УДК 37.01(4):81’246.3
Винарчик Марія
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСВІТНІЙ МУЛЬТИЛІНГВІЗМ
The article explores the concept of multilingualism. The peculiarities of European educational multilingualism in the conditions of cultural diversity are analyzed. The importance of multilingualism at the present stage is substantiated. Educational policy of the World Organization UNESCO is analyzed.
Keywords: multilingualism, cultural diversity, educational policy, World Organization UNESCO.
Актуальність дослідження. Починаючи з 2009 р. вищим пріоритетом Всесвітньої організації ЮНЕСКО став розвиток освіти. Рішучі кроки Організації засвідчили, що освіта є фундаментальним правом людини і запорукою її розвитку. Для того, щоб рухатися в цьому напрямку, першим кроком було зміцнення ролі ЮНЕСКО як лідера міжнародної освітньої спільноти, покращення її діяльності у європейському освітньому просторі. Координуючи глобальний рух за освіту для всіх та спонукаючи держави-члени до співпраці з питань освітньої політики і розбудови освітнього потенціалу, організація оновила механізм глобальної координації та моніторингу. Було забезпечено повну підтримку державам-членам, щоб допомогти у досягненні їхніх цілей у галузі освіти шляхом мобілізації необхідних ресурсів. У 2012 р. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй уповноважив ЮНЕСКО на координацію та вироблення стратегії для реалізації нової освітньої програми. Все це стало ознакою ефективного менеджменту та великих зусиль, спрямованих на досягнення більш інтенсивного розвитку освітньої галузі. Значний прогрес був досягнутий у реалізації програми “освіта для всіх”. У той же час міжнародне співтовариство розробило та опрацювало невідкладні заходи стосовно перспектив розвитку освітньої галузі на період після 2015 р. На сьогоднішньому етапі розвитку світового співтовариства ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ продовжують співпрацю у питанні майбутнього освіти. Рекомендації, розроблені під егідою ЮНЕСКО у травні 2014 р. сприяли переговорам з Організацією Об’єднаних Націй щодо розробки амбіційної програми розвитку освітньої галузі. Генеральна конференція ЮНЕСКО на своїй 37-й сесії в листопаді 2013 р. прийняла освітню стратегію (2014 – 2021 рр.), що висвітлює ті нововведення, які ЮНЕСКО впроваджуватиме протягом наступних восьми років у сфері освіти, природних і соціальних наук, культури, комунікації та інформації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми мультилінгвізму висвітлені у численних резолюціях Ради Європи, вони ставали об’єктами дискусій на засіданнях Європарламенту, на міжнародних конференціях. Засади європейського освітнього мультилінгвізму знаходяться в центрі уваги Всесвітньої організації ЮНЕСКО.Необхідність цілісного та виваженого підходу до вирішення проблем мультилінгвізму обґрунтувано у резолюціях Європейського Союзу.
Мета статті – дослідити сутність європейського освітнього мультилінгвізму.
Об’єкт – освітній мультилінгвізм.
Предмет – особливості реалізації ключових засад мультилінгвізму у освітніх системах Європи.
Виклад основного матеріалу.Із середини 80-х рр. Рада Європи почала сприяти здійсненню тих освітніх проектів, які більше не розглядалися як мульти- або ж як транскультурні, а замість цих термінів почала вдаватися до терміна “міжкультурна освіта”, що відображав “взаємодію”, а не паралельне існування чи співіснування різних культур. Акцентувалося на тому, що у “міжкультурної” перспективи є свій освітній і політичний вимір: взаємодія сприяє швидшому розвитку співробітництва і солідарності, ніж відносини домінування, конфліктів, неприйняття й нерозуміння. Сама ж взаємодія реалізується через мову [1, c. 29 – 30].Відповідно до доктрини Європейського Союзу, еволюція сучасного світу сприяє розвитку культури, яка є одним із важливих елементів людського буття. Лише у демократичному суспільстві може розкритися культурний потенціал, спрямований на розвиток людини як громадянина, високоморальної, естетично розвинутої особистості, здатної творити за законами правди і краси. Важливим кроком практичної реалізації цієї доктрини стало рішення Європейського парламенту № 19342001/200ЕС від 17.07.2000 р., згідно з яким 2001 рік був проголошений Європейським роком мов. Цей факт засвідчив прагнення європейської інституції до створення умов для того, щоб усі європейці навчились спілкуватися щонайменше двома мовами, окрім рідної, адже “мови відчиняють двері” у перспективах працевлаштування, кар’єрі, у культурному збагаченні та кращому взаєморозумінні.За дослідженнями європейських учених, лише 45% населення дорослого віку можуть спілкуватися іноземною мовою. Європейський рік мов передбачав зробити кроки до поліпшення ситуації. Перед загрозою культурної уніфікації сучасного світу важливо, щоб кожна людина отримала можливість розвивати свою індивідуальність, могла пізнавати багатство і привабливість мовного та культурного розмаїття [1, c. 53 – 54].
У сучасній європейській педагогіці часто вживаним є термін “мультилінгвізм”, який стосується не лише вивчення іноземних мов, але й охоплює здатністьрозуміти різні культури. Словник “Le Petit Larousse” дефініціює цей термін як стан регіону, країни, де розмовляють багатьма мовами [7, p. 683]. Відповідно до“Longman Exams Dictionary”під терміном “мультилінгвальний” слід розуміти вживання в усному та писемному мовленні кількох мов [6, р. 1004]. Вивчення і оволодіння мовами різних національностей заохочує до більш відкритого підходу до них, до їхніх культур та поглядів. З освітнім мультилінгвізмом у Європі чітко асоціюється концепція “культурної грамотності”, що являється необхідною умовою міжкультурного діалогу та взаєморозуміння і реалізується через взаємодіювчителів у різних освітніх установах (дошкільних, початкових та середніх). Така діяльність забезпечує розвиток міжкультурних діалогічних ресурсів та сприяє взаємному культурному збагаченню.Гармонійне співіснування багатьох мов у Європі є потужним символом прагнення Європейського Союзу бути єдиним у різноманітності, цей принцип є одним з наріжних каменів його діяльності.
Мови не тільки визначають ідентичність нації, вони є частиною спільного надбання, якщо стають інструментом дослідження та вивчення культурних спадщин. Незнання мов часто є перешкодою для реалізації міжкультурного діалогу. Європейська Хартія з мультилінгвізму вважає розвиток багатомовності на всьому європейському просторі одним із пріоритетів своєї діяльності. Метою Ради Європи є досягнення більш тісного союзу між її членами, зокремадля захисту і пропагування європейських ідеалів та принципів, а захист регіональних мов або мов нацменшин входить до завдань пріоритетних. Підкреслюючи значення мультилінгвізму на принципах демократії, Рада Європи наголошує на збереженні офіційних мов та необхідності їх вивчення. Усвідомлюючи той факт, що захист і використання регіональних мов або мов меншинв різних країнах і регіонах становлять вагомий внесок у розвитокЄвропи, заснованої на багатомовності, важливо дотримуватися їх національного суверенітету та територіальної цілісності. З цією метою здійснюється відповідна політика, розробляється законодавча база та заходи щодо її реалізації та практичного втілення в життяцілей і принципів визнання регіональних мов або мов меншин як вираження культурного багатства. Стаття 7 Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов від 5. 11. 1992 р.сприяє та заохочує до їх усного і письмового використання у суспільному та приватному житті; до підтримки та розвитку мовних відносин у різних сферах, а також встановлення культурних зв’язків з іншими групами в межах держави, що практикують різні мови. Важливою умовою існування мов є забезпечення необхідних форм і засобів їх вивчення на всіх етапах освітнього процесу[4, c. 3].
Мови меншин повинні бути захищеними від можливого вимирання, оскільки вони сприяють культурному багатству Європи і їх використання є невід’ємним правом кожного громадянина. Вивчення мов допомагає учням уникати стереотипів індивідуумів, розвивати цікавість і відкритість до інших культур, сприяє взаємодії з людьми різних соціальних груп, ідентичність та культура яких є збагачуючим досвідом. У цьому цінність багатомовності. В Енциклопедії Сучасної України знаходимо таку дефініцію: “багатомовність – користування кількома мовами в межах певного суспільства, зокрема держави. Багатомовність як засіб масового спілкування в межах однієї держави в сучасному світі скоріше є винятком, спричиненим певними історичними умовами”[2].
У Білій книзі Ради Європи наголошується, що освітній простір містить значний потенціал для багатомовності і міжкультурного діалогу. У минулому столітті, столітті комунікації, більшість дослідників уважали, що мовна політика ґрунтується на розвитку особистості, яка здатна говорити на декількох іноземних мовах для того, щоб пересуватися по країні, виїжджати за її межі, бути працездатною, досягати певного суспільного рівня. На початку ХХІ століття мовна політика поступово змінюється: здатності спілкуватися кількома мовами недостатньо, оскільки прогрес суспільства–це не просто перехід кордонів до відкритих ринків, виникає також потреба дати кожному однакові шанси на успіх, підтримувати соціальну згуртованість, розвивати міжкультурну комунікацію, здобувати знання і поширювати їх у багатомовному та мультикультурному суспільстві, іншими словами, виховати людину двадцять першого століття. З’явиласянагальна потреба навчити кожного оцінити власну мовну культуру, щоб поважати культуру інших[7].У багатокультурній Європі освіта –це не лише засіб підготовки до ринку праці, вона стимулює розвиток особистості і забезпечує широку базу знань, вона є стартом підготовки молодихлюдей до життя як активних громадян. Освітяни відповідають за керівництво та підтримку молодих людей у набуттінеобхідних для життя умінь і навиків. Європейська освітня програма спрямована на розвитокміжкультурних відносин в суспільстві у всіх його аспектах зі стратегіями на розуміння та прийняття цінностей, що лежать в основі демократичного життя, на виховання поваги до прав людини. На освіті лежить управління різноманітністю та стимулювання відкритості до інших культур.В рамках освітнього процесу міжкультурний вимір охоплює усіх суб’єктів. Вивчення історії, викладання та навчання мов, дослідження релігій як соціального феномена служать джерелом переконливих фактів у міжкультурному контексті, позаякзнання дозволяють людині уникати упередженого ставлення до них, сприяють особистісному розвитку та самовдосконаленню.
Висновки.У багатомовній Європі захист мов і культур є необхідною умовою цивілізованого співжиття та забезпечення рівноправної взаємодії. Європейський мультилінгвізм потребує умов створення сприятливого середовища для різних поглядів, культур, релігій. Мова – не тільки міриловиховання і розумового розвитку людини, міст, що з’єднує нації і народності, вона є тією картиною, яка відображаєоригінальний, неповторний погляд на світ.
Перспективи подальших розвідок у цьому напрямі стосуються концепту мультидисциплінарності.
ЛІТЕРАТУРА
- Винарчик М.П. Розвитокбілінгвальноїосвіти у середніх навчальних закладах Франції (70-ті роки ХХ – початок ХХІ століття) [Текст] : дис. канд. пед. наук: [спец.] 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Винарчик Марія Петрівна; Дрогобицький держ. пед. ун-т ім. Івана Франка. – Дрогобич, 2014. – 243 с.
- Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ) [Електронний ресурс], 2014. – Режим доступу: http://esu.com.ua
- Charte européenne des langues régionales ou minoritaires: Strasbourg, 5.X.I.1992. – 14 p. – Режим доступу: https://rm.coe.int/168007c07e
- Lе PetitLarousse. – Paris : Larousse, 1996. – 1872 p.
- Longman Exams Dictionary Pearson Education Limited; 1st edition (March 12, 2006). – 1832 p.
- White Paper on Intercultural Dialogue “Living Together As Equals in Dignity” (2008). Retrieved 24 February, 2019 from https: https://www.coe.int/t/dg4/intercultural