РЕАЛІЯ В СИСТЕМІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ

Translation Studies 2020

 

Анастасія Смеречинська

Кам’янець-Подільський національний

 університет імені Івана Огієнка

Науковий керівник: канд. філол наук,

О.В. Галайбіда

РЕАЛІЯ В СИСТЕМІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ

The article reveals the correlation of concepts “non-equivalent vocabulary” and “realia”, investigates differential features of the concept of “realia” in relation to other types of non-equivalent vocabulary.

Key words: non-equivalent vocabulary, realia, lexical gap, term.

Глибокі зв’язки між культурою та мовою є невичерпним джерелом для дослідження лексичного складу мови. Незмінною частиною будь-якої сфери людської діяльності, як засіб посередництва між представниками різних культур став процес перекладу. Зіставлення словникового запасу будь-якої іноземної та рідної мови з’ясовує, що в іноземній мові поруч з мовними одиницями, що мають одиничні, або численні відповідники, є такі лексичні і граматичні одиниці, для яких в цільовій мові не існує прямих відповідників. Це безеквівалентна лексика, значний прошарок в якій займають культурно марковані одиниці, з вивченням якої пов’язана низка питань, які привертають увагу фахівців з лінгвокраїнознавства (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров), теоретиків перекладу (Р.П.Зорівчак, А.В.Федоров), лексикографів (Г.В.Чернов) та ін. Метою нашої розвідки є визначення поняття реалії у системі безеквівалентної лексики.

Безеквівалентна лексика, як зазначає А.В.Суперанська, головним чином, виявляється серед “неологізмів, серед слів, які називають специфічні поняття і реалії, і серед маловідомих імен і назв, для яких треба створювати оказіональні відповідності в процесі перекладу” [7, с. 468]. А.В.Суперанська також відносить до безеквівалентної лексики “імена людей, прізвиська тварин, географічні назви, назви рослин, історичних подій, документів, організацій, партій, символів, транспортних засобів та ін.” [7, с. 472-476]. С.Влахов і С.Флорин вважають, що до складу безеквівалентної лексики входять, окрім реалій, терміни, вигуки, звукоімітації, екзотизми, абревіатури, звертання, фразеологізми [7, с. 43].

Р.П. Зорівчак вважає, що всі реалії входять до безеквівалентної лексики певної мови, але до цієї лексики належить також частина прислів’їв і приказок, що пов’язані з відмінностями в сегментації довколишнього світу окремими мовними колективами та інші випадки лексико-семантичної безеквівалентності[4].Безеквівалентна лексика наявна в кожній мові. М.Кочерган вважає, що вона, як правило, становить не більше 6-7% загальної кількості активно вживаних слів [5].

Причинами виникнення безеквівалентної лексики традиційно вважають:

1) відсутність того чи іншого предмету, явища у житті народу мови

перекладу;

2) відсутність у мові перекладу тотожного поняття;

3) відмінність лексико-стилістичних характеристик мови оригіналу та цільової мови.

Безеквівалентність має відносний характер. Саме тому її варто розглядати тільки в плані конкретної пари мов.

Поняття безеквівалентна лексика є широким за своїм змістом. До безеквівалентної лексики належать: реалії, терміни, фразеологізми, авторські неологізми, складні слова різних типів, вигуки, звуконаслідування, абревіатури, звертання, порушення літературної норми. Ці лексичні одиниці не мають еквівалентів аналогічного рівня, і для передачі їх значення потрібно застосовувати різні перекладацькі трансформації.

У межах безеквівалентної лексики реалії виділяються в окрему перекладознавчу категорію, і належать до найменш вивчених лінгвістичних одиниць. Аналіз існуючих визначень реалії дає змогу виділити дві основні точки зору на розуміння цього явища – екстралінгвістичну та лінгвістичну. Прихильники екстралінгвістичного підходу розглядають реалію як “суто позамовне явище, визначаючи її як факти, пов’язані з подіями суспільного та культурного життя країни, особливостями її державного ладу, історією її народу” [1, с. 68]. У працях представників лінгвістичної течії релевантним критерієм виділення реалії вважається її “яскраво виражений національно-культурний колорит, співвіднесеність з об’єктивною реальністю, відображеною в свідомості конкретної лінгвокультурної спільності і, як наслідок цього, відсутність відповідностей в інших мовах” [1, с. 69]

Реалії зустрічаються переважно в художній літературі, де вони складають елементи місцевого та історичного колориту. Термін поширюється із поширенням предмета, найменуванням якого він є.

Про реалії як показники колориту, елементів національної своєрідності заговорили на початку 50-х рр. XX ст. У лінгвістичній літературі є численні визначення реалій. Одне з перших визначень поняття «реалія» запропонував учений В.Г. Гак. Терміном «реалія» він позначає побутові й специфічні національні слова та звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і в мовах інших країн. Це «слова з національного побуту, яких немає в інших мовах, тому що немає цих предметів і явищ в інших країнах» [3, с. 18].

Серед багатьох визначень реалії, на нашу думку, найбільш повною і зрозумілою є дефініція С.І.Влахова та С.П.Флорина [2]. Учені зазначають, що реалії – це слова і словосполучення народної мови, які відображають найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту або суспільноісторичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином, постають носіями національного, місцевого або історичного колориту; точних відповідностей на інших мовах такі слова не мають, а отже, не можуть бути перекладені «на загальних основах», тому що вимагають особливого підходу [2].

С.І.Влахов і С.П.Флорин вказують на “подібність реалії й термина” [2, c. 432]. На відміну від більшості слів, терміни позначають чітко визначені поняття, предмети та явища [2, с. 433]. Це однозначні слова без синонімів, які часто входять до складу “міжнародної” лексики. Серед них часто зустрічаються слова із значеннями, які обмежені даною історичною епохою. Більш того, на перетині цих двох категорій є ряд слів, які важко із упевненістю причислити до одної з цих категорій, а є ще й такі, які можна на законній основі віднести до обох груп [2, с. 434].

Проте Є.К. Павлова вбачає суттєву різницю між термінами та реаліями. Терміни – це основа наукової лексики, сфера їх вживання – спеціальна, наукова література. Реалії зазвичай зустрічаються в художній літературі, де вони є елементами місцевого і історичного колориту. Термін поширюється із поширенням предмета, найменуванням якого він є. Але ми не можемо вимагати від терміна “національної належності”: незалежно від свого походження, він – набуток усього людства, яке користується ним, як своєю “законною” власністю. Реалія ж завжди належить народу, у мові якого вона народилася. Її лише приймають в інші мови, “як гостю, і вона гостює у них коли день, коли рік, а трапляється й так (але порівняно рідко), що обживається настільки, що залишається назавжди, збагачуючи або засмічуючи мову, яка її прийняла” [6, с. 19].

Ще однією суттєвою різницею між терміном і реалією є їх походження. Терміни завжди створювалися штучно для найменування тих, чи інших предметів, понять і явищ. Часто це слова латинського чи грецького походження. Реалії ж виникають природнім шляхом словотворення, тому що “реалії – народні слова, які тісно пов’язані із побутом народу.” [6].

Отже, нерозривний зв’язок мови і культури, мови і суспільства дуже важливий. Мова є осередком культури народу-носія. Зіставляючи різні мови і культури, виділяютьелементи, які є в одній мові і відсутні в іншій. Це реалії – слова і словосполучення, які називають об’єкти і явища, характерні для побуту, культури, соціального та історичного розвитку одного народу і невідомі в інших етнолінгвокультурних спільнотах. Це особлива лексична форма вираження національно-мовної своєрідності. Близькість між мовою і культурою найбільше виявляється в реаліях. Вони відображають особливості повсякденного, суспільного, духовного, культурного, економічного життя народу і є диференціальною ознакою, що дозволяє відрізняти специфічні риси однієї нації від іншої. Поява реалій у матеріальному й духовному житті суспільства веде до виникнення слів-реалій у мові.

Література

  1. Бурбак О. Ф. Реалія та способи визначення її лінгвістичного статусу. Іноземна філологія, 1985. С. 68-69
  2. Влахов С. І. Непереводимое в переводе (реалии). Мастерство перевода. Москва, 1970. 475 с.
  3. Гак В. Г. К проблеме соотношенияязыка и действительности. Вопросы языкознания. 1972. № 4. С. 19–22.
  4. Зорівчак Р. П. Реалія в художньому мовленні; перекладознавчий аспект. Іноземна філологія. Львів, 1994. 232 с.
  5. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підручник. Київ : Видавничий центр «Академія», 2006. 368 с.
  6. Павлова Е. К. Языковая преемственность в процессе эвфемизации политич. реалий США. Москва, 2000. С. 19
  7. Суперанская А. В. Принципы передачи безэквивалентной лексики. Великобритания, лингвострановедческий словарь. Москва, 1978. С. 468-476.