елементів bearта hard, котрі розкривають нам ще одне приховане значення –brave«хоробрий, відважний». Тут Хакслі також використовує алюзію, адже прізвище героя так чи інакше відсилає нас до німецького філософа Карла Маркса, котрий був впливовим прибічником лівого руху, прихильником соціалістичних ідей.

Описуючи антропоніміку в англійській літературі, не можна не згадати Вільяма Теккерея, який  у романі «Ярмарок марнославства» досконало поєднав імена з характерами своїх персонажів. Адже якісна характеристика персонажів – це основне призначення антропонімів у будь-якому творі з метою ефективного змалювання дійсності в ідейно-естетичних позиціях.

Не дарма автор дає своїй головній героїні прізвище Sharp, що в перекладі українською означає «гострий, дратівливий». І це повною мірою описує її характер та поведінку.Так само автор дає характеристики іншим персонажам, називаючи їхMr. Crawley(від англ. tocrawl – плазувати),Mr. Crisp(від англ. crisp– хрусткий), sirThomasCoffin(від англ. coffin – труна) та ін.

В англійській літературі ХІХ-ХХ століть наповнені ономастичними одиницями також твори Ф.С. Фіцджеральда, Дж. Орвелла, Ч. Діккенса, О. Генрі.

Антропоніми мають значне функціональне навантаження та виступають тим елементом, який дозволяє нам досконало зрозуміти твір, його глибинний зміст та прихований підтекст, адже вони є одними з найбільш ілюстративних засобів художнього тексту. Розкодування їх значення потребує інтелектуальних зусиль та знань з різних сфер науки, оскільки вони виступають як текст у тексті.

Перспектива дослідження полягає в вивченні специфіки використання антропонімів в інших творах англійської літератури XIX-XX століть та порівняння їхніх функцій у різних творах.

Література

  1. Белей Л. О. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньоїантропонімії ХІХ-ХХ ст. навч. посіб. Ужгород, 1995. 119 с.
  2. Климчук О. В. Літературно-художній антропонімікон: склад, джерела, функції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01. Ужгород, 2004. 19 с.
  3. Манджиева Н.В. Ономастика и её связь с фразеологией. Функциональное описание естественного языка и его единиц: Сб. науч. докл. Ялта 4-8 октября 2004 г. Симферополь, 2004. С. 230 –
  4. Публічний електронний словник української мови: веб-сайт. URL:http://ukrlit.org/slovnyk (дата звернення 05.03.2020).
  5. Словник української мови. Антропонім: веб-сайт. URL: http://sum.in.ua/ (дата звернення: 01.03.2020).
  6. Чевпецова С.В. Функции личных имен собственных в английском художественном тексте: диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук : Москва, 1989. 400 с.