LINGUOSTYLISTIC PECULIARITIES OF ENGLISH DETECTIVE LITERATURE AND THEIR TRANSLATION 

Translation Studies 2020

Anastasiia Savchuk

Zhytomyr Ivan Franko State University

Scientific Supervisor: PhD, Zornytskyi A.V.

LINGUOSTYLISTIC PECULIARITIES OF ENGLISH DETECTIVE LITERATURE AND THEIR TRANSLATION 

In modern world, one of the most widely read genres is detective literature. The task of translating it demands diverse professional skills, all the more so that each author has their own individual style, thus setting for an experienced interpreter the task of decoding its peculiarities.

Keywords: detective literature, detective, suspense, individual author’s style.

Історія виникнення детективного жанру простежується з глибокої давнини. Характерні елементи детективного жанру можна виявити в тексті Біблії. Наприклад, історія про двох братів Каїна і Авеля розповідає про злочин, де є вбивця, його жертва, причина скоєння злочину і як наслідок покарання за вчинене зло. Детектив як жанр художньої прози виник на початку XIX століття. Його появу дослідники пов’язують з ім’ям американського письменника Едгара Аллана По, окремі оповідання якого заклали основу так званого «класичного детективу».

Актуальність теми дослідження обумовлена підвищеним інтересом дослідників до детективного жанру, затребуваного широкою читацькою аудиторією, і його недостатньою вивченістю на сучасному етапі розвитку філологічної науки. Об’єктом дослідження є лінгвостилістична специфіка англомовної детективної літератури та її відтворення при перекладі українською мовою. Мета дослідження полягає у виявленні проблем, з якими стикаються перекладачі творів детективного жанру. Матеріалом дослідження слугує твір Аґати Крісті «Murder on the Orient Express» та його переклади українською мовою.

Як зазначає Н. Вольський, детектив – це вид літератури, що включає художні твори, сюжет яких присвячений розкриттю загадкового злочину, зазвичай за допомогою логічного аналізу фактів [1, с. 3].

В. Руднєв виокремлює три різновиди детективу: британський, американський і французький. Особливістю англійського детектива є те, що події відбувається найчастіше в одному місці – кабінеті сищика-аналітика, або в замкненому просторі, що дозволяє одразу ж окреслити коло підозрюваних. Сам детектив – це аутист-інтроверт, який занурюється у свій світ завдяки «вузькому» інтелекту, бачить символи і розкриває злочини. Американському «жорсткому» (hard-boiled) детективу притаманна постійна зміна місцевості. Детектив залучений у різноманітні інтриги, часто використовує пістолет і власні кулаки. Пошук істини відбувається не за допомогою дедуктивно-аналітичних процедур. Герой французького детективу не може відзначитися своїм розумом і кулаками. Його сила – в духовній глибині і неординарності, в гнучкості, що дозволяє йому не тільки вижити, а розгадати загадку, яка здається незбагненною [4, c. 79-80].

Аґата Крісті – «королева детективу». Саме вона створила багато законів для детективного жанру, і їй вдалося майстерно перенести на папір те, що Хічкок називав «саспенс». У лінгвістичному трактуванні саспенс (англ. suspеnse — «тривога очікування, неспокій, невизначеність») — це створення наративної напруги з метою інтенсифікації інтересу читача до того, що буде відбуватися далі [5, с. 2]. А тому детективи цієї авторки, навіть попри деяку подібність сюжетів, можна читати нескінченно.

Як і більшість авторів художніх творів, А. Крісті використовує різноманітні стилістичні та лексичні засоби для того, щоб надати своєрідності та виразності мовленню героїв.

Жоден перекладач не може абсолютно точно передати зміст оригіналу, тому відбувається певна втрата інформації. Зокрема, Аґата Крісті у своїх творах часто використовує іншомовні вкраплення. Еркюль Пуаро, головний персонаж творів Аґати Крісті, — бельгієць-емігрант, колишній поліцейський, який наразі займається розкриттям складних злочинів. Рідною мовою Пуаро є французька, а не англійська, тож письменниця використовує іншомовну лексику, щоб закцентувати на чомусь увагу, влучно передати або підкреслити якусь думку.

 “Voilà ce qui est embêtant, muttered Poirot vexedly. He glanced up at the clock. I shall have to go on to-night,” he said to the concierge. “At what time does the Simplon Orient leave?”[6].

У перекладі Надії Хаєцької, як і у мові оригіналу, іншомовні запозичення зберігаються, а їхнє тлумачення для читача подається у виносках.

«Voilà ce qui est embêtant[12], [А це вже дратує] роздратовано пробурмотів Пуаро. Він зиркнув на годинник. – Маю сьогодні виїхати, – пояснив він портьє. — О котрій годині вирушає експрес «Симплон-Схід»? [2]

Натомість у перекладі Андрія Сметюха іншомовні вкраплення одразу перекладені українською, тим самим позбавляючи Пуаро його особливості — приналежності до іншої культури:

« — Як це дратує, – розчаровано промимрив Пуаро. Поглянувши на годинник, він подумав: “Я мушу сьогодні вирушати” і запитав консьєржа: – О котрій годині відправляється Східний Експрес?» [3]

Що ж до передачі при перекладі ефекту порівняння як стилістичного прийому, то труднощі виникають тільки в тих випадках, коли слова англійської та української мов різняться за своєю семантичною структурою. Авторка часто вдається до порівнянь: «She had a mass of faded yellow hair unbecomingly arranged in a large bun, wore glasses, and had a long mild amiable face rather like a sheep[6] . Н. Хаєцька використала при перекладі прийом генералізації, надавши «овечих» рис не лише обличчю, а і всьому образу жінки: «Копиця її вицвілого жовтуватого волосся була недбало закручена у вузол; в окулярах та з видовженим, лагідним, приємним лицем, вона чимось нагадувала вівцю».[2] Тоді як А. Сметюх переклав порівняння дослівно, але при цьому застосував прийом вилучення, опустивши важливу деталь — окуляри. «Її світле волосся було непристойно зібране у великий жмут, тим самим її миле обличчя дуже нагадувало вівцю» [3].

Метафора вживається в усіх емоційно-забарвлених літературних стилях, і збереження оригінальної метафори в перекладах художньої літератури є обов’язковим. Якщо ж із певних мовних причин зробити це неможливо, перекладачеві слід вдатися до компенсації або заміни. Так, наприклад, у перекладі наступних речень Н. Хаєцька та А. Сметюх зберігають весь образний малюнок оригіналу:

  • Poirot took the words out of his mouth[6].
  • Пуаро випередив його[2].
  • Пуаро зняв його слова з язика[3].
  • Really, you know, she is the kind of creature who wouldn’t hurt a fly[6].
  • Насправді ви ж знаєте, що вона з тих людей, що й мухи не скривдять[2].
  • Насправді, вона з тих людей, які й мухи не скривдять[3].

Крім того, Аґата Крісті часто застосовує переривання висловлювання при написанні, що є прикметним для усного мовлення і передає психоемоційний стан героя: “Assuredly I must think. But as far as that goes I have already thought. … Poirot obviously thinks that this English girl is mixed up in the matter. I cannot help feeling that that is most unlikely. … The English are extremely cold. Probably it is because they have no figures. … But that is not the point[6]. Надія Хаєцька зберігає ці переривання: «Звичайно, мені потрібно думати. Проте я вже думав… Очевидно, Пуаро вважає, що англійська дівчина причетна до справи. Не можу втриматись від думок, що це не так… Англійки надзвичайно холодні. Можливо, тому, що в них ні грудей, ні… Але не в цьому справа» [2]. Так само робить і А. Сметюх: «Потрібно подумати. Проте я вже до того чимало думав… Пуаро гадає, що ця англійка має якесь відношення до справи. Я так не думаю, англійці дуже стримані. Напевно, це тому, що інших підозрюваних і нема… Але це не вихід» [3]. Однак, порівнюючи ці два переклади, слід визнати, що переклад Надії Хаєцької є точнішим: вона звертає увагу на всі нюанси, що надає описуваним подіям життєвості, тоді як А. Сметюх їх опускає.

Отже, проаналізувавши роман Аґати Крісті «Murder on the Orient Express» як зразок класичної детективної прози та два його українські переклади, можна зробити висновок, що серед вжитих лінгвостилістичних засобів найбільш важливими для сприйняття твору є іншомовні вкраплення, а також використання метафор і порівнянь. Саме тому при роботі над твором, про який ідеться, перекладачі повинні приділяти їм особливу увагу. Поряд із цим серед важливих вимог до адекватності перекладу залишаться логічність та стилістична відповідність перекладу оригіналові. Проаналізовані фрагменти текстів засвідчують, що переклад Надії Хаєцької здійснено на високому рівні.

Подальші перспективи дослідження вбачаються нами в комплексному аналізі англомовної детективної літератури.

Referencess

  1. Вольский, Николай. Загадочная логика. Детектив как модель диалектического мышления. Новосибирск, 1996, с.
  2. Крісті, Аґата.Вбивство у “Східному експресі” = Murder on the Orient Express. Пер. Надія Хаєцька. Харків, книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2017,  с. 286.
  3. Крісті, Аґата.Вбивство у Східному Експресі = Murder on the Orient Переклав з англ. Андрій Сметюх, 2015.
  4. Руднев, Вадим. Словарь культуры XX века. Москва, Аграф, 1997, с. 384.
  5. Dove, George. Suspense in the Formula Story. Ohio, Bowling Green State University Popular Press, 1989, p. 137.
  6. Christie, Agatha. Murder On The Orient Express. London, HarperCollins, 2013, p. 282.

5 thoughts on “LINGUOSTYLISTIC PECULIARITIES OF ENGLISH DETECTIVE LITERATURE AND THEIR TRANSLATION 

  1. Стаття присвячена дуже цікавому та актуальному жанру художньої літератури – детективу. Неабияку зацікавленість викликають особливості перекладу таких творів українською мовою. Дякую за чудові, влучно підібрані приклади, які яскраво демонструють можливі варіанти перекладу, підкреслюючи лінгвостилістичні особливості англомовної детективної літератури. Стаття підкреслює, наскільки важливим є використання метафор та порівнянь у художньому творі, а особливо їх переклад. Загалом, робота дає більш глибоке розуміння особливостей перекладу детективної літератури.

  2. Анотація статті допомагає зорієнтуватися у змісті роботи до моменту її прочитання. Автор аналізує власні результати, порівнює їх з тематично дотичними результатами інших досліджень, вказує межі застосування власних висновків.

  3. Ви досліджуєте лінгвостилістичні особливості перекладу англомовної детективної літератури на матеріалі творчості Аґати Крісті, скажіть будь ласка, подальші перспективи Ваших досліджень будуть продовжувати засновуватися на її творчості?

    1. Дякую за запитання. Подальші перспективи дослідження особливостей перекладу англомовної детективної літератури вбачаються в основному на матеріалі творчості Аґати Крісті, а також Артура Конан Дойла і Едгара Аллана По.

  4. В цій статті розглянута дуже цікава тема перекладу художньої літератури. Дуже вдало підібрані приклади, що дають змогу детальніше заглибитися в предмет роботи та зрозуміти його суть. Порівняння двох різних варіантів перекладу наводить на думку, що перекладач – в певному році теж творець, звідси й відмінності в тексті мовою перекладу. Загалом, стаття чітко висвітлює особливості перекладу творів художньої літератури, в даному випадку – детективів.

Comments are closed.