СТАТУС РЕАЛІЇ В СИСТЕМІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ

Translation Studies 2020

Юрій Гаврилюк

Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка

Науковий керівник: канд. філол. наук, Барбанюк О. О.

СТАТУС РЕАЛІЇ В СИСТЕМІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ

В статті порушено проблемудефініціївласне поняття реалії; аналізується також власне природа безеквівалентної лексики; розглядаються та аналізуютьсярізні погляди щодо визначення національно-маркованої лексики та її функціонування в певній мові та культурному середовищі.

Ключові слова: культура, реалія, національно-маркована лексика, безеквівалентна лексика.

Будь-яка країна, власне як і її народ, не може існувати без збереження історичної пам’яті, надбань духовності, самобутності, тобто культури. Процес взаємодії двох і більше етнокультур, обміну інформації між ними, традиційно називають діалогом культур, міжкультурною комунікацією, яка вимагає, передусім, адекватної передачі інформації через компоненти, репрезентовані в одній національній мовній картині світу, які є часто  чужими або специфічними для іншої. Переклад є явищем міжкультурного порозуміння, однак він часто обтяжується лексичними одиницями, які несуть у собі національно-культурний компонент. Існує хибна думка, що майже всі мовні одиниці такого роду є перекладними, тобто, що для усіх є відповідні словоформи. Слова, словосполучення, які не мають відповідників у іншій лінгвокультурі, утворюють безеквівалентну лексику, реалії.

Беззаперечно, реалії є важливою складовою національної своєрідності, тому їх переклад порушує проблеми пов’язані з її відтворенням. Таким чином, слова-реалії  – перекладознавчі категорії, які відіграють першорядну роль у відображенні соціально-історичного та культурного контексту, а також надають національного колориту.

Варто зазначити, що лексика з культурним та національним компонентом була у фокусі наукових інтересів таких видатних вчених, як Л. Н. Соболєва, Г. В. Чернова, Є. М. Верещагіна, В. Г. Костомарова, В. С. Виноградова, С. Влахова, С. Флоріна, Р. П. Зорівчак, В. В. Коптілова та інших. Попри чималу кількість досліджень та значний інтерес до реалій, одностайності у власне визначенні цього поняття немає, оскільки існує низка підходів до їх розуміння.

Так, О. Ахманова розглядає реалії із двох перспектив: а) як різноманітні чинники у класичній граматиці, які вивчаються зовнішньою лінгвістикою, такі як державний устрій певної країни, історія та культура певного народу, мовні контакти носіїв цієї мови тощо, з точки зору їх відображення в цій мові»; б) як «предмети матеріальної культури» [1. с. 381].

Традиційно (Р. П. Зорівчак) під цим терміном розуміють одиницю, основне лексичне значення якої вміщає традиційно закріплений за нею комплекс етнокультурної інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови-сприймача [4].

А «Тлумачний перекладознавчий словник» Л. Л. Нєлюбіна містить наступну дефініцію власне поняття реалії – це, по-перше, слова і вирази, що позначають предмети, поняття, ситуації, яких не існує в практичному досвіді людей, які говорять іншою мовою; по-друге, предмети матеріальної культури, що слугують основою для номінативного значення слова; по-третє, слова, що позначають національно-специфічні особливості життя і побуту.

Важливо також, що поняття реалії є досить відносною категорією, яка набуває чіткості лише тоді, коли відбувається контрактивне зіставлення конкретних мов і культур. Обсяг реалій певної мови-джерела постійно змінюється залежно від словникового складу цієї мови, особливостей матеріальної і духовної культури, що сприймає, а також від інтенсивності культурних та етнічних контактів відповідних мовних колективів. О. Чередниченко ж в свою чергу не цілком погоджується з таким визначенням цієї категорії. Він говорить про реалію як носія етнокультурної інформації, не властивої для об’єктивної дійсності мови-сприймача в певний історичний момент.

Як лінгвістичне явище реалії відносять до категорії безеквівалентної лексики, адже вони є частиною фонових знань і є значним інтересом при дослідженні взаємодії мови і культури. Під «безеквівалентною лексикою» слід розуміти слова, відсутні в іншій культурі і в іншій мові, слова, що відносяться до приватних культурних елементів, тобто до культурних елементів, характерних лише для однієї культурі і відсутніх в іншій, а також слова, що не мають відповідників при  перекладі іншою мовою, іншими словами не мають еквівалентів за межами мови, до якої вони належать [3. с. 53].

За своєю природою реалія складне і багатогранне явище, яке поєднує в собі матеріальне, мовне, граматичне та лексичне поняття. В мовознавчій парадигмі явище реалії розглядається з двох точок зору:

  • реалія – предмет, явище чи поняття, притаманне для культури народу та країни, яке не зустрічається в інших народів;
  • реалія – лексична одиниця, яка позначає цей унікальний предмет чи явище (це може бути також словосполучення, наприклад, фразеологізми, прислів’я, приказки, в складі яких наявні реалії).

Безеквівалентними граматичними одиницями, на глибоке переконання Т. Р. Левицької та А. М. Фітермана, можуть бути як окремі морфологічні форми (наприклад, герундій) і цілі частини мови (наприклад, артикль), а також синтаксичні структури (абсолютні конструкції) [5. c. 148].

Прихильники екстралінгвістичного підходу стверджують, що реалія це «суто позамовне явище, визначаючи її як факти, пов’язані з подіями суспільного та культурного життя країни, особливостями її державного ладу, історією її народу» [5. с. 68]. Проте дане визначення не зовсім відповідає дійсності, оскільки реалія все ж використовується в мові задля передачі культурно-значущої інформації [5. с. 69].

Отже, реалія – це лінгвістичне поняття, котре позначає явище з життя і побуту людей певної культури, яке є унікальним і властиве лише їй, та є зрозумілим лише представникам цієї культури, а також людям, котрі ознайомлені з її особливостями. Особливістю реалій є те, що у носіїв певної культури і певної мови з ними пов’язуються такі фонові знання та асоціації, які на певному етапі міжнаціональних та міжмовних контактів можуть бути відсутніми у носіїв інших культур і мов. Власне саме тому при перекладі реалій виникає, з одного боку, необхідність підкреслити їх особливий колорит, а з іншого боку – певним чином передати їх значення і типові для носіїв мови джерела асоціації.

Література

  1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 524 с.
  2. БугуловИ. Н., Шевченко О. Ф. Особенности передачи слов-реалий в переводах англоязычной литературы развивающихся стран. К., 1985. С. 106
  3. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. М.: Русский язык, 1983. 269 с
  4. ЗорівчакР. П. Реалія в художньому мовленні; перекладознавчий аспект. Іноземна філологія. Львів., 1994. 232с.
  5. ЛевицкаяТ. Р., Фитерман А. М. Проблемы перевода. М.: Международные отношения, 1976. С. 148-150.

One thought on “СТАТУС РЕАЛІЇ В СИСТЕМІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ

  1. Чітко структорована та викладена інформація. Чудово розкрито зміст поняття “реалія” та окреслено характер її використання.

Comments are closed.