ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ФІМ

Alina Pastukhova

Вінницький державний педагогічний університет

 імені М. Коцюбинського

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Довгалюк Т. А.

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ФІМ

Summary. The article deals with the main methods and ways of communicative-methodological competence formation of the FL Department students. Peer assessment and self assessment are considered as the main ways of methodological competence formation and school practice is described as one of the basic principles of professional competence formation.

Key words: communicative competence, methodological competence, foreign language communicative-methodological competence, self-assessment, peer assessment.

На даному етапі розвитку суспільства, питання щодо кваліфікованих педагогічних кадрів постає все частіше та гостріше. Україна перетворюється в державу, котра є активним учасником міжнародної співпраці. Саме цей фактор впливає на те, що статус іноземної мови постійно підвищується і покладає ще більшу відповідальність на професійну компетентність учителя іноземних мов.

Під час навчання у вищих педагогічних навчальних закладах на факультеті іноземних мов, велика увага приділяється формуванню та розвитку іншомовної комунікативно-методичної компетентності студентів. Для систематичного та стадіального розвитку цієї компетентності, студенти, протягом усього періоду навчання поступово отримують необхідні знання, розвивають відповідні навички та вміння, які в результаті, формують дану компетентність.

Під час вивчення практичного курсу англійської мови на факультеті іноземних мов, головним підходом є комунікативний. В рамках даного підходу зміст мовного курсу має включати семантичні поняття та соціальні функції, а не лише мовні структури та, головне, студенти мають володіти іноземною мовою на такому рівні, щоб вільно ініціювати та підтримувати розмову з іншими студентами та викладачем. [1, c. 9]

Шляхами досягнення даної мети є: 1) робота в групах або парах. Як правило, цей вид діяльності передбачає поділ досвідом між студентами, коли один ділиться тієї інформацією, яка для іншого є невідомою; 2) рольова гра – використовується для використання іноземної мови в різних контекстах; 3) автентичність матеріалів – необхідність відображати реальні життєві ситуації за допомогою мови, яка вивчається (в даному випадку – англійською); 4) інтегрування навичок та вмінь – певні види діяльності можуть включати в себе читання, аудіювання, письмо та усне мовлення.  [1, c.8-9]

На 3-му та 4-му курсі, студенти вивчають курс «Методика навчання іноземних мов», і тоді, комунікативна компетентність стає засобом для формування методичної компетентності. Це означає, що під час вивчення даного курсу, студенти використовують усі набуті мовленнєві знання протягом перших 2-х років навчання для розвитку методичної компетентності. Це відбувається в наступний спосіб:  студенти починають отримувати базові методичні знання – поняття про підходи до навчання іноземної мови, правильну побудову та структуру планів конспектів та, згодом, навички та вміння викладання різних типів уроків – розвитку вмінь читання, письма, мовлення та аудіювання. Кожен зі студентів презентує свої фрагменти уроку перед своїми одногрупниками і, в результаті, отримує зворотній зв’язок  від студентів та викладача у вигляді аналізу та оцінювання.

Взаємооцінювання (peer assessment) та самооцінювання (self assessment) відіграють важливу роль у формуванні та розвитку методичної компетентності студентів. Якщо ми говоримо про взаємооцінювання, то це вимагає від студентів фундаментальних  методичних знань, адже головним завданням є не лише прокоментувати певний фрагмент уроку, але й вказати на методично правильні та неправильні аспекти уроку свого колеги-студента. Більше того, даний вид оцінювання навчає студентів, як правильно коментувати роботу та аналізувати помилки, що буде необхідним під час педагогічної практики, а згодом протягом усього періоду викладання. Під час проведення фрагменту уроку студентом, інші одногрупники мають змогу розглянути елементи уроку та різні види діяльності з перспективи учня та учителя та визначити, які види діяльності є більш продуктивними, а які методично недоречними.

      Самооцінювання вимагає від студентів знання чіткої структури кожного типу уроку та вміння критично оцінити свою методичну компетентність у цьому питанні. Даний вид оцінювання є найвимогливішим, адже від студентів очікуються не лише теоретичні знання, але й чіткий аналіз практичних знань, умінь та навичок.

На 4-му курсі розвиток комунікативно-методичної компетентності реалізується під час педагогічної практики. Студенти вивчають навчальні матеріали та документацію, консультуються з методистами шкіл, відвідують уроки вчителів-предметників з метою вивчення їх передового досвіду, відвідують та аналізують уроки інших студентів та самі проводять достатню кількість уроків різних типів. Саме на цьому етапі, студенти використовують усі знання набуті протягом періоду формування та розвитку іншомовної комунікативно-методичної компетентності. Результати педагогічної практики є чітким показником «навчально-професійної», зокрема комунікативно-методичної компетентності студентів.

Отже, іншомовна комунікативна компетентність є тим компонентом загальної професійної компетентності учителя, яка формується протягом усього періоду навчання та досягається завдяки систематичному та стадіальному навчанню. На молодших курсах, студенти формують комунікативну компетентність, за допомогою таких видів діяльності, як робота в групах та парах, рольова гра, застосування мовленнєвих вмінь в реальних життєвих ситуаціях. Саме ця компетентність згодом стає засобом формування методичної компетентності. Протягом 3-го та 4-го курсу навчання, під час вивчення «Методики навчання іноземних мов», студенти отримують фундаментальні методичні знання, починаючи від елементарних понять, закінчуючи вмінням коментувати та оцінювати виучуваною іноземною мовою роботу своїх колег-студентів та себе під час взаємооцінювання та самооцінювання, що готує їх до педагогічної практики та майбутньої професії.

Література:

  1. Ніколаєва С.Ю., Соловей М.І. Програма з англійської мови для університетів,інститутів. – Київ. держ. лінгв. ун-т, 2001, с. 8-11
  2. Celce-Murcia M. Teaching English as a Second or Foreign Language. Second Edition. – Heinle&Heinle Publishers, Boston, Massachusetts. – 1991.–р. 8