Ірина Марчишина
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Алла Марчишина
(Кам’янець-Подільський НВК № 3)
Образ людини з інвалідністю у «підлітковому» романі: лінгвістичний вимір
Антропоцентричний характер фабульного художнього тексту привертає увагу передусім колізіями, побудованими на взаємодії персонажів, на подіях, що розкривають людську вдачу, де кожен читач може або впізнати себе, або пережити знайомі моменти, відчути звичні емоції. Якщо автор вдало «спроектував» зміст і композицію, проблематика знайде відгук у поціновувачів мистецтва слова. Саме слово – як основна одиниця будь-якого мовленнєвого твору – формує текст як єдине смислове і структурне ціле. Серед усіх функцій, що їх слово виконує у художньому тексті, найважливішою вважаємо омовлення людини – створення образу персонажа, дійової особи, яка вносить у словесний витвір реальні проблеми, суспільні настрої та цінності. Саме такі чинники спонукали обрати для аналізу роман Дж. Б’янко “A Girl Named Willow Krimble”.
Індивід і виклики сьогодення – ось що окреслює коло ключових позицій, розгорнутих у досліджуваному тексті, і визначає його актуальність. Людина з особливими потребами, втілена в образі протагоніста сучасного літературного твору, є новим явищем у галузі художнього відтворення дійсності. Розкриття психологічного, морального, чуттєвого стану героїні з фізичними вадами та тих, хто її оточує, сприймає, взаємодіє з нею, є своєчасним завданням наукового вивчення.
Основна сюжетна лінія побудована на взаєминах між підлітками, переважно однокласниками. Події роману розгортаються як у школі, так і поза її межами. Головна героїня – Вілоу Крімбл (Willow Krimble) – 13-річна дівчина з інвалідністю. Ця анатомічна особливість протагоністки позначається різноманітними мовними засобами, переважно – описовими конструкціями (н-д, she was born with one leg [1, с. 2]). Вілоу змушена носити протез (prosthetic leg; that fake leg of hers), через що часто зазнає приниження, цькування з боку жорстоких однолітків (“I’m just a kid who wants to get through her adolescence with minimal humiliation” [1, с. 101]). Її характер виявляється у різних життєвих ситуаціях: у стосунках з подругою, з однокласниками, педагогами, у сім’ї, з сусідами, знайомими, з незнайомими й випадковими людьми, з тваринами.
Вілоу представлена в двох ключових для себе середовищах: в школі та вдома, у яких розкриваються її основні особливості. Вона є центральним «позитивним» персонажем, що виражається експлікацією різних рис її характеру. Так, Віллоу захоплюється читанням. Таке підліткове хобі видається досить незвичним у ХХІ столітті, в час цифрових технологій та діджиталізації усього життєвого простору, в тому числі й способу проведення вільного часу. Віллоу іноді важко відірватися від книжки: Willow pondered going inside to bid her family “good morning”, but she couldn’t tear herself away from her book; she just had to finish the chapter she was in the middle of [1, с. 8]. Віллоу читає об’ємні твори – романи, а також цікавиться екранізацією прочитаних книг: That evening, Willow and Razzel choose to watch two films on novels Willow had read [1, с. 80]. Тут іменник на позначення жанру вжито у множині (novels), що свідчить про обсяг та кількість прочитаного. Віллоу має обов’язки по господарству, зокрема, прибирає будинок і купує продукти в крамниці: After vacuuming the rugs and cleaning the downstairs bathroom, she decided to check the grocery list her mother left for her on the refrigerator. Mrs. Krimble left for work early in the morning and asked Willow to pick up a few things at the local grocery store [1, с. 73-74].
Проте основна «позитивна» риса протагоністки – це природжена здібність зцілювати хворих (her special ability [1, с. 160], her gift [1, с. 161]). Вілоу робить це потайки, відчуваючи радість від зцілення інших. Її щирість помічають друзі (The girl who wants to fill the world with sunshine, rainbows and puppies [1, с. 228]).
Автор дозволяє бачити інший бік життя людини з інвалідністю – те, як її сприймають інші. В аналізованому тексті цей аспект репрезентують персонажі з ворожого до Вілоу та її друзів табору, яких умовно можна назвати «негативними». До таких належить Снелла – жорстока і зверхня однокласниця, яка навмисно ставить підніжку Віллоу, і коли та впала, а її протез зіскочив з кріплення, насмішкувато зауважує: “Your friend here’s a bit clumsy,” chimed Snella. “But I do have long legs,” she added rubbing her outer thigh. “I guess they tend to get in the way sometimes, although I’m not sure how you can miss them since they are so… (Snella rubbed her calves with both hands) …perfectly formed” [1, с. 58-59]. Називаючи дівчину з інвалідністю незграбною (clumsy), вона хизується своїми довгими ногами (I do have long legs) – одним із елементів сучасного стандарту краси, вважаючи їх досконалими (perfectly formed). Снелла безсоромно ображає Віллоу за її фізичну ваду: “Stupid handicap!” Snella Burinbine interjected [1, с. 2]. Використання слова handicap (інвалід, каліка) у поєднанні з пейоративним прикметником (stupid) є водночас і засобом мовленнєвої характеризації, адже саме через діалог автор передає основну інформацію про персонаж [3, с. 5]. Снелла вправляється у красномовстві й називає Вілоу «протезною принцесою» (Prosthetic Princess): “Listen up, Prosthetic Princess,” barked Snella as her peanut-gallery giggled in support [1, с. 239].
Доброта й безкорисливість Вілоу також не завжди належно поціновуються оточуючими, а часто, навпаки, є об’єктом кепкування: “You’re always so freakin’ naïve sometimes, you know that? You let people step all over you, then you apologize for getting their shoes all dirty!” [1, с. 228]. З наведеного фрагмента стає зрозумілим, що «наївність» дівчини тлумачиться не як чеснота, а як слабкість і покірність.
Як засвідчив текст роману “A Girl Named Willow Krimble”, автор уникнув зображення персонажа з фізичними вадами у традиціях «шкідливих стереотипів» як таких, що належать до «марґіналізованих соціальних груп», а натомість зобразив «цілком сформовану особистість зі своєю силою, голосом і критичним сприйняттям суспільства, де панують сильні» [2]. Людина з інвалідністю в дослідженому тексті – дівчина-підліток, яка цілком свідомо ідентифікує себе в суспільстві, осмислено взаємодіє з іншими членами спільноти, демонструє взірець толерантності й самоцінності, що відповідним чином представлено у тексті найрізноманітнішими лексико-семантичними й синтаксичними засобами.
ЛІТЕРАТУРА
- Bianco G. A Girl Named Willow Krimble : Kindle 317 p. URL: http://www.willowkrimble.com/
- Dunn P. Fictional Characters with Disabilities – What Message Do They Send? // National Council of Teachers of English. URL : https://www2.ncte.org/blog/2016/08/fictional-characters-disabilities-message-send/.
- Жданович М. А. Лингвистические средства создания образа персонажа в художественном диалоге: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 02.04 «Германские языки». Самара, 2009. 22 с.