ОСОБЛИВСОТІ ІДІОСТИЛЮ ДЕНА БРАУНА

Дубінський Андрій

Кам’янець-Подільський Національний Університет імені Івана Огієнка

Науковий керівник: канд. філол. наук, Барбанюк О.О.

ОСОБЛИВСОТІ ІДІОСТИЛЮ ДЕНА БРАУНА

Стаття присвячена жанровій детермінованості ідіостилю та унікальності стильових засобів, притаманних творчості видатного американського письменника Дена Брауна, що вирізняють його з-поміж інших митців сьогодення.

Ключові слова: ідіостиль, індивідуальний стиль, жанр, термін, реалія, роман

Кожен видатний письменник вирізняється своїм оригінальним стилем та світобаченням, особливості яких можна виокремити, досліджуючи мову його творів. Вивчення специфічних рис мови письменника дає змогу відтворити процес його мислення, доповнити вже існуючі уявлення про творчу особистість, покращити розуміння проблематики його творів та творчого задуму. Таке вираження внутрішнього світу письменника за допомогою мови його творів у сучасній лінгвістиці пов’язують з явищем ідіостилю.

В енциклопедії “Українська мова” поняття “індивідуальний стиль” та “ідіолект” уживаються як абсолютні синоніми: “стиль індивідуальний, ідіолект – сукупність мовно-виражальних засобів, які виконують естетичну функцію і вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших; своєрідність мови окремого індивіда. Це поняття насамперед стосується стилю майстра слова, письменника. Стиль індивідуальний залежить від творчої індивідуальності автора, його світосприймання та світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності та оцінки їх” [2, с 676].

У фокус нашого дослідження потрапляє видатний американський письменник та журналіст Ден Браун, власне його ідіостиль.

Літературознавці та критики у своєму ставленні до стилю американського письменника розділились на дві групи.

М. Діякон, журналіст газети “The Telegraph”, пише: “Критики стверджують, що його письмо незграбне, суперечить граматичним нормам та сповнене непотрібної тавтології. Також критикують прозу, яка за їх словами потрапила в море змішаних метафор переповнених зайвими, банальними описами. Знаходять щось смішне у реченнях на кшталт: “His eyes went white, like a shark about to attack” [5].

Інші ж дослідники визнають той факт, що Ден Браун створив свою власну неповторну жанрову форму та новаторський стиль, і зосереджують увагу на особливостях сюжету, ідейно-тематичному змісті, оповідній манері, специфіці подання фактів тощо. Так, Браун має власну думку на рахунок свого творчого доробку: “Якщо читати художню літературу, то тільки таку” [6].

Поняття “жанр” та “стиль” є невід’ємними складовими літературного процесу. Їх залежність та злиття в одне ціле уже давно не новина для літераторів.

Беручи до уваги другий роман з саги незвичайних пригод Роберта Ленгдона “Код да Вінчі”, ми можемо помітити, що дослідники по-різному визначають жанрову детермінованість ідіостилю західного митця.

Джанет Маслін у своїй статті для «New Your Times» визначає твір як триллер “It concisely conveys the kind of extreme enthusiasm with which this riddle-filled, code-breaking, exhilaratingly brainy thriller can be recommended” [7]. Патрік Андерсон, журналіст «The Washington Post» у свою чергу посилається на релігійну тематику роману та називає його богословським триллером: “It is Dan Brown’s considerable achievement to have written a theological thriller that is both fascinating and fun” [3].

“Код да Вінчі” насправді володіє багатьма особливостями притаманним жанру триллер, серед яких: використання художніх прийомів задля гри із почуттями читача, співпереживанням, емоціями тривожного очікування, невизначеності, хвилювання чи страху. Ден Браун чудово розуміє той факт, що читач має бути добре ознайомлений із персонажами твору, тому навіть таким елементам як імена приділяє велику увагу. Роберт Ленґдон, вигаданий професор симвології, названий на честь Джона Ленґдона, графічного дизайнера, який створив амбіграму для роману “Ангели і демони”.

Також у романі можна зустріти величезну кількість власних назв, серед яких імена справді існуючих в минулому людей: Michelangelo, Raphael (Santi), Claude Monet, Mozart.

Реалії у творчому доробку Д. Брауна займають провідне місце і виступають важливою складовою ідіостилю письменника. У творах вони збагачені національним колоритом і передають атмосферу національно-географічного простору: “Louvre Museum, Paris 10:46 P.M. Renowned curator Jacques Saunière staggered through the vaulted archway of the museum’s Grand Gallery. He lunged for the nearest painting he could see, a Caravaggio.” [4, c 8].

Роман “Код да Вінчі” сповнений історичних, релігійних, біблійних термінів, які також визначають ідіостиль американського митця. Термінологія шифрів та шифрування супроводжує головних героїв протягом усього твору та сприяє розгадці головної таємниці: “When Sophie had first seen the scrambled Fibonacci sequence on the parquet, she had assumed its sole purpose was to encourage DCPJ to call in their cryptographers and get Sophie involved. Later, she realized the numbers were also a clue as to how to decipher the other lines—a sequence out of order… a numeric anagram.” [4 c 157].

Варто також звернути особливу увагу на афористичність, притаманну ідіостилю Дена Брауна, який не лише послуговується крилатими фразами відомих людей, а й вигадує свої, наповнюючи ними власні твори. Його афоризмам притаманна лаконічність, виразність та точність з якими письменник виражає власну точку зору на світ навколо: “Ми боїмось того, що не розуміємо” [1, с. 38], “Нерозуміння породжує недовіру” [1, с. 55], “Гроші і віра — це потужна мотивація” [1, с. 70].

Отже, специфічні прийоми та особливості Дена Брауна, якими він наділив “Код да Вінчі”, його жанрова невизначеність тільки підкреслює різноманітність творчої майстерності письменника. Скрупульозна увага до деталей, вживання реалій (в основному етнографічних та суспільно-політичних) та термінології становлять основу творчого добутку автора.

Література

  1. Браун, Д. Код да Вінчі. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. 478 с.
  2. Українська мова: енциклопедія. 2-ге вид., випр. і доп. К.: “Укр енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
  3. Anderson, Patrick “Holy Paper Chase!” The Washington Post, https://www.washingtonpost.com/archive/lifestyle/2003/04/07/holy-paper-chase/5a5b1f08-f5ce-419e-a631-99c10cf695cd/
  4. Brown, Dan. The Da Vince Code. Anchor, 2009.
  5. Deacon, Michael. “Don’t make fun of renowned Dan Brown.” The Telegraph, https://www.telegraph.co.uk/books/authors/dont-make-fun-of-renowned-dan-brown/
  6. Lyall, Sarah. “The world according to Dan Brown.” The New York Times, https://www.nytimes.com/2017/09/30/books/dan-brown-origin.html?auth=login-google
  7. Maslin, Janet. ” BOOKS OF THE TIMES; Spinning a Thriller From a Gallery at the Louvre.” The New York Times, https://www.nytimes.com/2003/03/17/books/books-of-the-times-spinning-a-thriller-from-a-gallery-at-the-louvre.html?pagewanted=allHYPERLINK “https://www.nytimes.com/2003/03/17/books/books-of-the-times-spinning-a-thriller-from-a-gallery-at-the-louvre.html?pagewanted=all&src=pm”&HYPERLINK “https://www.nytimes.com/2003/03/17/books/books-of-the-times-spinning-a-thriller-from-a-gallery-at-the-louvre.html?pagewanted=all&src=pm”src=pm