Victoriia Andrykevych
Kamianets-Podilsky Ivan Ohienko National University
Scientific Supervisor: PhD, Khoptiar A. O.
VERBAL AREA OF THE PHILOSOPHICAL CATEGORY OF TIME
IN VIRGINIA WOOLF’S SHORT STORIES
The article focuses on the investigation of the verbal area of the concept “Time” in Virginia Woolf’s short stories in the context of the author’s modernistic and philosophical ideas.
Key-words: concept, modernism, philosophical ideas, philological analyses.
У сучасній науковій картині світу домінує тенденція визначення часу як форми існування матерії, як процес зміни об’єктів і явищ. Властивостями часу є одномірність, асиметричність, ритм та швидкість розвитку, необоротність.
Центральною для філософії А. Бергсона є концепція дуалістичної природи часу. За Бергсоном існує час як дещо загальне (temps), опосередковане і «довготривалість» (duree) – суб’єктивно-психологічний і разом з тим конкретний час, який концентрує в одній точці теперішнього все життя людини [1].
Проблема часовості людського буття саме як проблема антропологічна була визначена у феноменологічних дослідженнях Гуссерля та Гайдеггера. Життя свідомості здійснюється як майбутні нові можливості інтенцій (цілей) і таким чином продовжує минуле. Таким чином, якщо досвід людської суб’єктивності витлумачувати як часовий, то основна його діяльність полягає в безперечному синтезі таких часових моментів, як минуле, майбутнє й теперішнє [1, с. 82].
У працях Д. Грахама [5] та Н. Сегала [6], які торкаються проблематики часової організації оповіді у творах письменниці, також акцентується увага на ролі часу як засобу передачі «процесу свідомості» і підкреслюється суміщення різних часових планів, часових пластів у потоці свідомості – мимовільному, аструктурованому процесі, який являє собою водночас і воскресіння у пам’яті минулого і відчуття теперішнього, і фантазії майбутнього.
Суб’єктивний час свідомості персонажів психологічно наповнений, визначається внутрішнім світом особистості. Це твердження наближає художній час у творах до концепції «часу свідомості» А. Бергсона [1].
Здійснивши філологічний аналіз цілого ряду оповідань письменниці вдалося виокремити досить широке коло семантичних вербалізаторів концептів TIME і PAST TIME. Семантично пов’язані вербалізатори концепту TIME, вибрані із творів В. Вульф створили сітку, а той факт, що структура концепту утворена лексичними одиницями, які розрізняються ступенем яскравості в свідомості їх носія і упорядковуються за польовою структурою дозволило нам побудувати вербальний простір, вершини якого відповідають семантичним елементам тексту, а ребра — семантичним зв’язкам між ними [4].
На семантичній сітці дериваційному ланцюжку відповідає шлях від послідовності вершин, пов’язаних двоспрямованими та односпрямованими дугами-стрілками, до центру досліджуваного концепту: The stream was endless — endless, endless – upon Time‘s pool; I took out my watch and marked the hour – to fix a date; rolled over and over – the stream was endless — endless, endless [7].
Двосторонні семантичні компонентно-дериваційні зв’язки є показовими і відтворюють завершеність образної картини сприйняття часового виміру В. Вульф: the wings of the butterfly – the rapidity of life; the aeroplane – еverything‘s moving, falling, slipping, vanishing; the mark on the wall – beginning; wheels – the rapidity of life; Big Ben – to fix a date [7]. Для письменниці притаманне синкретичне сприйняття світу, цілісне відтворення дійсності, яке яскраво представлене в образах ЧАСУ: the wings of the butterfly, the aeroplane, an impatient carriage horse, the mark on the wall, Big Ben, Time‘s pool, Wheels [7].
Рух часу є перманентним і безкінечним: And so it goes on. All the time. Все рухається разом з ним: Everything’s moving, falling, slipping, vanishing… running here and there… darting – tumbling head over heels [7].
Час супроводжує людину, життя якої є швидкий політ: They were both in the prime of youth,…when the wings of the butterfly, though fully grown, are motionless in the sun.…like a mechanical bird, in the drone of the aeroplane the voice of the summer sky murmured its fierce soul [7].
Потік часу це безперервні оберти коліс: Wheels strike divergently. Omnibuses conglomerate in conflict–for ever desiring—the clock asseverates with twelve distinct strokes that it is midday… Omnibuses joined motor cars; motor cars vans; vans taxicabs, taxi cabs motor cars… The stream was endless — endless, endless [7].
Потік спогадів, ретроспекція у минуле, постійне співставлення різних часових пластів, минулого і теперішнього органічно пов’язує ланцюжки семантичної сітки концепту TIME з концептом PAST TIME: This train of thought – think of the past – even remember the last time it happened– above a buried memory [7]. – семантичні компонентно-дериваційні ланцюжки сіткового утворення МИНУЛЕ є показовими у створенні відповідного концепту.
У сприйнятті В. Вульф МИНУЛЕ тісно пов’язане зі старовиною і усіма її проявами: ancient – an old picture – for an old room – old cloak; oval egg of a prehistoric bird [7].
Фізіологічна старість людини як втілення МИНУЛОГО в життя стає для письменниці своєрідним переходом в круговерті минулого і теперішнього:
came two elderly women – an old grey–haired woman – and her wrinkled neck – old and angular – veined and lined [7].
МИНУЛЕ, для письменниці – примара, тінь, зображення якої невидиме, розмите у дзеркалі: phantoms – the shadows of shade – Ghosts – phantoms – all that remains of it – the looking glass smashes – and looked half transparent – image disappears [7].
Для В. Вульф МИНУЛЕ це не конечність і завершеність, а перехід у інший стан існування: to take action as a way of ending – at the end of a walk– all gone, and jewels, too; to take action as a way of ending – the dead leaf – a dying flame – deep into the ground again [7].
Отже, саме уявлення про час як нестримний рух в художньому сприйнятті В. Вульф можливе лише на основі «первинного природного образу часовості, котрий найближче пов’язаний із суб’єктним статусом людини» [1, c. 82]. Бути, тобто існувати, є можливим тільки для людини, що здатна до згадування та передбачення.
References
- Бергсон А. Творческая эволюция А. Бергсон // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bim-bad.ru/docs/bergson_creative_evolution.pdf
- Бешашвили А. Ф. Проблема начала познания у Б. Рассела и Э. Гуссерля / А. Ф. Бешашвили. – Тбилиси : Мецниереба, 1969. – 123 с.
- Скороходько Є. Ф. Сіткове моделювання: лінгвістична інтерпретація параметрів семантичної складності / Скороходько Є. Ф. // Мовознавство, 1995.– № 6. – С. 19–28.
- Халупко В. П. О. Концепт TIME в оповіданнях В.Вулф (лінгвопоетичний аспект) / Халупко В. П., А. О. Хоптяр // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. –– Луцьк : Вежа, 2008. – Вип. 5. – С. 134–140.
- Graham J. Time in the novels of Virginia Woolf / J. Graham // [Electronic
resource]. – URL : https://muse.jhu.edu/article/551737
- Segal, Naomi. “Style indirect libre” to Stream – of – Consciousness: Flaubert, Joyse, Schnistzler, Woolf / Naomi Segal // Modernism and European unconscious // Ed. By Collier P., Davis J. – Cambridge, 1990. – XV, 312 p.
- Virginia Woolf. A Haunted House and other short stories / V.Woolf // [Electronic resource]. – URL : https://ebooks.adelaide.edu.au/w/woolf/virginia/w91h/complete.html