ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯВЛАСНИХ ІМЕН ТА ПРІЗВИЩ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Любов Головата

Кам’янець-Подільський національний університет імені І. Огієнка

Науковий керівник: канд. філол. наук Литвинюк О. М.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯВЛАСНИХ ІМЕН ТА ПРІЗВИЩ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

У статті йдеться про особливості функціонування імен та прізвищ, зазначено, що антропонімічна система сучасної англійської мови двочленна.Здійснений аналіз функціональних змін власних імен в етимологічному та семантичному аспектах.

Ключові слова: етимологія, ономастика, денотати, універсалії, діалектизм, типологізація.

Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризуютьзростанням інтересу науковців до проблеми функціонування та трансформації ономастичного матеріалу, що є однією із найбільш актуальних та перспективних тем при вивченні власних імен, які виступають могутнім чинником у формуванні та розвитку національних мов і культур. Зрозумілим стає взаємозв’язок між розвитком ономастичних компонентів та мовної системи в цілому.

Мова охоплює безліч власних імен, які супроводжують нас у різних сферах життя. У кожній мові є свої власні особливості функціонування імен та прізвищ, які можуть розвиватися синхронно із мовною системою, а також можуть належати до різних історичних періодів, або бути запозиченими з інших культур.

Антропонімічна система сучасної англійської мови двочленна. Для найменування людей використовують два елементи – ім’я та прізвище. Впродовж століть виникла гостра потреба конкретної ідентифікації людини. Таку можливість давало приєднання до імені різних означень за місцем проживання, ім’ям батька чи матері, професією, зовнішністю тощо. Ці означення почали успадковуватися, що призвело до формування прізвищ, які з часом розвивалися, змінювалися та трансформувалися. Спочатку це було характерно лише для дворян, пізніше такі означення з’явилися у містах, а потім і в селах. Цей процес охоплює довгий історичний період, який розпочався у VІІІ столітті та триває і в наші дні.

Процес виникнення, формування та трансформації власних імен був тісно пов’язаний із розвитком та ускладненням суспільних відносин. Етимологічні зміни антропонімів були обумовлені змінними тенденціями в мові та суспільстві.

Актуальність теми зумовлена потребою здійснити системний аналіз функціональних змін власних імен в етимологічному та семантичному аспектах. Варто наголосити на необхідності ґрунтовного дослідження цієї проблеми, оскільки ці аспекти  мало вивчені. Тому тема дослідження є актуальною і важливою.

Метароботи – виявити і проаналізувати закономірності трансформації етимологічного та семантичного аспектів функціонування власних імен у англійській мові.

Об’єктом дослідженняєанглійські імена та прізвища.

Предметом дослідження є етимологічні та семантичні особливості функціонування англійських власних імен та прізвищ.

Ономастика – наука, розділ мовознавства про сукупність власних (у більш вузькому сенсі – особистих) імен (онімів). Ономастика вивчає історію та закономірності їх виникнення, розвитку і функціонування, зміни, поширення і структури власних імен у мові і мовленні, в літературній і діалектній сферах. Ономастику також розуміють як „сукупність власних імен різних типів – ономастичну лексику” [2].

Власні назви, або оніми – індивідуальні найменування окремих одиничних об’єктів. Належність одиниці – провідна ознака власної назви. Другою ознакою, яка розрізняє власні та загальні назви, є відношення до поняття: загальні назви – носії понять, а власні назви включають усю відому мовцеві інформацію про свої денотати, без певних узагальнень, і тому пов’язуються з поняттями лише тією мірою, якою вказують на різновид об’єктів, до яких належать їх денотати.

Власні назви з’являються тоді, коли індивідуальне розрізнення набуває суспільної значущості. Сукупність усіх власних назв мови становить її ономастичний простір. Власні назви належать до мовних універсалій – вони існують в усіх мовах світу. Але в кожній мові власні назви мають свої специфічні ознаки.

Вживаючи в повсякденному мовленні те чи інше слово, ми й не замислюємося,звідки воно прийшло і яким було його первинне значення. Звернення до різногороду словників, розширює іпоглиблює знання не тільки в галузі лінгвістики, а й у сфері історії, географії,літератури, культури. Особливо важко встановити первинне значення власних імен. У сучасній науці безліч дисциплін займаються вивченням онімів у різних аспектах, проте значенням власних імен займається етимологія.

Історія значень слів тісно пов’язана з історією народу, тому етимологічні дослідження набувають першорядного значення при вирішенні важливих історичних, етнографічних, етногенетичних питань тощо. У результаті досліджень про значення слів на етапах мовного розвитку одержують висновки щодо конкретних уявлення про життя і мислення носіїв мови в доісторичні часи, про які часто не збереглося писемних пам’яток.

Розібратися в складних семантичних зміщеннях, які відбуваються у власних іменах за історичного розвитку, без етимологічної інформації часто просто неможливо. Такі дослідження є ефективним засобом для кращого розуміння ментальних особливостей народу.Визначення походження та дослідження історії звичних слів та архаїзмів, діалектизмів, топонімів, антропонімів, етнонімів, спеціальних термінів стимулює інтерес до культурних традицій народу. Дослідження будь-якої мови обов’язково потребує звернення до етимологічних даних. Мовознавчі розділи – фонетика, лексикологія, морфологія, фразеологія так чи інакше застосовують її результати.

В етимології застосовують ряд методів для вивчення походження власних імен, деякі з яких:

  • порівняльно-історичний метод, основою якого є реконструкція (відтворення) звукових форм і значень, спільних для зіставних слів і морфем як декількох мов (зовнішня), так і однієї мови (внутрішня реконструкція).
  • дослідження семантичних змін (вивчення та зіставлення семантичного значення на різних етапах історичного розвитку);
  • типологічний метод (аналіз та типологізація основних семантичних та структурних змін власних імен);
  • описовий метод (планомірна інвентаризація антропонімів і пояснення особливостей їх будови та функціонування на певному етапі розвитку мови).

Англійські особові імена як складова частина лексики відрізняються від інших лексичних одиниць значною динамічністю й змінністю. Але ця динаміка не позбавляє їх своєрідної внутрішньої структурної організації. Специфіка особових імен виявляється у їхніх семантичних і прагматичних особливостях.

Проблема семантики власних назв і визначення їх значення належить до основних і дискусійних питань сучасних ономастичних досліджень. Власні назви відрізняються від загальних назв завдяки їхнім аспектуальним особливостям, тобто значенням та позначенням. Проте, аналіз власних і загальних назв доводить, що ці лексико-семантичні категорії іменників виявляють спільні риси як у категоріальному, синтаксично-структурному, так і в соціолінгвістичному аспектах. Власні назви, як і інші лексичні одиниці, можуть належати до різних соціолектів, діалектів тощо, здійснювати той чи інший комунікативний вплив і керуватися тими чи іншими нормами культури мовлення. Отже, можна стверджувати, що також і в семантичному аспекті власні і загальні назви можуть мати спільні риси. У власної назви, як і у загальної, простежується єдність позначеного і позначення. Ця єдність історично закріплюється у членів мовного колективу, викликає у них відповідні асоціації, спонукає до певного реагування.

В основі семантики оніма лежить значення власної назви, що включає мовну, мовленнєву та екстралінгвальну інформацію, з яких остання є більш значимою і відбиває культурно-історичний, естетичний, моральний і соціальний компоненти.

Отже, етимологічне дослідження власних імен виконує важливі завдання. З його допомогою стає можливим визначити особливості виникнення, розвитку та зміни власних імен, а також передумови їх історичного функціонування.

Література

  1. Архангельська А.М. “До питання про засади побудови загальної ономасіологічної моделіномінації.” Мовознавство, № 4-5, 2007, С. 20-35.
  2. Бондаренко А. Германская ономастика.Харків: Знання. 2002, 185 с.
  3. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология. Киев. 1997, 248 с.
  4. Alford R.D. Naming and identity: Acrosscultural study of personal naming practices. New Haven, CT: HRAF Press.1999, 97 p.
  5. GardnerA. “The theory of proper “Хрестоматия по английской филологии. 1991, С. 125-130.