ФУНКЦІОНУВАННЯ ДИСКУРСИВНИХ МАРКЕРІВ У СУЧАСНОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ

Артем Лугін

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Науковий керівник: канд. філол. наук А.В. Шугаєв

ФУНКЦІОНУВАННЯ ДИСКУРСИВНИХ МАРКЕРІВ У СУЧАСНОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ

У зв’язку зі стрімким зростанням обсягів телекомунікаційних та інформаційних технологій, починаючи з другої половини ХХ століття особливий інтерес науковців-філологів привернутий до дискурсивних маркерів.

У сучасному суспільстві на перший план виходять інформаційні та комунікаційні технології, які є засобами формування медіа-простору. Однією із складових медіа-простору є медіа-дискурс або медійний дискурс.

Ключові слова: медіа-простір, медіа-дискурс, дискурс, дискурсивні маркери.

Відомий український науковець Кулик В. зазначав, що дискурс – це явище, яке, на жаль, і далі залишається в Україні й українознавстві радше обговорюваним, аніж аналізованим [2].

Загальноприйнятого терміну «дискурсивний маркер» не виокремлено, в лінгвістиці існують різноманітні погляди щодо його тлумачення. Традиційно, дискурсивні маркери – це лінгвістичні елементи, що функціонують на рівні дискурсу і є незалежними від його основних складових – частин мови. Найчастіше дискурсивні маркери репрезентують слова або словосполучення, які кодують значення та співвідносяться з частками, сполучниками, прислівниками і вставними словами, фразами, конструкціями. Дискурсивні маркери називаються також словами-організаторами (рідше опорними словами) основна функція яких полягає в структурно-смисловій організації тексту, оформленні та впорядкуванні суджень, що пов’язують окремі текстові фрагменти.

Дискурс (фр. discours, англ. discourse, нім. discursus – бесіда, розмова, мова, процес мовленнєвої діяльності) проводиться в ряді гуманітарних наук, предмет який прямо або опосередковано передбачає вивчення функціонування мови. Витоками аналізу дискурсу в сучасній лінгвістиці вважаються роботи Херріса, працювавшого в рамках проекту університету Пенсільванії. Саме Херріс в 1952 році в статті «Discourse Analysis» ввів поняття «дискурс-аналізу» як методу вивчення руху інформації в дискурсі [1].

Інакше кажучи, дискурс – це мова і спосіб її організації, це система яка показує взаємодію внутрішньомовних понять. Відповідно, саме мислення людини можна трактувати як дискурс. Дискурс можна розглядати як  компонент, що бере участь у взаємодії людей та механізмах їх свідомості (когнітивних процесах), це подія, у центрі якої словесний компонент, це комунікативний акт, що розглядається не тільки як цілісна структура, але як розмаїття його оцінок учасниками й спостерігачами, з урахуванням його наслідків.

Дискурсивні маркери або дискурсивні слова – це відносно нове поняття в області лінгвістики. Дискурс – це зв’язний текст, тобто те, чим ми обмінюємось використовуючи мову.

Дискурсивними словами в термінологічному значенні називають особливі слова. Це основне «ядро» яке виконує головну роль в передачі смислового завдання. Вказані слова допомагають будувати дискурс або, як говорять лінгвісти, вони забезпечують текстовий зв’язок.

Крім того, дискурсивні маркери відображають те, як людина працює над текстом, про що вона думає і як сприймає кінцевого адресата, крім того, обізнаність кінцевого адресата в відповідній тематиці. Дискурсивні маркери крайнє важливі, оскільки вони виражають й відношення з адресатом – близьке знайомство або ж ділове спілкування. Дискурсивні маркери включають в себе великий обсяг понять, а саме: взаємодії, комунікації, ієрархії, ввічливості, пам’яті, уваги тощо.

Дискурсивні маркери відображають інтенції адресанта і адресата, тлумачать дискурс з позиції мовця і слухача, надають можливість адресанту покращити модель висвітлення інформації в дискурсі [10].

У різних мовах різниться й кількість дискурсивних маркерів. Велика кількість дискурсивних маркерів зустрічається в німецькій, італійській, французькій, українській та російській мовах, однак в англійській мові таких слів набагато менше.

Дискурсивні маркери в різних мовах характеризуються рядом особливостей:

  1. Дискурсивні маркери не утворюють єдиний клас мовних одиниць. Цей клас не має чітких меж і об’єднує в собі мовні одиниці які відносяться до різних частин мови.
  2. Дискурсивні маркери не мають денотату в загальноприйнятому сенсі, їх значення не предметні, тому їх можна вивчати лише в рамках їх вживання. Часто їх не можливо перевести з однієї мови на іншу оскільки вони втрачають своє значення. Загальноприйнятим являється те, що такі слова мають одне значення, яке протистоїть пропозиційному значенню. Специфіка дискурсивних маркерів відзначається відсутністю в них лексичного значення [13].
  3. У багатьох слів такого типу існують, поряд з дискурсивними, і інші, недискурсивного вживання. При цьому між дискурсивним та недискурсивним вживанням слова часто не існує семантичного зв’язку, тому в більшості випадків дослідники не намагаються співвіднести один з одним різні функції слова в дискурсі, описуючи дискурсивні вживання окремо від інших вживань.
  4. Розмежування дискурсивного маркеру і значення контексту є більш складним ніж в випадку конкретної лексики. Багато маркерів може співпадати з контекстом, дублюючи семантику його окремих фрагментів.
  5. Опис дискурсивних маркерів загалом вимагає розгляду значно більших контекстів, чим у випадку інших одиниць або недискурсивних вживань відповідних мовних одиниць [4].

Приділяючи більш детальну увагу дискурсивним маркерам, в англійській мові, з точки зору граматики, їх можливо розділити на чотири класи:

  1. Вставні слова – however, thus, incidentally;
  2. Сполучники сурядного зв’язку – but, and, or;
  3. Сполучники підрядного зв’язку – while, since, unless;
  4. Прийменникові вирази – as a result of, because of, despite, in comparison to/with [6].

Вказана класифікація є відносно спрощеною, однак вона допомагає скласти уявлення про синтаксичну природу і функціонування дискурсивних маркерів в мовленні.

Дискурсивний підхід передбачає тісний взаємозв’язок дискурсу і маркерів, де маркери досліджують у якості дейктиків. За формою дискурсивні маркери поділяють на з’єднувальні (and, but, or), окличні (oh), прислівні (now, then) та лексичні фрази (you know, I mean) [11].

У межах прагматичного підходу за допомогою дискурсивних слів встановлюється взаємозв’язок з попереднім контекстом й визначається характер відношень з різними елементами тексту. Вони розглядаються як один з чотирьох різновидів прагматичних маркерів:

  1. базові маркери (basic pragmatic markers);
  2. маркери-коментарі (commentary pragmatic markers);
  3. паралельні маркери (parallel pragmatic markers);
  4. дискурсивні маркери (discourse markers) [12].

Дискурсивні маркери мають ряд прототипних значень, які уможливлюють їх стереотипне застосування як засобів подолання комунікативних збоїв. Варто відзначити, що стереотипність вживання полегшує подолання комунікативного збою, оскільки дозволяє сконцентрувати ресурси свідомості на найважливіших аспектах міжособистісної взаємодії. При перекладі дискурсивних маркерів потрібно чітко визначити до якого виду даний маркер належить, опираючись на їхню класифікацію, оскільки переклад цих елементів залежить саме від виконуваних ними функцій.

Отже, мовленню притаманне використання дискурсивних маркерів. Велика кількість термінів та їх позначення пояснюється поліфункціональним застосуванням цих мовленнєвих одиниць. Дискурсивні маркери притаманні головним чином усній комунікації, в письмовій формі ж з’являються менш частотно, що пояснюється тим, що автор письмового повідомлення завчасно формулює висловлення. Поліфункціональність та гетерогенність класу дискурсивних маркерів пояснюється тим, що вони розвинулися внаслідок граматикалізації. Форма дискурсивних маркерів закріпилась після тривалого регулярного застосування дискурсивних функцій маркерів.

Література

  1. Дискурс как элемент коммуникативного процесса: прагматический и когнитивный аспекты/ В.С. Григорьева. – Тамбов: Изд-во Тамбов, гос. техн. ун-та, 2007 – 288с., [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://window.edu.ru/catalog/pdf2txt/733/56733/27312?p_page=1;
  2. Дискурс український медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки/ Володимир Кулик. – К.: Критика, 2010 – 656с.;
  3. Дискурсивні маркери когенертності англомовного діалогічного тексту: когнітивний та прагматичний аспекти: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/ С.В. Засєкін: Київ, нац. лінгв. ун-т. – К., 2001 – 20с.;
  4. 4. Дискурсивные слова русского языка: опыт контекстно-семантического описания/ под ред. К. Киселевой и Д. Пайара. – М., 1998 – 446с.;
  5. Книга для чит. англ. мов. для студ. фак. ін. мов і філол. фак./ У.С. Моем. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – 360 с.
  6. Комунікативна функція дискурсивних маркерів англійської мови// Національний технічний університет України «КПІ», Маслова Т.Б. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.kamts1.kpi.ua/node/1557;
  7. Мова і мовлення в просторі наукової і практичної діяльності психологів: монографія/ за ред. В.В. Андрієвської. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013, – 140с.;
  8. Медиалингвистика: системный подход к изучению языка СМИ: современная английская медиаречь/ Т. Г. Добросклонская. – М.: Наука, 2008. – 264 с.;
  9. Основы теории дискурса/ М.Л. Макаров – М.: ИТДГК «Гнозис», 2003 – 119с.;
  10. Роль номінативних одиниць і дискурсивних маркерів у формуванні іміджу ООН в англомовному медіа-дискурсі/ Вісник Житомирського державного національного університету ім. І. Франка – 2016р, – № 2(84) – 141 – 145с.;
  11. Fraser B. An Approach to Discourse Markers / B. Fraser // Journal of Pragmatics, 1990. – 383–395р.;
  12. Schiffrin D. Discourse Markers : Language, Meaning, and Context. Handbook of Discourse Analysis / D. Schiffrin, 2001. – 75p.
  13. Wierzbicka A. Cross-cultural pragmatics. The semantics of human interaction. Berlin: Mouton de Gruyter, 1991 – 341p.

 

2 thoughts on “ФУНКЦІОНУВАННЯ ДИСКУРСИВНИХ МАРКЕРІВ У СУЧАСНОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ

  1. Насправді, у Вас досить цікава та актуальна тема. Як зазначено у статті “Кулик В. зазначав, що дискурс – це явище, яке, на жаль, і далі залишається в Україні й українознавстві радше обговорюваним, аніж аналізованим”, чи погоджуєтеся Ви з думкою науковця?

  2. Цікава публікація та позиція автора. Вартий уваги порівняльно-аналітичний підхід, застосований у дослідженні.
    Чи розглядаєте медіа-ресурси як окремий жанр творчості? Чи є дискурсивні маркери засобом свідомого впливу на свідомість глядачів?

Comments are closed.