УДК 811. 111’42
Марія Матковська
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
КУЛЬТУРНІ ДОМІНАНТИ В БРИТАНСЬКІЙ КОНЦЕПТОСФЕРІ
Summary. This paper is devoted to the analysis of communicative cultural dominants in the British conceptual sphere. Attention is focused on the examination of linguistic means for expressing these dominants in the process of communication and interaction with people. The English-speaking communicative practices are being investigated on the basis of broad integral social and cultural context in the process of which it is possible to figure out the mentioned cultural dominants.
Key words: cultural dominants, semantics, pragmatics, cognition, communication, intention.
Постановка проблеми. Останнім часом у зв’язку із зростаючим інтересом до когнітивної діяльності людини, пов’язаним з дослідженнями в області етно-, соціо-, психолінгвістики і лінгвокультурології в центрі уваги наукових досліджень опиняються культурні домінанти. На думку В.І. Карасіка, «культурний концепт – багатовимірне смислове утворення, в якому виділяються ціннісна, образна і понятійна сторони» [1, с. 109]. Специфічна кваліфікація концептів пояснюється культурними домінантами поведінки, історично закріпленими ціннісними орієнтаціями, прийнятими у відповідній лінгвокультурі. Сукупність концептів утворює концептосферу народу і відповідно мови, що має безпосереднє відношення до мовної картини світу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти дослідження комунікативної культури отримали достатнє висвітлення в працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених (праці В. З. Дем’янкова, В. І. Карасика, Ю. Н. Караулова, В. Г. Костомарова, О. С. Кубрякової, Дж. Остіна, Г. Г. Почєпцова, Ю. С. Степанова, P. Brown, S. Levinson, A. Wierzbicka та інші).
Мета статті – проаналізувати мовні засоби, які регулярно вживаються для реалізації культурних домінантів в англомовній комунікації. В якості джерела мовного матеріалу використовуються діалоги з текстів художніх творів британського письменника Джона Фаулза.
Виклад основного матеріалу. У даній статті зроблена спроба дослідження концептосфери англійського народу і виявлення її національних особливостей шляхом аналізу деяких культурно значущих домінантів. Відмінності між культурами виявляються в кількісній і комбінаторній перевазі ознак при концептуалізації світу. Пояснення таких переваг вимагає звернення до історії, психології, філософії того чи іншого народу. Йдеться про виділення ознак, які свідчать про етнокультурну своєрідність народу. Дослідження національної концептосфери є одним із способів з’ясувати унікальність і універсальність даної культури.
Спробуємо розглянути деякі риси національного характеру англійців, культурні домінанти в англійській концептосфері. Щоб спробувати розібратися в тому, які ж особливості англійського характеру, краще всього спробувати подивитися на нього ззовні, тобто прислухатися до думки сторонніх спостерігачів, і зсередини – з’ясувати, що говорять про себе самі англійці. Англійський характер є, з одного боку, чи не найсуперечливішим і не найпарадоксальнішим в порівнянні з характером інших європейських народів (майже всі його особливості мають і прямо протилежні властивості), а з іншого – дуже цілісним і визначеним, таким, що простежується впродовж багатьох сторіч [4, с. 228; 5, с. 116].
До найважливіших концептів англійського національного характеру можна віднести ментальні утворення: «будинок», «свобода», «приватність», «закон», «традиції», «стриманість», «джентльменство», «спорт», «гумор», «здоровий глузд», «заповзятливість», «прагматизм», «раціоналізм», «толерантність». Відома дослідниця національних характерів Анна Вежбицька виділяє характерні концепти, властиві англійському національному характеру. Серед них: “fair play”, “self-consciousness”, “shy”, “snobbery” та інші [9, с. 138]. “Fair play” означає прекрасну пристосованість гравця до гри в цілому. Вона регулює відносини гравця як до своїх партнерів по команді, так і з супротивником. “Fair play” припускає забуття індивідом самого себе перед обличчям команди і забуття команди перед обличчям гри. Проте таке забуття не означає повного скасування себе. Ні в якому разі. Воно створює ще сприятливіші умови для ефективної діяльності індивіда, оскільки його власні дії співвідносяться тепер з діями гравців так, що утворюють довершену систему взаємодій. Це інтуїтивне і безперервне відчуття балансу між індивідуальним й загальним і складає справжню суть “fair play” [9, с. 168–194].
Культурна домінанта дистанціювання припускає використання цілого ряду лексико-граматичних засобів, пов’язаних із категорією модальності. До них відносяться: зсув часового плану, умовний спосіб, питальні конструкції, модальні дієслова, модальні модифікатори – лексико-синтаксичні одиниці, орієнтовані на того, хто говорить або слухає. З їх допомогою можна додати висловам певну, як здається, віддаленість від реальності (роблячи їх тим самим ввічливішими). Вони також допомагають забезпечити зручну для співрозмовників абстрактну відстань, що дозволяє відчувати комфортність при спілкуванні [2, с. 110; 3, с. 275].
Виходячи з набору конкретних лексико-граматичних засобів, які реалізуються у вищезазначених стратегічних цілях, можна намітити дві тактики дистанціювання, пов’язані із зсувом часового плану та з використанням модальних дієслів і умовного способу.
Зсув часового плану можна використовувати як граматичний засіб зниження категоричності вислову, для того, щоб додати інструкціям, розпорядженням або наказам вид ввічливого прохання і надати тактовної форми питанням особистого характеру, вираженню намірів, різного роду пропозиціям та ін. На думку британських дослідників, при вирішенні таких мовних задач в якості свого роду дистанціюючих структур доречніше вживати вислови не в Present Simple, а Past або Future, які припускають певний зсув у минуле або майбутнє щодо моменту мовлення, що дає свободу вибору реплік у відповідь. Проілюструємо можливості реалізації цієї тактики на наступних прикладах із творів Джона Фаулза: My dear Miss Woodruff, I’ll have to ask you to leave this place? [6, p. 123] – (order/instruction); Will you not take them? [6, p. 265] – (suggestion/offer); My dear Mrs. Poulteney, if you speak like this I shall have to reprimand you [6, p. 94] – (order/instruction); I wish to take a companion. I I shall be happy to provide a home for such a person [6, p. 137] – (suggestion / offer); I should certainly wish to hear it before proceeding [6, p. 158] – (request formula); How much did you intend to spend on buying the collection of books on art, records and clothes for me? [7, p. 118] – (polite enquiry); I thought you could let me go out to breathe a fresh air [7, p. 267] – (request formula); I thought it might be nice to visit your parents on weekend [7, p. 291] – (suggestion); I wondered if I could have a bath in this house? [6, p. 279] – (request).
На використанні простого майбутнього часу будуються загальноприйняті формули наказу/інструкції (will you …) і пропозиції (shall I/we …); для пом’якшення змісту наміру можливі також варіанти з дієсловами need і have to: You will need to wait downstairs [8, p. 169]. Вони використовуються замість прямої вказівки, вираженої наказовим способом: Wait downstairs. При цьому слід звернути увагу на те, що «чистий» імператив нерідко є просто образливим для англомовного співрозмовника, що рівноцінно безпосередньому замаху на свободу його дій.
Для формул ввічливого прохання і питання характерне вживання простого минулого часу, що також встановлює певну дистанцію між моментом мовлення і самим предметом прохання/питання, що відсуває останній ніби на сходинку в минуле. Наприклад: I wondered if I could speak on your behalf to Mrs. Tranter? пор.: I wonder if I could speak on your behalf to Mrs. Tranter? I think if I could speak on your behalf to Mrs. Tranter? [8, p. 211].
Культурна домінанта маневрування має на меті регулювати ступінь емоційного впливу на співрозмовника, згладжуючи «гострі кути» за допомогою зниження значущості висловлювання, особливо в емотивних мовних актах, за допомогою різного роду припущень і передбачень. На рівні мови бажаний результат досягається за допомогою цілеспрямованого використання модальних модифікаторів і ряду інших лексико-синтаксичних структур. Розглянемо деякі поширені засоби зменшення значущості вислову на наступних прикладах: … they think I’m a bit peculiar [8, p. 170] – (criticizing); Could I make a very brief announcement? [8, p. 346] – (request); Just a minute. I must go and get some things first. I’ll be back in a moment [7, p. 132] – (excuse); It was just a slip of tongue [7, p. 216] – (apology); Alison! You said next week! Your visit somewhat shocked me [8, p. 213] – (attitude).
Ваговитість фрази, ступінь її дії на слухача можна регулювати за допомогою мінімізаторів (minimizing adverbs): just, only, а bit/a little, very, а також різних модифікаторів ступеня (assertive words) типу somehow, somewhat, які допомагають ніби звести нанівець небажані емоції. Наприклад, при необхідності виправдатися або вибачатися, згладити гостроту критики, приховати неприязнь: You could give а little more attention to details. I know, it was just а sketch, but it seems а bit primitive, I’d say [6, p. 334]; Your coming uninvited somehow embarrassed the hosts. There was something of an intrusion in this visit [6, p. 219].
Дана техніка часто використовується в контексті позначення неформального часу у поєднанні з назвами мінімальних відрізків часу типу секунда, момент та ін., наприклад: Just a minute … I’ll be back in a moment
[6, p. 132], створюючи таким чином ефект додаткового зменшення. Аналогічні засоби наявні і в українській мові, але, як правило, використовуються при необхідності давати пояснення, виправдовуватися або вибачатися і порівняно рідко – при вираженні критичної оцінки.
Наступні приклади демонструють використання техніки зниження визначеності висловлювання: My dear Miss Woodruff, I’ve got a kind of an apology to make [8, p. 206] – (apology); There’s a sort of misunderstanding. There was a nice Israeli boy, you see, and we were just kissing [7, p. 446] – (giving explanations); But I think we have more or less decided to go into the Belgravia house when the lease falls in [6, p. 187] – (giving explanations); I am inclined to feel that you won’t marry this chap [6, p. 198] – (expressing negative opinions).
Техніка зниження визначеності дозволяє тому, хто говорить, досягти високого ступеня неоднозначності вираження наміру за допомогою різноманітних вербальних допущень і припущень; при цьому незамінними «регуляторами» значущості висловів є, так звані, чергові слова – заповнювачі пауз (fillers) типу kind of, sort of, so to speak, more or less та ін., які роблять мову менш визначеною і менш різкою та, при необхідності, додатково пом’якшують (негативне) ставлення: I’ve got а sort of а confession to make. I’ve got а bit of а problem. You see, I kind of stole an expensive fountain pen. Don’t look so shocked! I steal everything. It’s so to speak a hobby [6, p. 350].
Висновки і перспективи дослідження. Варто зазначити, що в британській комунікативній практиці британці часто звертаються до різних культурних домінантів. Важливо при цьому вказати, що необхідність підтримувати безконфліктну атмосферу бесіди, показати себе у вигідному світлі і заслужити позитивну оцінку інших учасників нерідко вважається неодмінною умовою ефективної комунікативної культури.
ЛІТЕРАТУРА
- Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: монография. Волгоград : Перемена, 2002. 447 с.
- Кобозева И. М. Немец, француз и русский: выявление стереотипов национальных характеров через анализ коннотаций этнонимов. Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 1995. №3. С. 102‒11
- Красных В.В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность?: монография. Москва : ИТДГК «Гнозис», 2003. 375 с.
- Ларина Т. В. Категория вежливости в английской и русской коммуникативных культурах: монография. М.: РУДН, 2004. 345 с.
- Brown P., Levinson S. Politeness: Some Universals in Language. Cambridge: Cambridge University Press, 345 p.
- Fowles J. A Maggot. London: Random House, 1996. 464 p.
- Fowles J. The Collector. London: Pan Books Ltd, Cavaye Place, 1986. 383 p.
- Fowles J. The French Lieutenant’s Woman. London : Random House, 2004. 470 p.
- Wierzbicka A. Cross-cultural Pragmatics: The Semantics of Human interaction. Berlin / NY : Walter de Gruyter, 2003. 502 p.