Аліна Боднар
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: кандидат філологічних наук: Барбанюк О.О.
ДО ПИТАННЯ ДЕФІНІЦІЇ ЖАНРУ “ФЕНТЕЗІ”
This article is devoted to theoretical, historical and literary study of fantasy as a new genre of modern literature; characterizes its history and development; gives definitions of the term fantasy by different scientists; investigates the existing fantasy classifications.
Key words: fantastic, fantasy, science fantasy, fantastic literature.
Фантазія є засобом осмислення людиною реальності, це те, без чого людство не може існувати й розвиватися. Помилково вважають, що фантазія унеможливлює “серйозне” сприйняття світу. На жаль, саме тому фентезі як окремий жанр літератури не визнається деякими науковцями. Відображаючи наші особисті вподобання та вічний пошук істини, література фентезі бере початок з давньої міфології і походить від грецького phantasiu, що означає “робити видимим”. На глибоке переконання деяких дослідників саме ця література, власне так як і різні види міфу, виникає через потребу людей у пізнанні передусім боротьби Добра і Зла.
Сам термін “фентезі” своїм походженням завдячує англійському слову “fantasy”. І хоча робота фантазії важлива при створенні будь-якого жанру літератури, однак саме для жанру фентезі вона є найголовнішою, стаючи на перший план. В “Історичному словнику фентезійної літератури” вказано, що “до 1969 року, термін “fantasy”…застосовувався лише до дитячої літератури [8, с. 35]”. Припускалося, що можливість фантазувати дорослим слід відкинути разом з іншими дитячими речами. А дослідження фентезі не сприймалося як тема для серйозного дослідження. У першій половині 20 століття фентезі розглядалося як неякісна та нижча гілка літератури і з’являлося зазвичай в «целюлозних журналах», позаяк основною метою творів цього жанру було порадувати і розважити читача.
Та все змінилося в 1950-х роках, коли піку популярності досяг “батько” фентезі Дж. Р. Р. Толкін книгою “Володар перснів”. Його подальша популярність і забезпечила майбутнє жанру. Після цього моменту дослідники взялися за глибше та докладніше дослідження феномену фентезі.
За тлумаченням “Літературознавчої енциклопедії”, “фентезі – жанровий різновид фантастики, в якому використовуються ірраціональні мотиви чарівництва, магії, рицарського епосу, поєднані з реалістичною нарацією, змальовуються віртуальні світи із середньовічними реаліями, нетехнічною психологією [4]“. Звернувшись до оригінального есе Дж. Р. Р. Толкіна «Про чарівні казки», помітне двояке тлумачення фентезі. Перш за все воно трактується як назва літературного жанру, а також як поняття “фантазія”.
У “Словнику літературознавчих термінів” С. Бєлокурової фентезі тлумачиться як різновид фантастики: “твори, що зображають вигадані події, у яких головну роль відіграє ірраціональне, містичне начало і світи, постання й буття яких не можна логічно пояснити” [2, с. 283]. Згідно з “Словником популярної літератури” Анни Ґемра й Едити Рудольф література фентезі – це твір, який базується на подорожах головного героя (не обов’язково людини), що несе певну місію, а кінцевою метою зазвичай являється порятунок світу (перемога Добра над Злом) і початок нової епохи в історії.
Проте британський літературний критик Шейла Егоф вважає фентезі новітнім літературним жанром [7, с. 134], в той час як французька дослідниця Анн Свінфен – інтерпретацією справжнього світу [9, с. 113].
Для російського письменника С. Логінова фентезі являється частиною фантастичної літератури, яка конструює побудовані на положеннях об’єктивного ідеалізму світи. Цікава думка Е. Харитонова про те, що “фентезі – жанр епічний, побудований на протиставленні єдності реального-нереального, такий, що не допускає (у тексті) сумнівів у достовірності (об’єктивності) вигаданого світу. Створення вторинних світів, що існують за законами магії, – непорушний закон фентезі” [5, с. 466].
С.В. Бєліков пропонує інше визначення фентезі, називаючи його літературним жанром, основним сюжетним і/чи тематичним компонентом якого є магія, тобто втручання чи вплив сил, які не піддаються раціональному поясненню [1].
Відомий критик та знавець фентезі К. Строєв охарактеризовує цей жанр як “світ, який демонстративно не збігається з повсякденним уявленням про дійсність; світ зі своєю географією, своєю історією, своїми расами і народами [6, с. 223]”. Згідно з А. Притикіною, фентезі – окремий літературний жанр, у якому надприродні явища породжують все фантастичне, ненормальне, незвичне і це свідомо сприймається як щось ірраціональне. У ньому спеціально змішані вигадка і реальність, а філософський зміст є глибоко прихованим.
Проблема класифікації жанру фентезі є і досі актуальною, позаяк учені не мають спільної думки стосовно багатьох аспектів цього жанру. Однак, досліджуючи різні підходи до вивчення власне жанру, можна виділити наступні підходи: 1) проблемно-тематичний, 2) жанрово-стилістичний, 3) хронологічний, 4) нові піджанри.
Відповідно до проблемно-тематичного принципу відома дослідниця фентезі Ковтун О.М. виділяє:
- Містично-філософське. Тут реальність вважається багатовимірною та складною концепцією буття, у якій існують не тільки звичайні “шари”, але й секретні “надприродні”, досяжні лише для обраних.
- Метафоричне. Тут втілюється авторська мрія про ідеал, відображається романтично піднесена перцепція “справжнього”, тобто того, що є в житті людським, духовним та душевним. За героя береться людина, яка для своїх рідних та близьких є божевільною, якого сприймають як небезпечного фантазера.
- “Жахливе”, або “чорне”. Тут звична буденність переривається зловісною і недоступною для осмислення звичайної людини “справжньою реальністю”. Для героя світ, який був прекрасний і нескладний, стає лише малою вершиною величезного і злого айсберга.
- Героїчне або “Меча і магії”. Цей вид фентезі вважається найчисленнішим та найпопулярнішим, який часто називається канонічним. Тут найголовнішим є відмінність світу, де живе герой, від звичайного. Для цього автор користується різноманітними прийомами. Твір насичений поєдинками на мечах, ідеями наукового прогресу, паралельними світами, побутом Середньовіччя, або ж навпаки далекого майбутнього.
За жанрово-стилістичним поділом, існують високе і низьке фентезі. Для високого фентезі характерна наявність повністю вигаданого світу, у низькому ж все надзвичайне знаходить місце у нашій реальності.
Згідно з хронологічним підходом виділяють класичне (високе епічне) й історичне. Події у класичному фентезі розвиваються у вигаданому й далекому минулому, або ж в паралельній реальності, в той час яку дії історичного фентезі мають місце у реальному історичному минулому.
Деякі з науковців вважають, що існує третій різновид – science fantasy (science fiction), для якого характерне поєднання казково-міологічної традиції з фантастикою. Проте інші дослідники вважають його за окремий жанр фентезі, бо сучасний світ, де наукова фантастика перетворюється на реальність, диктує нові правила сприйняття science fantasy. Наприклад, Ю. Кагарлицький вказує, що “наукове фентезі” стає частиною наукової фантастики, у випадку важливої змістовності не самої події, а її наслідків; тоді стає неважливим, що є причиною – науково-технічний прогрес, чи чудо [3, с. 172]. Для сучасних письменників-фентезистів є можливість будь-якого поєднання фентезі і фантастики у своїх творах, тим самим це сплетіння стає як структурним елементом твору, так і чудовим інструментом оповіді.
Романтичні, гумористичні, окультні, етичні, сакральні піджанри фентезі відносять до нових. Великих обертів популярності набирає гумористичне фентезі, де велика кількість творів відноситься до одного циклу. Великої уваги заслуговує і сатиричне фентезі, яке часто задумується як пародія на класичне, а стає унікальним, незалежним від характеристик цього жанру. Поєднання героїв міфів і творів літератури, алюзій на різні теми цікавих цитат та асоціацій надають особливості творам. Сакральне фентезі, у якому події у творі базуються на містиці та підтриманні зв’язку з потойбічним світом, є найновішим піджанром і лише починає завойовувати свою аудиторію читачів.
Дослідники наголошують на тому, що різні піджанри фентезі можуть поєднуватися в одному творі, а кожен автор має можливість створення нового жанру.
Соціокультурні тенденції, специфічні літературні особливості жанру, дозволяють фентезі ставати одним із найпопулярнішим напрямком серед читачів наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.. Оскільки для авторської фантазії немає ліміту в межах жанру, то кожен представник національної літератури збагачує й урізноманітнює надбання фентезі, поєднуючи елементи різних літературних жанрів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Беликов С. В. Жанр «фэнтэзи» как объект концептуально-семантического исследования [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www2.pglu.ru/upload/iblock/3f8/uch_2008_ii_00002.pdf.
- Белокурова С. П. Словарь литературоведческих терминов. СПб: Паритет, 2006. 320 с.
- Кагарлицкий Ю.И. Фантастика ищет новые пути. Вопросы литературы. 1974. № 10. 178 c.
- Літературознавча енциклопедія: у 2 т. К.: Академія, 2007. (Серія «Енциклопедія ерудита»: ЕЕ). Т. 2: М (МаадайКара) Я (я-форма) / авт. уклад. Ковалів Ю. І. 622 с.
- Перумов Н. “Теплый свет далекой сказки”: [Рос. фэнтези и творчество Н. Перумова]. Разрешенное волшебство. М.: ЭКСМО, 471 c.
- ФЭНТЕЗИ-2004. Фантастические произведения. М.: ЭКСМО, 2004. 672 с.
- Egoff Sh. Worlds Within: Children’s Fantasy from the Middle Ages to Today. Chicago: ALA, 1988. 134 p.
- Stableford B. Historical dictionary of fantasy literature. The Scarecrow Press, Inc., 2005. 567
- Swinfen A. In Defense of Fantasy: A Study of the Genre in English and American Literature since 1945.Boston: Routledge and Kenan Paul, 1984. 253 p.