Анна Ковальчук
Житомирський державний університет імені Івана Франка
Науковий керівник: канд. філол. наук, доцент М.В. Полховська
ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ УМОВНОСТІ
В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
The article shortly describes the means of expressing condition and their peculiarities in Modern English. It is stated that conditional sentences are not always created with the help of generally accepted conjunctions. This semantics can be expressed with the help of different syntactic structures that express condition using context.
Key words: conditional sentence, conjunction, antecedent, consequent.
Синтаксична формула умовних конструкцій обумовлена наявністю двох дій, одна з яких знаходиться в прямій або непрямій залежності від іншої. В загальному випадку умовна конструкція може бути виражена за такою схемою: “If P, (then) Q“, де Р – підрядна частина умовного речення (антецедент), а Q – головна частина (консеквент). Під антецедентом прийнято вважати залежну части, яка є основою умовного речення. Консеквент – це наслідок, який послідує за виконанням умови, then – корелят, який вказує на зв’язок між антецедентом і консеквентом. Складнопідрядне речення, яке експлікує наявність альтернативності у дії людини , маркуює підрядність однієї частини за допомогою сполучників [1:169].
Метою статті є аналіз засобів враження умовності в сучасній англійській мові. Об’єктом дослідження є категорія умовності в англійській мові. Предметом дослідження є засоби вираження умовність в сучасній англійській мові. Для реалізації вказаної мети необхідно виконати такі завдання: 1) дослідити парадигму сполучників умовності в англійській мові; 2) розглянути імпліцитні засоби вираження умовності в англійській мові.
Сполучник – це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті [1:174].
Умовні сполучники поєднують частини складнопідрядного речення, у якому вказується умова виконання певної події. До умовних сполучників належать: if, whatever, unless, provided, as long as, in case, in case of [1:185].
Сполучник if має значення “якщо, якщо б“. Він виражає залежність виконання дії головного речення від умови, що вказується у підрядному реченні. Наприклад: (1) If I see him, I’ll give him the message.
Cполучник whether (“чи“) виражає сумнів щодо виконання певної дії чи розгортання ситуації: (2) I wonder whether he really wants to invite us.
Unless (“якщо“) – сполучник, який виражає чітку умову виконання дії, що має відношення до минулого і до майбутнього. У реченні: (3) You won’t pass exam, unless you study harder є зв’язок з майбутнім та виражається порада щодо майбутніх дій.
Сполучник providing (“за умови що“) використовується в реченні, якщо мовець хоче наголосити, що є лише одна і найголовніша умова для виконання тієї чи іншої дії. Наприклад: (4) We’ll go fishing, providing it doesn’t rain. As long as (“до тих пір“) – це сполучник, який вказує на період виконання дії за певної умови. Наприклад: (5) Nobody will know this secret as long as you keep mum. Зазвичай цей сполучник апелює лише до тих подій, що розгортаються у майбутньому.
In case (“у випадку“) виражає варіативність щодо здійснення дій та розгортання ситуацій. Мовець дає реципієнту можливість самому вирішувати порядок розгортання подій. Реципієнту дається вибір або скористатися, або не скористатися наданими можливостями.
В складнопідрядних реченнях, де функціонують сурядні сполучники, виокремлюють дві самостійні частини умовної конструкції, які виступають як два самостійних речення. Однак формальний вказівник зв’язку – сурядний сполучник – функціонує як підрядний, адже є вказівником умовного зв’язку. В обох типах речення поряд з фінітні форми дієслова вживають імперативні форми. Таке явище було описане в рамках теорії кондиціональної координації. Її суть полягає в тому, що в ряді складнопідрядних конструкцій можуть бути наявні лише імперативні складові, але при більш глибокому дослідженні можна виявити і умовний компонент речення. Для того, щоб у подальших дослідженнях не виникало протиріч, пов’язаних з підрядним функціонуванням сурядних сполучників в реченнях такого типу, деякі вчені виділяють окрему групу сполучників, які отримали назву сполучників з лівостороннім підпорядкуванням (left–subordinating conjunctions). [3:254]
Такі конструкції за своєю семантикою схожі на прототипічні умовні конструкції індикативного типу, які складаються з антецедента та консеквента і утворюються за формулою “If P, (then) Q“. За аналогією з умовними конструкціями, перша частина такого речення є антецедентом, а друга – консеквентом. Наприклад: (6) Jason only smiles at another girl and Mary becomes jealous (BNC) [4:152].
Особливої уваги в переліку імпліцитних засобів вираження умовної семантики заслуговують біномінативні речення, що виражають умовно-наслідковий зв’язок на змістовому рівні. В конструкціях такого виду антецедент та консеквент представленні номінативними реченнями. Як правило головні члени номінативних речень виражені віддієслівними іменниками: (7) No pain, no gain – If you don’t work hard, you won’t see any results.
Дослідження простих речень засвідчили їх можливість імпліцитно виражати умовну сематику. Позначення двох або більше позицій в простому реченні можна досягнути за рахунок використання так званої вторинної предикації. Таким чином, умовний зв’язок виражається за допомогою первинної та вторинної предикацій. Пропозиціональні іменники мають значення ситуативної, признакової семантики, а також вони можуть експлікувати умовні зв’язки, а тому можуть бути класифіковані як імпліцитні засоби вираження умови: (8) A stitch in time saves nine (Proverb) [2].
Окрім іменникових груп, прості речення можуть бути ускладнені напівпредикативними конструкціями з герундієм, інфінітивом, та дієприкметником. Ускладнені речення складаються з декількох компонентів і мають певні характеристики складного речення, але при цьому вони мають лише один присудок, що відносить їх до простих речень ускладнених напівпредикативним зворотом: (9) In Manhattan, a necessary stopping–off point for young models, just being rich is enough to be successful. (C. Bushell, RNC)
Аналіз синтаксичних засобів вираження умови доводить, що умовні речення не завжди оформлюються структурно за допомогою загально прийнятих складнопідрядних структур та сполучників умовності. Умовна семантика може бути представлена різноманітними синтаксичними структурами, в яких відсутні формальні маркери умовності, але ці структури можуть виражати умовність дії в реченні за допомогою контексту.
Список використаних джерел
- Евстафиади О.В. Продолженная синтаксическая форма как средство выражения условных отношений (на материале английского языка) / О.В. Евстрафиади // Альманах современной науки и образования – 2014. – № 9 (40). – С. 168 – 172
- Иванова И. П. Теоретическая грамматика современного английского языка / И.П. Иванова, В.В Бурлакова, Г.Г. Почепцов. – М.: Высшая школа, 1981. – 285 с.
- Храковский В.С. Типология условных конструкций / В.С. Храковский. – СПб.: Наука, 1998. – 583 с.
- Comprehensive Grammar of the English Language / R. Quirk, S. Greenbaum, J. Leech, J. Svartvik – London, New York: Longman, 1985. – 1779 p.
- Declerk R. Conditionals: a comprehensive empirical analysis / R. Declerk – NY.: Mouton de Gruyter, 2001. – 58 p.