Yana Yarmoliuk
Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University
Scientific Supervisor: О. Barbaniuk
Перекладацькі трансформації
як складова частина адекватного перекладу
The article deals with transformations, aimed to achieve adequacy and equivalence by translation. Different approaches to transformations’ classifications are being highlighted in the following article.
Keywords: translation, transformations, classification, adequacy, equivalence.
З розширенням міжнародних контактів безумовно зростає потреба в опануванні іноземними мовами, які прияють діалогу культур.
Важливе місце у міжкультурній комунікації посідає переклад, адже він є посередником між двома мовами, які власне і є феноменами культури. Варто розуміти, що переклад є не лише лінгвістичним процесом, а багатогранним явищем взаємодії мов і культур. Мова є культурно обумовленою, оскільки значення лінгвістичних одиниць можна зрозуміти, лише розглядаючи їх у культурному контексті, у якому вони використані.
Центральною метою будь-якого перекладу є досягнення адекватності. Адекватним переклад вважається тоді, коли він здійснюється на рівні, необхідному і достатньому для передачі плану змісту при дотриманнівідповідного плану вираження, тобто норм мови перекладу[1, с. 105].
Багато лінгвістів схильні розрізняти поняття “адекватності” та суміжне з ним поняття “еквівалентності” перекладу.Наприклад, В. Н. Комісаров розглядає “еквівалентний переклад” і “адекватний переклад” як поняття неідентичні, але взаємопов’язані. Термін “адекватний переклад”, на його думку, має дещо ширший сенс і використовується як синонім “якісного” перекладу, тобто перекладу, який забезпечує необхідну повноту міжмовної комунікації в конкретних умовах. Водночас, термін “еквівалентність”, за В. Н. Комісаровим, це смислова спільність прирівнюваних одна до однієї одиниць мови і мовлення[3, с. 176 ].
А.В. Федоров вважає, що адекватність – це “вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому”[2, с. 120].
Серед ключових завдань перекладача для досягненні адекватності є здатність якісно і вміло застосувати різні перекладацькі модифікації, трансформації, які необхідні для того, щоб текст перекладу якомога точніше передав всю інформацію, закладену в тексті оригіналу, при дотриманні відповідних норм мови перекладу. Такі трансформації розглядаються як способи перекладу, які перекладач може використовувати при здійсненні перекладу різних оригіналів в тих випадках, коли словникова відповідність відсутня або не може бути використаною за умовами контексту.
Дослідженням перекладацьких трансформацій займались чимало видатних вчених, серед яких Я. І. Рецкер, що визначає трансформації як “засоби логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова іноземної мови у контексті та знаходимо його відповідність у мові перекладу, що не збігається із словником”[4, с. 114].
На глибоке переконання іншого дослідника, С. Є. Максімова, переклад полягає в тому, що перекладач повинен відтворити надану інформацію якнайповніше. Цього можна досягнути, лише застосовуючи певні структурні або семантичнізміни (трансформації),які є наслідком лексичних та граматичних відмінностей в мовах.
Так, О. Л. Семенов визначає трансформацію як “міжмовне перетворення з метою досягнення еквівалентності текстів оригіналу та перекладу (з метою збереження функціонального впливу повідомлення)”[5, с. 67].
Відповідно дохарактеру одиниць мови оригіналу перекладацькі трансформації поділяються на певні різновиди. Так, А. М. Фітерман та Т. Р. Левицька виділяють три типи перекладацьких трансформацій:
а) граматичні,
б) стилістичні,
в) лексичні.
Дещо іншу класифікацію пропонує А. Д. Швейцер, розділяючи трансформації на чотири групи:
а) трансформації на компонентному рівні семантичної валентності;
б) трансформації на прагматичному рівні;
в) трансформації, що здійснюються на референційному рівні;
г) трансформації на рівні стилістичному – компресія і розширення.
Натомість, Я. І. Рецкер [5] називає лише два типи трансформацій:
а) граматичні трансформації (у вигляді заміни частин мови або членів пропозиції);
б) лексичні трансформації (конкретизація, генералізація, диференціація значень, антонімічний переклад, компенсація втрат).
Р. К. Міньяр-Бєлоручєв [4], досліджуючи питання диференціації перекладацьких трансформацій, називає три види трансформацій:
а) лексичні,
б) граматичні,
с) семантичні.
Найбільш вдалою, на наше переконання, є класифікація Л. С. Бархударова [1], який виокремлює наступні перекладацькі трансформації:
а) граматичні, серед яких перестановки, заміни, опущення та додавання;
б) лексичні заміни (конкретизація та генералізація);
в) комплексні лексико-граматичні заміни (антонімічний переклад).
Схожою є позиція і В. Н. Коміссарова, який виділяє такі види перекладацьких трансформацій: а) лексичні, б) граматичні, с) комплексні[3].
Не зважаючи на різні підходи до класифікацій модифікацій при перекладі, дослідники все ж виділяють спільними лексичні та граматичні трансформації, і , власне, їх поєднання, для здійснення адекватного перекладу.
Переклад є складною справою саме через цей складний комплексний характер перекладацьких трансформацій. Власне саме тому, адекватності перекладу можна досягнути саме завдяки вмілому комплексному використанню перекладацьких трансформацій, покликаних для усунення культурного непорозуміння.
Список використаної літератури
- Бархударов Л.С. Мова і переклад.М.: «Міжнародні відносини», 1975. 235 с.
2.Гураль М.И. Функционально-стилевой аспект перевода. Черновцы: «Рута», 2005. 314 с.
- 3. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб.для ин-тов и фак. иностр. яз. М.: «Высш. шк.», 1990. 253 с.
4.Миньяр-Белоручев Р.К. Как стать переводчиком? М.: «Готика», 1999. 176 с.
- Рецкер Я.И. Теорияперевода и переводческая практика М., 1974. 290с.