ІРОНІЯ ТА СПЕЦИФІКА ЇЇ ПЕРЕКЛАДУ У ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ

Harashchuk Anastasia

Zhytomyr Ivan Franko State University

Scientific Supervisor: PhD,Mosiyenko O. V.

ІРОНІЯ ТА СПЕЦИФІКА ЇЇ ПЕРЕКЛАДУ У ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ

Abstract

In this article we review the idea of irony. Recommended rules for translation of the irony and the difference between the irony and the satire are represented here. The research presents an insight into the problems arising in the process of translation and the decisions translator makeswhile rendering comic expressions into the target language.

Keywords: irony, humour, translation, text.

Гумор – загальнолюдський феномен, характерний для кожного народу, але він не є універсальним. У своєму прояві гумор є більш національним явищем і визначається специфічними рисами національного характеру країни, її культурними, особливостями, історичним розвитком, менталітетом тощо. Надзвичайно складною є проблема національно маркованого перекладу, тому в цій статті ми приділимо увагу одній із категорій комічного тексту, а саме художнього тексту, – іронії.

Відповідно до енциклопедії з української мови«іронія» з грецької мови перекладається як насмішка,приховане глузування, це вид риторичних фігур, троп, в якому з метою приховати  глузування або доброзичливий жарт мовна одиниця з позитивною конотацією трактується як мовна одиниця з протилежним значенням [6, с. 214].

З грецької мови термін “іронія” перекладається як удавання і може визначатися по-різному відповідно до області знань де її застосовують. У художній сферізнань іронія – це різновид комічного, ідейно-емоційне розуміння, прототипом якого є структурно експресивний канон  стилістичної іронії. [2, c.28]. В галузі стилістики іронія являє собою насмішку, тобто мовний прийом, коли слово, словосполучення або речення знаходяться в контексті значення мови, що є не відповідає  буквальному сенсу,  суперечить йому  або ставить під питання. [5].

В більшості випадків іронія являє собою троп, рідше – стилістичну фігуру. Ключем до розуміння іронії є не саме значення слова чи виразу, а контекст або інтонація. Іронія є одним із найважливіших засобів вираження гумору, поряд з якою стоять сатира, гротеск та сарказм. Завдяки своїй інтелектуальності та критичній спрямованості іронія наближається до сатири, або науковці розмежовують ці поняття. Іронія розглядається більше як перехідна ланка між сатирою і гумором. Сатира виражає більш гостре висміювання, критику, засуджує вади. Іронія –прийом спокійної, байдужої критики [7, c.47]. Іронія виражає більш поблажливе відношення або насмішку, часто приховані, але визначать собою стиль художніх або публіцистичних творів. Невидимий жарт відрізняє іронію від доброзичливого гумору.

Важливість застосування іронії збільшується в художніх прозових творах, а особливо в англомовних творах. Неординарною є ідея Д. Мюкке щодо цього: іронія  все частіше застосовується письменниками як спосіб мислення, а не як прийом стилістики чи драматургії. І що найбільш незвичайне: цей спосіб мислення непомітно став окремим сучасним рухом у творчості письменників [9].

Як мовне явище іронія проявляється у висловленні протилежного під зовні позитивними характеристиками.  Часто це протилежне виражається у мовних одиницях, які самі по собі вважаються важкими для перекладу. Найбільш загальною проблемою перекладу іронії є невідповідність вираження іронії у різних культурах, адже вона може бути різною за низкою характеристик: форма, функції, зміст та  ін. у неподібних мовах та культурах.  [4, с. 111].

У зарубіжному та вітчизняному перекладознавстві існують різні погляди щодо можливості відтворення іронії. Одні науковці, серед них К. Льєвуа та П. Шентьєс, мають скептичне відношення  до можливості перекладу цього стилістичного засобу. Міркування вчених про неперекладність іронії знаходять своє підтвердження у тому , що велика кількість іронічних творів втрачають свій сенс після перекладу. Але, з іншого боку, існує багато творів, відомих широкому загалу лише завдяки перекладам.

Кожен знаходить свій спосіб перекладу іронії у художніх текстах.І. Алексєєва вважає, що потрібно використовувати принцип контрастного зіткнення, тобто порушення семантичної і граматичної сполучуваності, зіткнення лексики з різним стилістичним забарвленням [1, с. 39]. Інші ж, навпаки, зазначають, що вільний переклад, в такому випадку, дозволяє отримати бажаний результат, оскільки буквальний може призвести до зникнення іронії [10, с. 58].

За словами В. Н. Комісарова, основним завданням художнього перекладу. Як виду перекладацької діяльності, є створення адекватно перекладеного мовного твору, що справляє художньо-естетичне враження на читача. Тобто читач тексту перекладу має сприймати його так, ніби він з початку був написаний на мові перекладу, включаючи іронію. Особливістю мови літературного твору є стилістика та оригінальність вихідного тексту. А особливість перекладу художнього тексту В. Н. Комісаров вбачав у перекладі самої думки та нюансів цієї думки для цілісного сприйняття картини [3, с. 95].

Наведемо декілька правил, які можна застосовувати для перекладу іронії:

1. Переклад, що включає невеликі лексичні чи граматичні перетворення. Але це можливо лише у тому випадку, коли соціально-культурні реалії у мові оригіналу і мові перекладу збігаються. Наприклад розглянемо такий варіант перекладу: “His valet made a fortuneoutofhis wardrobe: his toilettable was covered withasmanypomatumsandessencesasever were employed by an old beauty: he had tried, in order to give himself a waist, every girth, stay, and waist band then invented”[11, с. 17].– Його служник набув собі цілий статок на господаревому гардеробі, туалетний столик Джозефа був заставлений есенціями, ніби в якоїсь літньої кокетки, щоб мати талію, він випробував усі паски, корсети й бандажі, які тільки тоді існували [7, с. 44].
2. Розширення змісту іронії застосовують у тому випадку коли читачу буде важко зрозуміти перекладену іронію, бо вона прихована у культурних особливостях. Зазвичай такі додавання існують у вигляді дієприкметникових чи дієприслівникових зворотів, поширених словосполучень.
3. Переклад, що має на меті застосування протилежних значень називається антонімічний. Якщо між мовами існує невідповідність у лексичних чи граматичних нормах процес прямого перекладу погіршується, застосовують антонімічний переклад.
4. Якщо умові перекладу недостатньо мовних форм, аналогічних до тих, що є в мові оригіналу, щоб зберегти смисл висловлювання, може застосовуватися прийом додавання, що демонструє наступний приклад:“What is the rein a pair of pink cheek sand blue eyes for sooth!”[11, с. 72]. – Та й правда, що в тих рожевих щічках і блакитних очах такого гарного?
5. Якщо дослівний переклад є неможливим, застосовується культурно-ситуативна заміна. Перекладач бере до уваги тільки смисл іронії і шукає смисловий відповідним у мові перекладу.

Отже, проблема адекватного перекладу гумору, сатири, іронії в художніх текстах стала головною темою у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних літературознавців та лінгвістів. Більшість праць має полемічних характер, адже вони не завжди розмежовують поняття гумор, іронія, сатира, що призводить до двозначності і суперечливості у їх трактуванні, неадекватності розуміння та пояснення художніх творів, диференціації гумористичних та сатиричних елементів.Найбільш поширеними способами відтворення іронії є додавання, розширення, антонімічний переклад, культурно-ситуативна заміна та прямий переклад.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева И. С. Введение в переводоведение / И. С. Алексеева. – М. ; Спб. : Издательство «Союз», 2004. – 288 с
2. Борев Ю.Б. О комическом / Ю. Б. Борев. – М.: Искусство, 1997. – 241 с.
3. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение / В. Н. Комиссаров. – М. : ЭТС, 2001. – 424 с.
4. Палкевич О. Я. Лингвистическая теория иронии / О. Я. Палкевич // Языковая онтология семантическималых и объемных форм : вестник ИГЛУ. Сер. Лингвистика. – Вып. 1. –Иркутск, 2000. – С. 111–119.
5. Походня С.И. Языковыевиды и средства реализации иронии / С.И. Походня. – Киев: Наукова думка, 1989. – 128 с
6. Тараненко О. Іронія / О. Тараненко // Українська мова : енциклопедія / [редкол. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. – К. : «Укр. енцикл», 2000. – 824 с.
7. Теккерей В. Ярмарок Суєти. Роман. Кн. 2/ Перекл. з англ. О. Сенюк. – К.: Дніпро,1979. – 382 с. – (Вершини світового письменства)
8. Чернышевский Н.Г. Возвышенноеи комическое. Полн. собр. соч. Т.2 / Н.Г. Чернышевский. – М.: Наука, 1999. – 584 с.
9. Muecke D.C. TheCompassofIrony / D. C. Muecke. – London, 1999. – 269 p.

10.Stackelberg J. «TranslatingComicalWriting» / J. StackelbergTranslation. – 1988. – P. 10–14.

11. Thackeray W.M. VanityFair. – London: SMITH, ELDER & CO. – 1886. – 450 p.