УДК 378.013+808.8+410+4.81.42
Оксана Кучерява
(ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний
університет імені К. Д. Ушинського»)
ЛІНГВОДИДАКТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
The article offers theoretic and methodical bases of concept text analysis. The author uses main principles of cognitive linguistics and text linguistics. Besides the author illustrates analytical linguoculturological tasks. It is directed to the formation of the cultural linguistic personality of the student of the philological department.
Keywords: concept, concept text analysis, analytical linguoculturological tasks, cultural linguistic personality of the student of the philological department.
Основним дидактичним матеріалом, на якому будується система вправ з формування комунікативної і соціокультурної компетенції студента філологічного факультету, виступає текст. До провідних напрямів вивчення тексту в межах антропоцентричного підходу належить когнітивний, теоретико-практичне підґрунтя якого визначає когнітивна психологія і когнітивна лінгвістика. Як підкреслює О. О. Селіванова, когнітивний напрям «має на меті дослідження змісту тексту шляхом моделювання когнітивних структур репрезентації знань, які зумовлюють породження й розуміння тексту» [6: с. 489]. Здобутки когнітології розширюють інтерпретаційний простір художнього тексту: у полі зору опиняється дослідження концептуального смислу літературного твору, вивчення якого пов’язано з такими поняттями, як «концепт» і «концептуальний аналіз». За твердженням Л. В. Поповської, «зародження в кінці ХХ – поч. ХХІ ст. когнітивної лінгвістики призвело до зміни наукової парадигми лінгвістичного аналізу художнього тексту. Напрям аналізу «від структури і семантики мовних засобів до смислу тексту» замінили напрямом «від концепту до смислу тексту»» [5: с. 10]. Так, поняття концептуального аналізу почало застосовуватись у текстолінгвістиці поряд з функціонуванням семантичного, лінгвокультурологічного та етнолінгвістичного аналізів (Л. Г. Бабенко, Н. Д. Бурвікова, Т. ван Дейк, Ю. В. Казарін, А. О. Кібрик, О. С. Кубрякова, Л. В. Поповська та ін.).
Мета запропонованої статті полягає в тому, щоб, спираючись на наявні розвідки в галузі когнітивної лінгвістики й лінгвістики тексту, окреслити теоретико-методичні засади концептуального аналізу тексту та визначити його роль у формуванні національно-мовної особистості студента філологічного факультету.
Загальновідомо, що концепт – це багатовимірне ментальне утворення, у структурі якого виділяють, окрім понятійної основи, соціо-психо-культурну частину, асоціації, емоції, оцінки, національні образи і конотації, властиві певній культурі [4]. Це основна одиниця обробки, збереження і передачі знань про реальний, а також уявний світ. У багатьох визначеннях підкреслено лінгвокультурну специфіку концепту (О. С. Кубрякова, В. А. Маслова, З. Д. Попова, О. О. Селіванова, Ю. С. Степанов, Й. А. Стернін та інші). Крім того, концепт розглядають як одну з базових одиниць навчання (Н. М. Мішатіна).
У теорії і практиці лінгвістичного аналізу тексту поняття концепту співвідноситься з категорією інформативності, яка, на думку І. Р. Гальперіна, є основною категорією тексту. Учений виокремлював такі типи текстової інформації, як змістовно-фактуальну, змістовно-концептуальну і змістовно-підтекстову. Змістовно-концептуальна інформація, яка семантично виводиться з усього тексту, розкриває індивідуально-авторське сприйняття світу. За І. Р. Гальперіним, це «задум автора плюс його змістова інтерпретація» [2: с. 28]. Досліджуючи основні текстові категорії художнього тексту, В. А. Кухаренко розглядає сформульовану ідею твору як його концепт, а весь процес інтерпретації тексту скеровує на виявлення «засобів вираження концепту, що концентрує в собі результати авторського освоєння дійсності та пропаганду їх читачу» [3: с. 80].
Таким чином, закладену в художній текст змістовно-концептуальну інформацію можна представити за допомогою системи зв’язків: текст – концептуальний простір тексту – індивідуально-авторська картина світу, які визначили підґрунтя концептуального аналізу художнього тексту.
Зокрема, спираючись на понятійно-категоріальний апарат когнітивної лінгвістики, Л. Г. Бабенко і Ю. В. Казарін запропонували схему концептуального аналізу художнього твору, згідно з якою вивчення концептуального простору тексту передбачає визначення набору ключових слів тексту і базового концепту та опис концептосфери базового концепту. Під час проведення аналізу набір ключових слів тексту визначають шляхом застосування елементів асоціативного експерименту або ж у процесі прочитання тексту і виділення слів-лейтмотивів, повторюваних і частотних слів кожної мікротеми. З-поміж виокремлених слів визначають ключове слово тексту, яке і становить базовий концепт (їх у творі може бути декілька), утворюючи ядро твору, а всі інші слова тематично групуються навколо нього. Опис концептосфери художнього твору передбачає характеристику атрибутів, асоціацій, уявлень, пов’язаних з виділеними концептами, на підставі чого виявляють імпліцитно виражені особистісні смисли, будують тематичні лінії та описують семантичні зв’язки [1].
Як підкреслює В. А. Кухаренко, змістовно-концептуальна інформація розгортається поступово та неритмічно і характеризується різним ступенем експліцитного вираження. Так, концептуально важливими є назва твору, епіграф, а також окремі фрагменти тексту, які беруть участь у формуванні концептосфери художнього твору.
Важливе місце в дослідженні текстового концепту посідає виділення ключових слів, які визначають ідейне спрямування твору, розкривають задум автора. Робота з ключовими словами передбачає використання елементів психолінгвістичного експерименту (наприклад, асоціативного) або залучення лексико-семантичний (лексико-семантичні зв’язки, семантичні домінанти) та літературознавчого аналізів (художня деталь, її змістова наповненість і символічність).
Як відомо, автор, спираючись на знання про навколишній світ, творить власний художній образ, тому художній твір, з одного боку, відображає уявну, створену свідомістю автора дійсність, а з іншого – існує і сприймається невід’ємно від тієї дійсності, яка його породила. Таким чином, когнітивно-концептуальний підхід до аналізу тексту обов’язково передбачає врахування знань про автора твору, ситуацію створення та інші пресупозиції тексту. Актуалізація зовнішніх чинників текстотворення свідчить про перехід на рівень дискурсу. Зважаючи на це, у вивченні тексту важливу роль відіграє екстралінгвістичний контекст (ситуативний, соціальний, етнографічний, соціокультурний, психологічний), тому концептуальний аналіз можна доповнити ще одним пунктом: простежити, який вид контексту впливає на формування концептуального простору художнього твору.
У методичному аспекті концептуальний аналіз покладено в основу лінгвокультурологічних завдань, які спрямовані на добудову відсутніх фрагментів національно-мовної картини світу студента (учня) як національно-мовної особистості, осмислення, а головне переживання студентом (учнем) національно-духовних цінностей, закладених у мові взагалі та в лінгвокультурному концепті зокрема (Н. М. Мішатіна). Так, лінгвокультурологічні завдання аналітичного типу передбачають моделювання семантичного (концептуального) простору художнього тексту і на цій основі заглиблення в ідейно-художній задум автора.
Розглянемо систему роботи з лінгвокультурним концептом «надія», що синтезує в собі поняття психоемотивного почування людини та християнської чесноти. Надія — концепт-універсалія духовної культури, широко представлений у релігійних творах, пареміях і художній літературі.
Наприклад, на практичних заняттях з «Лінгвістичного аналізу тексту» в межах теми «Семантичний простір тексту та його аналіз» студентам пропонується описати концептуальний простір оповідання М. Коцюбинського «П’ятизлотник». У центрі твору знаходиться п’ятизлотник, «білі гроші», з яким головні герої пов’язують свої мрії та надії. Аналіз ключових слів оповідання дозволяє поруч з ідеєю самопожертви виділити концепт надії як втілення покори, смирення і водночас доброчинності. Художній контекст багатий на образні номінації концепту, що становлять індивідуально-авторські компоненти в його структурі («Старі замовкли, але надія на панську ласку ледве примітним промінням осявала їм серця, зцілющою водою покропила сердечні рани»). В оповіданні «П’ятизлотник» представлено когнітивні ознаки концепту «надія» як християнської чесноти, надії-доброчесності.
Цікавим для студентів буде порівняння структур концептосфери оповідання М. Коцюбинського «П’ятизлотник» та концептосфери його повісті «Fata morgana» (для аналізу беруться уривки). У повісті модель лінгвокультурного концепту вибудовується на основі протиставлення «надія / безнадія» («Там, в кожній хаті, чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу. У кожній хаті цвіте надія, ростуть сподівання» – «Їх троє, а всім судилась однакова доля. Холод, і голод, і безнадія»).
На етапі вивчення окремих лінгвокультурних концептів і мовних засобів їх вираження також буде доречним звернутись до аналітичних лінгвокультурологічних завдань, зокрема на заняттях зі «Стилістики української мови», «Історії української літератури і критики», «Лінгвокультурології» та інших мовознавчих спецкурсів. Художній текст якнайповніше розкриває національно-культурний і метафорично-образний потенціал мовних засобів, що репрезентують концепт. Наведемо приклади завдань. Побудуйте синонімічний ряд до слова «надія». Визначте місце мрії у структурі лінгвокультурного концепту «надія», звернувшись до поетичних творів Лесі Українки («Надія», «Contra spem spero», «Мріє, не зрадь», «Знов весна і знов надії» та інші).
У підсумку зазначимо, що лінгвокультурознавчі завдання, побудовані на основі концептуального аналізу художніх творів, спонукають студентів до осмислення й переживання національно-культурних цінностей, закладених у лінгвокультурний концепт, сприяють заглибленню студентів в український культурний простір, допомагають їм як представникам національно-культурної спільноти розширити свої знання та уявлення культурного, матеріально-історичного, духовно-естетичного характеру й відтворювати їх у власній комунікативній діяльності.
Перспективи започаткованого дослідження вбачаємо в подальшій розробці когнітивно-концептуальної методики навчання української мови у вищій школі.
ЛІТЕРАТУРА
- Бабенко Л. Г., Казарин Ю. В. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика. Москва : Флинта: Наука, 2005. 496 с.
- Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. Москва: КомКнига, 2006. 144 с.
- Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту. Вінниця: Нова книга, 2004. 272 с.
- Маслова В. А. Введение в когнитивную лингвистику. Москва : Флинта: Наука, 2007. 296 с.
- Поповская Л. В. Лингвистический анализ художественного текста в вузе. Ростов-на-Дону : Феникс, 2006. 512 с.
- Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К, 2008. 712 с.