УДК 811.111’42’06
Ірина Мельник
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
ПОРУЩЕННЯ ТОНАЛЬНОСТІ СПІЛКУВАННЯ ЯК ПРИЧИНА КОМУНІКАТИВНИХ НЕВДАЧ У СИТУАЦІЯХ
ПРОВОКАЦІЙНОГО МОВЛЕННЯ
Summary: The article deals with a communicative style (tone) and its main peculiarities within provocative communication. Breaking of the communicative style (tone) leads to failures in the communication.
Key words: provocation, communicative situation, communicative failure, communicative style, (tone).
Тональність є одним із стрижневих понять процесу комунікації. Правильно підібрана тональність — обов’язкова складова стилю мовлення, типу комунікації, умова дотримання найважливішого принципу неконфліктного спілкування — максими кооперації. Тональність спілкування — усвідомлена або неусвідомлена емоційно-аксіологічна і змістово-інформативна організація мовного матеріалу, за допомогою якої адресант формує повідомлення, впливає на емоційно-психологічну сферу адресат, а іноді й на ситуацію спілкування. Порушення тональності спілкування може призвести до непорозумінь, образ, навіть комунікативних провалів, крім того може суттєво знизити очікуваний мовцем перлокутивний ефект або взагалі звести його нанівець [1, с. 234].
Провокаційне мовлення – специфічний тип спілкування, який внутрішньо розрахований на отримання відповідної інформації, коли мовець говорить не для того, щоб передати певну інформацію, а, навпаки, для її отримання, тобто “випитування”. Результат такого типу мовлення тісно пов’язаний із дотриманням чи порушенням провокатором тональності спілкування, його манери побудови комунікативної ситуації.
Комунікативні невдачі є наслідком нездійснення або неповного здійснення комунікативного наміру провокатора через повне або часткове нерозуміння його повідомлення адресатом, а також непередбачуваного і небажаного ефекту, що виникає під час спілкування. Їх пов’язують з особистими характеристиками комунікантів, обставинами спілкування, процесами вербалізації та розуміння, труднощами досягнення комунікативних і практичних намірів, порушенням принципу комунікативної контактності [3, с. 180].
Однією з причин комунікативних невдач провокаційного мовлення є порушення провокатором тональності спілкування як одного із важливих понять комунікативного процесу, що може призвести до комунікативного конфлікту. Нерівноправна тональність спілкування унеможливлює комунікацію, знижує її ефективність або стає на заваді досягнення комунікативної мети. Існують випадки, коли комунікативні невдачі виникають у ситуації спілкування, в якій конфліктність провокатора є домінуючим наміром у його мовленнєвій поведінці відносно комунікативного партнера. Негармонійна тональність може призвести не лише до конфлікту між сторонами, а й до припинення реципієнтом контакту, тобто мовленнєвої взаємодії. Розглянемо приклад комунікативної невдачі у конфліктній ситуації провокаційного мовлення побутового дискурсу:
[TYLER: And so, we’re headed to the Berry Islands on a G5, because they’re looking for a tax haven and they want me to show them around. I mean, you can get an entire island down there for cheap, like five or six million. ASHLEY: Oh, pocket change, really. EMILY: So why did they ask you to take them around the islands? DANIEL: His parents own one. EMILY: Oh, so you’ve been there? DANIEL: Me? No. I mean, we were meant to go a couple years ago, around Christmas. I forget why we didn’t. TYLER: (thoughtful) Yeah, I think there was a hurricane. EMILY: Doesn’t hurricane season end in November? TYLER: Weird weather that year. EMILY: Where do you guys fly into down there? Most of the airstrips are so short. Half are unpaved. TYLER: I don’t know. We just landed. EMILY: You just landed…on a dirt runway in a 60 million dollar plane? TYLER: (grinning) What are you saying, that I’m making this up? EMILY: I’m saying the last time anyone went down there looking for tax shelters, they had to take a turboprop. And why would anybody want to hide their money in the Bahamas? Their privacy laws were stripped in 2006. TYLER: (aggressively) What’s your point? EMILY: Either you’re confused, or you’re giving spectacularly bad advice. TYLER: Forget it. I’m just trying to tell a story. EMILY: Oh, I believe that. TYLER: (stands up) You know what…? DANIEL: Tyler, come on, don’t be like that. TYLER: Me? Why don’t you tell your girlfriend to take a step back. Who does she think she’s talking to, anyways? EMILY: That’s a very good question. TYLER: I’m outta here. (turning to Ashley) Sorry, Ashley. DANIEL: Tyler, wait up] [4].
Поданий діалог передає розмову друзів. Мовний двобій розгортається між Емілі (провокатор) та Тайлером (реципієнтом). Тайлер досить хитрий і підступний хлопець, який вміло видає себе за нащадка заможної родини, хоча, насправді, це не так. Довідавшись про певні факти його біографії, Емілі (провокатор) хоче викрити його, заставити зізнатись у тому, що він усе вигадує, щоб бути в колі своїх заможних друзів. Для реалізації цієї комунікативної мети, провокатор обирає стратегію мовленнєвого тиску, яка продовжується у таких тактиках:
- тактика питання, що реалізується різними типами запитань. Метою тактики є “атакувати” реципієнта, поставити його у безвихідне становище. Провокатор проявляє себе як компетентний комунікант, обізнаний співрозмовник, питання якого є вдалими і цілком відповідають комунікативній меті адресанта: So why did they ask you to take them around the islands?.. Oh, so you’ve been there?.. Doesn’t hurricane season end in November?.. Where do you guys fly into down there?;
- тактика стверджування з відтінком сумніву та звинувачення для того, щоб викликати підозру в інших учасників комунікативного процесу в достовірності слів реципієнта: I’m saying the last time anyone went down there looking for tax shelters, they had to take a turboprop. And why would anybody want to hide their money in the Bahamas? Their privacy laws were stripped in 2006… Either you’re confused, or you’re giving spectacularly bad advice.
Серед мовленнєвих актів домінують квеситиви та репрезентативи. Провокація реалізується за допомогою репрезентатива, тобто мовленнєвого акту, ілокутивна мета якого – ствердити певний стан речей і, таким чином, зобов’язати реципієнта вербально відреагувати на істинність висловлювання: Either you’re confused, or you’re giving spectacularly bad advice. Така мовленнєва взаємодія завершується загостренням конфлікту та комунікативною невдачею.
Реципієнт намагається реалізувати свою комунікативну мету, а саме не викликати до себе підозри з боку інших учасників комунікації, тому свої мовленнєві дії будує на основі стратегії саботажу. За допомогою тактики відсторонення (What are you saying, that I’m making this up?.. Forget it. I’m just trying to tell a story) реципієнт намагається зменшити тиск і мовленнєву атаку провокатора. Оскільки провокатор вербально не відступає, конфліктність ситуації загострюється, відповідно, і реципієнту доводиться реагувати більш категорично та агресивно (Why don’t you tell your girlfriend to take a step back. Who does she think she’s talking to, anyways?), а згодом і взагалі припинити мовну взаємодію (I’m outta here), що є причиною комунікативного провалу.
Комунікативна поведінка провокатора будується на принципі Кооперації та дотриманні всіх його максим, але порушується принцип Ввічливості, що викликано зневажливим ставленням та неприхильністю провокатора до реципієнта, що є першопричиною мовленнєвого конфлікту між сторонами та комунікативної невдачі.
Попри комунікативну компетентність провокатора, його ерудицію та обізнаність із фактами життя реципієнта, що, власне, мало б допомагати у плануванні мовленнєвої діяльності, провокатору не вдається досягти перлокутивного ефекту через власне неприязне ставлення до реципієнта та неправильно обрану, а саме конфліктну та ворожу тональність спілкування.
Отже, однією з важливих складових мовлення провокатора є тональність, а саме емоційна організація повідомлення, оскільки будь-який комунікативний акт провокаційного мовлення охоплює не лише інформативне вираження, а й емотивне забарвлення мовної взаємодії, тобто обмін емоціями, збудження в адресата певних переживань, психічних станів тощо. Недостатня перцепція емоційного стану реципієнта, тобто здатність сприймати і розпізнавати емоційну налаштованість свого співрозмовника, невірно обрана тональність комунікативної взаємодії призводить до комунікативних невдач та провалів.
ЛІТЕРАТУРА:
- Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник К. : ВЦ «Академія», 2009. 376 с.
- Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи М. : Издательство ЛКИ, 2008. 288 с.
- ЯшенковаО.В. Основи теорії мовної комунікації : навч. посібник К. : ВЦ «Академія», 2010. 312 с.
- Revenge. Intrigue [Електронний ресурс]. – Доступ до джерела: http://www.addic7ed.com/serie/Revenge/1/6/Intrigue