РЕАЛІЯ ЯК ОБ`ЄКТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Translation Studies 2020

Мороз Каріна

Кам`янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент, Барабанюк О. О.

РЕАЛІЯ ЯК ОБ`ЄКТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Стаття присвячена дослідженню лексичних одиниць-носіїв національно-культурного колориту – реалій загалом, особливостям дефініцій та класифікацій, основним прийомам їх перекладу зокрема.

Ключові слова: культура, реалія, переклад, колорит.

Мова є віддзеркалення культури будь-якої нації, носій національно-культурного коду того чи іншого народу. У ній зустрічаються слова, в значенні яких може бути виділена особлива частина, що відображає зв’язок мови і культури, і яка називається культурним компонентом семантики мовної одиниці. До таких слів перш за все відносяться слова-реалії.

Для перекладача переклад реалій є водночас цікавим та нелегким завданням, адже реалії однієї лінгвокультури можуть бути цілком незнайомим явищем для представників іншої.

Дослідженням реалій та способів їх трансляції займалися такі видатні мовознавці, як Є. Верещагін, В. Виноградов [2], С. Влахов [3], Р. Зорівчак, В. Коптілов, В. Костомаров, Л. Соболєв [7], О. Суперанська, Г. Томахін, А. Федоров, С. Флорін [3] та інші. Однак, не зважаючи на низку праць, можна спостерігати термінологічну еквілібристику.

Так, у мовознавчій парадигмі існує двояке трактування реалії. Реалія-предмет є елементом позамовної дійсності. Реалія-слово являє собою знак, за допомогою якого такі предмети можуть отримати свою мовну оболонку. На думку відомих болгарських дослідників С. Влахова і С. Флоріна термін «реалія» у значенні «реалія-слово» досить міцно закріпився в перекладознавстві. На глибоке переконання науковців, яке стало традиційним у мовознавчій парадигмі, реалія – це лексична (або фразеологічна) одиниця, а не позначуваний нею об’єкт [3], це слово (і словосполучення) народної мови, що представляє собою найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту або суспільно-історичних особливостей народу, нації, країни, племені і є, таким чином, носієм національного, місцевого або історичного колориту”. На наш погляд, ця дефініція є найбільш точною та  повною для розуміння власне феномену реалії, тому в дослідженні ми послуговуватимемось саме таким визначенням.

Про реалії, як про показники колориту, конкретні елементи національної своєрідності, заговорили лише на початку 50-х років [3], тому власне поняття є відносно новим. Так, Л. Н. Соболєв вживає термін «реалія» і дає йому таку дефініцію: «Терміном «реалії» позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і мовах інших народів» [7, c. 281]. Про реалії також пише А. Е. Супрун, переважно використовуючи термін «екзотична» лексика, в той час як Г. В. Чернов розглядає реалії як «безеквівалентну лексику». Інший дослідник, Я. Рецкер, висуває думку, що «реалії – це слова, що позначають предмети, процеси й явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністю визначення, властивою термінам» [ 6, с. 45].

Цікавою є позиція Є. Верещагіна та В. Костомарова, які досліджували реалії ще й з точки зору лінгвокраїнознавства, стверджуючи, що «реалії – це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови-сприймача» [4].

Водночас, відомі дослідники В. С. Виноградов і Н. І. Паморозська досліджували реалію в рамках художнього твору. До цього реалії розглядалися як лінгвістичні одиниці поза художнім текстом, функції цих слів у контексті самого твору залишались поза увагою.

Існує низка класифікацій реалій, однак на наш погляд найбільш вдала з них представлена В. С. Виноградовим, який пропонує групувати реалії [2, c. 79] відповідно до предмету позначення наступним чином:

  • Побутові реалії (житло, одяг, їжа, види праці, грошові знаки, музичні інструменти, народні свята).
  • Етнографічні та міфологічні реалії.
  • Реалії природного світу (тварини, рослини, ландшафт).
  • Реалії державного ладу і суспільного життя (актуальні та історичні).
  • Ономастичні реалії – антропоніми (імена, прізвища відомих особистостей, які потребують коментарів), топоніми, імена літературних героїв інших творів, назви музеїв.
  • Асоціативні реалії – вегетативні символи, анімалістичні символи, колірна символіка, фольклорні, історичні та літературно-книжкові алюзії, мовні алюзії.

Дана класифікація слів-реалій представляється досить повною, адже вона охоплює різноманітні сторони життя національної спільноти.

Переклад таких одиниць – багатогранний процес, оскільки під час перекладу ми маємо змогу вивчити історію, культуру, традиції, звичаї, менталітет і спосіб життя того народу, у мові якого існує та чи інша реалія. Однак, перекладач часто стикається з низкою проблем, як-от: відсутність у мові перекладу еквівалента через відсутність у носіїв цієї мови об’єкта, який позначає реалія (референта) та необхідність передати не тільки семантику, а й колорит. Саме ці фактори впливають на вибір прийому перекладу.

Ураховуючи погляди Л. Бархударова, В. Виноградова, С. Влахова, В. Комісарова, Я. Рецкера, Г. Томахіна, С. Флоріна, можна виділити такі прийоми перекладу реалій, як: транслітерація, транскрипція, калькування, описовий переклад, наближений переклад та трансформаційний переклад [1].

Вибір прийому перекладу залежить від багатьох умов і обставин, однак який би прийом не використовувався перекладачем, він покликаний в першу чергу передати інтенції автора тексту-джерела та національно-культурний колорит. Розуміння та вивчення іншої культури, особливості життя певних народів чи країн можливо завдяки реаліям, адже вони віддзеркалюють національні особливості, менталітет народу.

Література

  1. Абабілова Н., Урсаченко І. Реалія як об’єкт досліджень вітчизняних та зарубіжних перекладознавців. Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, 2017. С. 4. Режим доступу: http://dspace.tnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/10224/1/1Ababiova.pdf
  2. Виноградов В. С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. 224 с.
  3. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Международные отношения, 1980. 343 с
  4. Герцовська Н. О. Реалія як лінгвістичне явище. Сучасні дослідження з іноземної філології. Ужгород, 2014. Вип. 12. С. 36-42. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sdzif_2014_12_7
  5. Паморозская Н. И. Роль слов-реалий в создании культурного фона художественного произведения. Лексика и культура, 1990. С. 59 – 62.
  6. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. М.: Международные отношения, 1974. 216 с.
  7. Соболев Л. Н. О переводе образа образом. «Вопросы художественного перевода». М.: Советский писатель, 1955. С. 270 – 290
  8. Супрун А. Е. Экзотическая лексика. М.: ФН, 1958. 231 с.
  9. Федоров А. В. Основы общей теории перевода. М.: Высшая школа, 1968. С. 175.
  10. Чернов Г.В. К вопросу о передаче безэквивалентной лексики при переводе советской публицистики на английский язык. Ученые записки 1-го МГПИИЯ. М., 1958. Т. XVI. С. 223.

One thought on “РЕАЛІЯ ЯК ОБ`ЄКТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

  1. У статті Ви вказуєте, що про реалії, як про показники колориту, конкретні елементи національної своєрідності, заговорили лише на початку 50-х років. На Вашу думку, чому це поняття є відносно новим?

Comments are closed.