ВЛАСНІ ІМЕНА У СКЛАДІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ЇХ ТРАНСЛЯЦІЯ УКРАЇНСЬКОЮ

Translation Studies 2020

Оксана Марчак

Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка

Науковий керівник:  кандидат філологічних наук,  Барбанюк О. О.

ВЛАСНІ ІМЕНА У СКЛАДІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ЇХ ТРАНСЛЯЦІЯ УКРАЇНСЬКОЮ

Стаття присвячена проблемі вивчення ідіом із власними назвами та їх перекладу на українську мову; розглядаються різні підходи до визначення терміна “фразеологічна одиниця” та різні класифікації ідіом та їх моделей.

Ключові слова: фразеологізм, ідіома, класифікація, власні імена, моделі фразеологізмів.

Лексичний склад будь-якої мови вважається багатим і різноманітним, якщо там присутні образні засоби, зокрема, фразеологізми, позаяк вони роблять мову барвистішою, соковитішою та неповторною, виражають культуру, лад народного мислення, історичну спадщину кожного народу.

В мовознавстві немає єдиної думки щодо визначення фразеологізмів та їх класифікації. Розмаїття підходів до визначення фразеологічних одиниць та їх класифікації представляє найбільшу складність при їх вивченні.

У своєму дослідженні ми послуговуємось визначенням фразеологічної одиниці, яке запропонував Виноградов В. В. Слідом за науковцем, фразеологізм – семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (словосполучень або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції.

Термін “фразеологічна одиниця” був введений В. В. Виноградовим і мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку вченого, є основною ознакою фразеологізму [1, c. 59–62].

За семантичною злитістю компонентів В. В. Виноградов пропонує розрізняти фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Інший дослідник, О. В. Кунін, пропонує фразеологічні одиниці класифікувати за типом переосмислення значення виразу на фразеологізми-порівняння, фразеологізми-метафори, фразеологізми-метонімії.

Також О. В. Кунін [4, c. 86-87] виділяв наступні моделі фразеологізмів: граматичну, семантичну та структурно-семантичну. Граматична модель є універсальною, оскільки більшість фразеологізмів утворено за граматичною моделлю словосполучень, речень та одновершинних зворотів з одним значущим словом. При виділенні семантичної моделі враховується семантична регулярність, що здійснюється в рамках різних структур. При структурно-семантичному моделюванні фразеологічних одиниць спостерігається відповідність між переданою ними семантичною інформацією та граматичною структурою.

 Проблема вивчення власних назв існує вже давно і на сьогоднішній день багато лінгвістів приділяють цьому лексичному пласту особливу увагу, оскільки він у більшості аспектів разюче відрізняється від загальних імен.

Вивченням власних назв займається особливий розділ лінгвістики – ономастика. Ця наука присвячена вивченню та класифікації онімів, історії їх виникнення і розвитку, а також вивченню їх значень.

Ономастика традиційно поділяється на розділи згідно категорій об’єктів, які мають власні назви: антропоніміка вивчає імена людей, топоніміка – назви географічних об’єктів, зооніміка – клички тварин, астроніміка – назви окремих небесних тіл і т.д. Ономастика поділяє власні назви на реаліоніми (назви об’єктів, які існують або існували) та міфоніми (назви видуманих об’єктів).

Ономастична лексика надзвичайно чутливо реагує на суспільно-політичні, соціальні, культурні трансформації, налаштовуючи свою систему й її окремі компоненти на оптимальне виконання соціального замовлення. Узагалі вивчення власних імен неминуче вимагає залучення численних екстралінгвістичних відомостей, що мають пояснювальну здатність (історико-етимологічні відомості, сукупність міфологічних уявлень, пов’язаних з онімами тощо) [5, c. 38]

О. Ф. Кудіна та Г. Штарке, досліджуючи ономастичні фразеологізми, пропонують класифікувати їх за походженням. Вони виокремили такі джерела [3, c. 189-190]: 1) антична міфологія (Раndora’s box – скринька Пандори, Prometheus fire – прометеїв вогонь), 2) біблійна або євангелічна міфологія (Noah’s ark – Ноїв ковчег, as old as Adam – древній як світ), 3) легенди, казки, фольклор (Robin Hood – Робін Гуд, шляхетний розбійник),  4) художня література (Rip van Winkle – від­стала людина, Don Juan – донжуан), 5) історичні події, з якими пов’язана якась осо­ба чи географічний об’єкт, що мають певні характерні ознаки (сheckpoint Charlie – чекпойнт Чарлі).

В. І. Карабан виокремлює п’ять способів перекладу фразеологізмів, які, на нашу думку, можуть використовуватися і у випадку з ономастичними фразеологізмами:

1) за допомогою повного еквівалента, який має ідентичну або схожу структуру та максимально близьке значення, що повністю передає експре­сивність еквівалента, наприклад: a Procrustean bed – прокрустове ложе, a Pyrrhic victory – піррова перемога;

2) за допомогою відносного еквівалента, який має дуже схожі значення та стилістичні характеристи­ки, але дещо відмінний лексичний набір чи грама­тичні ознаки, наприклад: Labor of Sisyphus – сізіфова праця, wolf of Wall Street – вовк з Волл-стріт;

3) за допомогою варіативного відповідника, коли з певної кількості синонімічних фразеоло­гізмів обирають один, який найкраще підходить, наприклад: When in Rome, do as the Romans do – або з вовками жити і по-вовчому вити, або з’їденим бути; before one can say Jack Robinson – не встигнеш й оком моргнути;

4) за допомогою кальки, коли кожен компо­нент перекладається окремо, по черзі, тобто, по­слівно, наприклад: dead as Julius Caesar – мертвий як Юлій Цезар; as old as Methuselah – такий же старий, як Метушалах.

5) за допомогою описового перекладу, коли фразеологізм описується за допомогою іншого лексичного набору та граматичних конструк­цій, не зберігаючи при цьому експресивність та образність, наприклад: astonish the Browns – кинути виклик укоріненим в суспільстві забобонам; Box and Cox – по черзі [2, c. 199-200].

Отже, фразеологізми становлять великий і цікавий пласт англійської мови. Існують різні визначення їх у сучасному мовознавстві, різні класифікації та моделі. Особливу увагу привертають фразеологічні звороти з власними іменами. Вивченням власних імен займається ономастика. Недостатньо вивченими залишаються шляхи перекладу ідіом з власними іменами українською мовою.

Література

  1. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография. Москва: Высшая школа, 1977. 254 с.
  2. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: Частина 2: Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі. Вінниця: «Нова Книга», 2001. 305 с.
  3. Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского языка: [учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз.]. [2-е изд., перераб]. Москва: Высш.шк., 1996. 381с.
  4. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного. Москва: Наука, 1973. 366 с.
  5. Kudina E.F., Starke G. Untersuchungen zu Fraseologismen mit Eigennamen im Deutschen im Vergleich mit dem Ukrainischen. Wissenschaftliche Zeitschrift der Pädagogischen Karl Libknecht. 1978. S. 187-192.