Марія Винарчик,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри романської філології та компаративістики
ORCID https://orcid.org/0000-0001-8270-6178
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ
В УМОВАХ БІЛІНГВАЛЬНОЇ ОСВІТИ
Сучасна дистанційна освіта – це інноваційний підхід до процесу викладання і навчання, який передбачає використання широкого спектру новітніх технологій для охоплення дистанційною формою навчання учнів і студентів. Вона спрямована на налагодження взаємодії між вчителем/викладачем та учнем/студентом. Дистанційна освіта і дистанційне навчання зумовили зміну обов’язків всіх учасників освітнього процесу, оскільки позбавили їх необхідності знаходитися разом у визначеному місці та у визначений час.
Дистанційне навчання вимагає від учителя/викладача: знання основних принципів використання новітніх технологій; особливостей проведення теле- і відеоконференцій, форумів; наявність чинників, які стимулюють активізацію діяльності учнів/студентів в мережі, реалізацію їх навчально-пізнавальної діяльності; забезпечення умов для самостійної діяльності учнів/студентів в процесі дистанційного навчання; використання активних методів навчання (навчання в співробітництві, метод проєктів, різнорівневе навчання, дослідницькі, пошукові методи, дидактичні ігри та ін.), способів формування критичного мислення, рефлексії; вміння працювати з інформаційними ресурсами; подання навчального матеріалу таким чином, щоб забезпечити ефективну, індивідуальну роботу учнів/студентів, проводити психолого-педагогічне тестування та оцінювання поточної навчальної діяльності, організовувати рольові мережеві ігри, інтегрувати очні і дистанційні форми навчання, використовувати можливості комунікацій через комп’ютерні мережі для організації спілкування між учасниками навчального процесу [1, с. 313].
Орієнтовно узагальнена модель інноваційного навчання передбачає: -активну участь учня/студента в процесі навчання; – можливості прикладного використання знань в реальних умовах; – подання концепцій і знань у найрізноманітніших формах (а не тільки в текстовій); – підхід до навчання як до колективної, а не індивідуальної діяльності; – акцент на процес навчання, а не на запам’ятовування інформації [3].
Першою і найважливішою проблемою для дистанційного освіти є якість процесу викладання, передбаченого положеннями про освіту та навчальними програмами. Її вирішення великою мірою залежить від адміністрації освітнього закладу і педагогів, позаяк не технології навчають, а кваліфіковані фахівці, які розробляють і виконують програми. Ефективність дистанційної освіти залежить також від розуміння вчителя/викладача потреб учнів/студентів та вміння правильного використання інноваційних технологій, що неминуче матиме вплив на весь досвід дистанційного навчання. Серед факторів, які підвищують його ефективність, можемо назвати:
- створення сприятливих умов для реалізації дистанційного навчання;
- формування розуміння учнями/студентами сенсу дистанційної освіти;
- вироблення мотивації до дистанційного навчання;
- спонукання учнів/студентів до правильної організації навчальної діяльності, оцінки власних дій, вчинків;
- виховання здатності до самоаналізу й самоконтролю та потреби самовдосконалення;
- створення під час дистанційного навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, та залучення учнів/студентів до їх розв’язання;
- використання методів дистанційного навчання, які формують і розвивають самостійність, творчість і активність учнів/студентів;
- стимулювання колективних форм роботи, взаємодії учнів/студентів у процесі дистанційного навчання;
- організація дистанційного навчання у формі змагання, стимулювання ініціативи й творчості всіх його учасників;
- використання отриманих під час дистанційного навчання професійних знань, навичок і вмінь у практичній діяльності;
- вибір і диференціація навчального матеріалу відповідно до розумових і фізичних можливостей і здібностей учнів/студентів, уміння педагога відчувати їх психічний стан тощо [2, с. 311–312].
В умовах білінгвальної освіти важливими та актуальними є вищеназвані підходи до дистанційного навчання, проте, оскільки мова йде про використання іноземних мов для вивчення нелінгвістичних дисциплін, виникає необхідність створення спеціальних білінгвальних програм дистанційного навчання, що може потребувати додаткових зусиль і фінансових витрат. Хоча, треба зазначити, надмірна залежність від новітніх технологій може бути також суттєвим недоліком білінгвальної освіти, особливо коли навчання відбувається в Інтернет-середовищі за відсутності живого спілкування іноземними мовами. Будь-яка перешкода для використання програмного забезпечення здатна заблокувати роботу білінгвального навчального курсу і перервати його, а отже, і сам процес навчання стає недієвим. Так само успіх білінгвальної освіти залежить від того, наскільки добре учень/студент володіє комп’ютерними технологіями та яким є його досвід дистанційного білінгвального навчання.
Через пандемію коронавірусу освітні установи створили віртуальні білінгвальні класи, забезпечили швидкий доступ до них усіх учасників навчального процесу, розробили програми, які найкраще відповідають освітнім критеріям. Незважаючи на те, що білінгвальна дистанційна освіта починає отримувати визнання, все ще виникає немало труднощів в її організації, суттєвого оновлення потребують навчальні програми. Доступ до такого типу освіти означає також, що будуть існувати різні педагогічні підходи вчителів/викладачів, здатних навчати за унікальною методологією.
Білінгвальна освіта передбачає розвиток міжкультурних компетенцій учнів/студентів, а відтак позбавлена обмежень в культурному плані. Цей факт є одним із найважливіших, оскільки ЮНЕСКО пропагує та заохочує участь у дистанційному білігнгвальному навчанні представників мультилінгвальних середовищ, передбачає контакт з новими культурами, а, отже, приналежність до певного культурного середовища доповнює та видозмінює білінгвальне навчання.
Дистанційна освіта – це не просто теорія і практика, це також креативність і професіоналізм. Існують різні формати, за допомогою яких можна навчати і вчитися. Важливо, що всі вони здатні поєднуватися і доповнювати один одного.
Висновки. В умовах дистанційної білінгвальної освіти учень/студент і вчитель/викладач розділені простором, але це не знижує її ефективність. Дистанційне навчання великою мірою залежить як від новітніх технологій, так і від кваліфікації фахівців. Цей тип викладання є актуальним сьогодні, оскільки зумовлений тими умовами співжиття і взаємодії, в яких знаходиться освітнє співтовариство.
ЛІТЕРАТУРА
- Волкова Н.П. Педагогіка: навч. посіб. 4-те вид., стереотип. К.: Академвидав, 2012. 616 с.
- Ягупов В.В. Педагогіка : навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 560 с.
- Шестопалюк О.В. Інноваційні моделі навчання в діяльності вищих навчальних закладів. 2013. № 3. С. 118–124. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tipuss_2013_3_18