Оксана Рогульська
(Хмельницький національний університет)
КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
Динамічні зміни життя, постійне оновлення інформації зумовлюють потребу в членах суспільства, які здатні швидко адаптуватися, навчатися та розвиватися протягом життя. Очевидно, що система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей майбутніх фахівців має бути сформована з огляду на перспективи розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва. Завдання закладів вищої освіти полягають у створенні й упровадженні нових підходів до навчання, вдале застосування яких сприятиме підвищенню якості підготовки майбутніх учителів іноземних мов, забезпечить їхню конкурентоспроможність на ринку праці [3].
Загалом у педагогічній теорії поняття «підхід» використовують як аспект аналізу певних освітніх явищ чи процесів; вихідну наукову позицію моделювання й проектування об’єкта освітньої практики; властивість діяльності в певній галузі освіти. Категорія «підхід» містить такі компоненти: основні поняття, що використовують у процесі навчання; принципи як вихідні положення для провадження педагогічної діяльності, що впливають на відбір змісту, форм і способів організації навчального процесу; методи та прийоми побудови освітнього процесу [4]. У нашому дослідженні розуміємо «підхід» як вихідне положення для провадження діяльності, спрямованої на підготовку майбутніх учителів іноземних мов.
Організації ефективної діяльності на занятті сприяє комунікативний підхід до навчання, що передбачає необхідність побудови навчального процесу як моделі спілкування. Комунікативний підхід як предмет дослідження аналізують здебільшого в контексті вивчення мови як наближення навчального процесу до реального процесу спілкування (В. Зубенко, В. Лукашенко).
Основою впровадження комунікативного підходу є застосування макростратегій, які окреслюють його основні аспекти.
Макростратегія 1. Створення сприятливих умов для навчання. Стратегія базована на загальновідомій теорії про те, що реально навчити мови не можливо, проте можливо лише створити умови, за яких буде відбуватися навчальний процес. Забезпечення цих умов не обмежене навчальними програмами чи підручниками, оскільки процес навчання є двостороннім. Сприятливі для навчання умови можуть бути створені як викладачем, так і студентом.
Макростратегія 2. Робота з лінгвальними ситуаціями, запропонованими студентами. Ця макростратегія тісно пов’язана з першою стратегією. Її сутність дає змогу викладачеві та студенту ставати співучасниками аудиторного обговорення. Попри наявність більших, на противагу студентам, компетенції й авторитету, викладач працює як учасник спілкування. Це не дає йому права нехтувати ініціативою студента.
Макростратегія 3. Налагодження взаємодії між учасниками. Третя макростратегія передбачає усвідомлену взаємодію «студент – студент» і «студент – викладач» у процесі комунікації. Ця макростратегія передбачає свободу студента щодо ініціювання взаємодії, тобто студент повинен не лише реагувати на слова вчителя, а й свідомо породжувати розмову.
Макростратегія 4. Активізація евристичних здібностей студента. Четверта стратегія полягає в тому, що, володіючи певними евристичними здібностями, студент, зробивши низку порівнянь та узагальнень, може переносити шаблонні конструкції до інших мовленнєвих ситуацій.
Макростратегія 5. Вивчення лінгвістичного стимулу. П’ята стратегія базована на психолінгвістичних здібностях щодо мовного сприйняття та створення звуків мови, які охоплюють швидку інтеграцію синтаксичного, семантичного й мовленнєвого феномену [1; 3].
Можемо констатувати, що сутність комунікативного підходу полягає в опануванні майбутніми вчителями іноземних мов мовленнєвих умінь і навичок для того, щоб зуміти їх практично застосувати в іншомовній комунікативній ситуації.
Застосування комунікативного підходу оптимізує належну й адекватну організацію навчального процесу. Це стає можливим завдяки моделюванню основних закономірностей лінгвальної комунікації, як-от: діяльнісна природа мовленнєвого спілкування, що відображена в комунікативній поведінці викладача – учасника процесу спілкування та навчання – й у комунікативно доцільній, активній поведінці студента як суб’єкта спілкування та навчання; предметність комунікацій, що змодельовані за допомогою обмеженого, однак точного набору тем, проблем, подій для обговорення [1].
Комунікативний підхід у навчанні студентів іншомовного мовлення передбачає руйнування психологічного бар’єра між викладачем і студентами, змінює роль студентів у навчальному процесі: вони є учасниками спілкування, відповідають за результати свого навчання, намагаються порозумітися, знайти спільне рішення [2].
Основними принципами запровадження комунікативного підходу є: мовленнєва спрямованість навчального процесу, що полягає в практичному користуванні мовою; функціональність, яка забезпечує вибір іншомовного матеріалу, адекватного до процесу комунікацій; новизна, що виявляється в постійній зміні предмета розмови, обставин, завдань тощо. У процесі навчання, згідно з комунікативним підходом, майбутні вчителі іноземних мов набувають здатності користуватися мовою незалежно від ситуації [1].
ЛІТЕРАТУРА
- Бондар Н. Д. Особливості комунікативного підходу у навчанні іноземній мові. URL: http://intkonf.org/bondar-nd-osoblivosti-komunikativnogo-pidhodu-u-navchanni-inozemniy-movi/ (дата звернення: 04.03.2021).
- Муравська С. М. Комунікативно зорієнтований підхід у навчанні англомовного спілкування майбутніх авіафахівців. Філологічні студії. Методика викладання мов. 2016. Вип. 15. С. 284–292.
- Рогульська О. О. Актуальні методологічні підходи до підготовки майбутніхучителів іноземної мови. Освітній простір України: наук. журнал / Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ, 2018. Вип. 13. С. 82–88.
- Фрицюк В. А. Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. Вінниця, 2017. 40 с.