УДК 378.14:811.111
Наталія Грона
(Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка)
ДИСКУРСИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
DISCURSIVE COMPETENCE OF FUTURE TEACHER OF ELEMENTARY SCHOOL
Summary. The article reveals the problem of the formation discursion competence in future teachers of elementary school. Exploring theoretical and applied aspects of the problem, the author highlights discursive practices of different types, considering them as communication, which associated with the implementation of future professional functions.
Keywords: discursive competence, discourse, discursive practices, a teacher of elementary school.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями Дискурсивна компетентність майбутнього вчителя початкових класів – ключова характеристика професійно важливих якостей особистості, яка сприяє ефективній підготовці майбутнього спеціаліста до вирішення професійних питань, успішному здійсненню професійного спілкування з різними суб’єктами комунікації з використанням дискурсивних знань, умінь і навичок, що були сформовані в процесі фахової підготовки.
Володіння дискурсивною компетентністю допомагає вчителю вибирати і застосовувати адекватні мовні форми і засоби залежно від мети і ситуації спілкування, від соціальної ролі учасників комунікації, тобто від того, хто є партнером у спілкуванні.
Огляд останніх наукових праць і публікацій за темою. Поняття дискурсивної компетентності пов’язано з теорією дискурсу та лінгвістикою тексту, представлено в працях таких лінгводидактів, як І. Ф. Ухванової-Шмигової, Ф. С. Бацевича, В. І. Карасика, Н. Д. Гальскової, Н. І. Гез, М. М. В’ятютнєва, О. І. Кучеренко, Н. І. Формановської. У своїх роботах педагогічний дискурс вони розглядають як вид дискурсу, який створюється суб’єктами освітнього процесу в комунікативно-мовленнєвій взаємодії на основі ціннісних установок, завдань, знань, рефлексії, реалізується в мовленні, текстах, спрямованих на пошук і вибір особистісних і професійних смислів педагогічної діяльності, виступаючи засобом формування дискурсивно-проектної компетентності вчителя.
Мета статті – розкрити суть і шляхи реалізації дискурсивної компетентності як професійно важливої якості майбутнього вчителя початкових класів.
Виклад основного матеріалу дослідження. У науці існують різні погляди щодо визначення поняття «дискурсивна компетентність». Наприклад, М. М. В’ятютнєв визначає дискурсивну компетентність як компонент, який відповідає за знання типів контекстів / дискурсів і правила їхньої організації [1, с. 78-90.]. На думку І. Ф. Ухванової-Шмигової, дискурсивна компетентність – це не тільки вміння створювати зв’язний текст відповідно до визначеної комунікативної ситуації, але й бачення тексту як змістовного потенціалу, який потребує реконструкції, інтелектуальної роботи, містить у собі предмет розмови комунікантів, які відповідно до нього створюють свою мовну поведінку [6, с. 231-244].
Контекстуальний аналіз різних наукових джерел дає можливість зупинитися на такій семантизації дискурсивної компетентності майбутнього вчителя початкових класів – здатність мовної особистості сприймати, інтерпретувати та породжувати різні типи дискурсів та текстів залежно від різних ситуацій спілкування, щоб виражати свої емоції, ставлення, інтенції.
В основі дискурсивної компетентності лежить поняття дискурсу – процесу мовної комунікації, у результаті якої створюється текст [4, с. 21]. Робота з дискурсом включає в себе вміння орієнтуватися в комунікативній ситуації, знання різних типів дискурсу, уміння розрізняти і вживати дискурсивні маркери, виділяти лінгвістичні та екстралінгвістичні параметри дискурсу. Основним чинником породження дискурсу є комунікативний акт, у якому беруть участь комуніканти, які у формі діалогу творять висловлювання та інтерпретують їх.
У структуру дискурсу входять два компоненти: лінгвістичний та екстралінгвістичний. Лінгвістичний компонент містить системні мовні одиниці такі, як словоформа та речення. Складниками екстралінгвістичного компоненту є: ситуація, соціальний, прагматичний, соціокультурний, психологічний та інші фактори. Саме екстралінгвістичний компонент дає можливість сприймати та створювати культурно, соціально та професійно-зорієнтовано мовленнєві висловлювання, тобто дискурс, спираючись у процесі його породження на екстралінгвістичні принципи комунікації, або, як їх називає Г. П. Грайс, принципи спілкування (дискурсивні закони) [2, с. 217-237].
У науковій розвідці ми узагальнюємо складники дискурсивної компетентності: стратегічна – уміння мовця розуміти свій комунікативний намір і планувати комунікативну ситуацію; текстова – уміння організовувати послідовність речень в єдине висловлювання; жанрова – уміння організовувати дискурс відповідно до характеристики конкретного жанру; усної комунікації – уміння організовувати свою мовну поведінку відповідно до завдань спілкування.
У процесі підготовки майбутнього вчителя початкових класів ми застосовували дискурсивні практики різних типів, розглядаючи їх як спілкування, що пов’язане з реалізацією майбутніх професійних функцій, зокрема, виховні, дидактичні, розвивальні [3]. Наприклад, знайомство з текстами, які потрібно прочитати, зрозуміти, інтерпретувати відповідно до поставленого завдання.
Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу — це вершина його мрії; орач, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного на полі… А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив; нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя; ні в якому ділі помилки і невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительському. Учитель зобов’язаний перед суспільством, перед твоїми батьками працювати тільки добре; кожна крихта твоєї людської краси — це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя — так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя (В. О. Сухомлинський).
Завдання до тексту:
– Як учитель може оцінити результат своєї роботи?
– Спираючись на прочитаний тексту, охарактеризуйте процес підготовки вчителя до наступного робочого дня?
– У чому особливість професійної діяльності вчителя початкових класів?
З огляду на те, що формування дискурсивної компетентності ґрунтується на формуванні вмінь розрізняти типи дискурсів, їхні структурно-композиційні та мовні характеристики, прийоми структурування мовлення з використанням адекватних мовних засобів, розуміння монологічних та діалогічних мовленнєвих повідомлень, створювати реальний дискурс відповідно до сфери і ситуації з урахуванням статусу мовного партнера, то в процесі навчання ми пропонуємо студентам завдання написати виступ на запропоновану тему з метою проголошення його під час засідання «круглого столу» серед студентів коледжу; на педагогічній конференції вчителів міста; на батьківських зборах на тему: «Точно використовуйте слово, і ви позбавите світ від половини непорозумінь» (Р. Декарт).
Такі вправи спрямовані на формування вмінь ідентифікувати, створювати дискурси, студенти набувають знань для ефективного пошуку професійної інформації.
Висновки дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Отже, можемо стверджувати, що дискурсивна компетентність майбутнього вчителя початкових класів – це сукупність знань та навичок у створенні та реалізації дискурсу відповідно до контексту ситуації педагогічного спілкування. Дискурсивна компетентність передбачає вміння орієнтуватися в різних типах дискурсів, адекватно розуміти та створювати висловлювання, розуміти наміри комунікантів, добирати способи організації дискурсу відповідно до мети висловлювання, формувати навички організації мовного матеріалу у зв’язному тексті.
Дискурсивна компетентність майбутнього вчителя початкових класів повинна розглядатися як ключовий аспект професійної підготовки майбутнього фахівця, оскільки у процесі професійного навчання здійснюється підпорядкованість засвоєних знань, умінь і навичок практичній діяльності. Питання формування дискурсивної компетентності майбутнього вчителя початкових класів є доволі широким, таким, що потребує комплексного вирішення. Тому в перспективі подальшого дослідження вбачаємо реалізацію міждисциплінарних зв’язків у контексті зазначеної проблеми.
Література
- Вятютнев М. Н. Традиции и новации в современной методике преподавания русского языка / М. Н. Вятютнев // Научные традиции и новые направления в преподавании русского языка и литературы. –М. – 1986. – С. 78–90.
- Грайс Г. П. Логика и речевое общение / Г. П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. XVI. – М. : Прогресс, 1985. – С. 217–237.
- Грона Н. В. Підготовка студентів педагогічних коледжів до формування у молодших школярів текстотворчих умінь: монографія / Н. В. Грона. – Ніжин : ПП Лисенко М. М., 2017. – 592 с.
- Кибрик А. А. Модус, жанры и другие параметры классификации дискурсов / А. А. Кибрик // Вопр. Языкознания № 2. – 2009. – С. 3–21.
- Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище : методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики) : [монографія] / К. Серажим. – К. : Паливода А. В. – 2010. – 352 с.
- Ухванова-Шмыгова И. Ф. Дискурсная и методическая компетенции и их место в процессе повышения качества преподавания иностранного языка в вузе / И. Ф. Ухванова-Шмыгова // Методология исследований политического дискурса : актуальные проблемы содержательного анализа общественно-политических текстов. Вып. 5. – Мн. : БГУ, 2008. – С. 231–244.