Олена Кукса
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка
Науковий керівник: С.Ф.Алексенко, канд. філол. наук, доцент
ВЕРБАЛЬНІ МАРКЕРИ АГОНАЛЬНОСТІ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
The concept and essence of the category of agonality have been surveyed, its significance in the political discourse and the place in the situation of struggle for power have been determined. The types of discursive agonality and typical verbal markers of agonality used in English-language political discourse have been outlined.
Keywords: political discourse, political communication, discursive agonality, competition, struggle for power, verbal markers of agonality.
Однією з провідних характеристик політичної сфери діяльності людини є інтенція боротьби за владу, яка так чи інакше присутня у всіх жанрах політичного дискурсу. Боротьба за владу полягає у суперництві, тісно пов’язана зі змаганням, агресією, ворожістю супротивників по відношенню одне до одного. У лінгвістичній, соціологічній, культурологічній науках та у політології інтенції боротьби за владу відповідає категорія агональності, яка розуміється як змагальне начало, яке робить можливим перехід від соціобіологічного рівня людської поведінки до виховання і культур (Kislyuk et al., 2016).
Агональність безпосередньо стосується ігрових аспектів політичної комунікації, зумовлених актуалізацією змагальних елементів у політичній взаємодії (Kondratenko, 2007). Й. Гейзинга вважає «агон» (грецьк. agon – «змагання, збори, боротьба двох ідей») основою західної культури та елементом, який активізує людину в іграх-змаганнях (Huizinga, 1992).
Агональне спілкування має велику питому вагу в структурі комунікації сучасного суспільства. Видатний спеціаліст у сфері теорії дискурсу В. І. Карасик протиставляє агональний (змагальний) дискурс етикетному / кооперативному. Вчений вказує, що «його учасники навмисно загострюють обстановку, ображаючи і висміюючи один одного або присутніх» (Karasik, 2007).
Дослідниці категорії агональності Є. І. Шейгал та В. В. Дєшовова виділяють три типи агональної боротьби: боротьба-війна з метою фізичного усунення опонента, боротьба-гра (змагання) і боротьба-суперечка (зіткнення думок). Відповідно, можна виділити три типи дискурсивної агональності, пов’язаної з різними мовними жанрами і комунікативними подіями: конфронтативна агональність – вербальний еквівалент боротьби-війни; дискусійна агональність, прототипним жанром якої є суперечка, а комунікативною інтенцією – встановлення істини; ігрова агональність, прототипна комунікативна подія якої є гра-змагання, де перемога полягає, перш за все, у задоволенні від самореалізації та усвідомлення своєї інтелектуальної та комунікативної переваги (Sheihal, Deshevova, 2009).
Агональність як семіотична категорія становить систему вербальних і невербальних знаків, які виступають у якості маркерів протистояння, протиборства, стратегій, перемоги і поразки (Deshevova, 2010). У контексті лінгвістичного аналізу інтерес, передусім, становить вербальний аспект вираження агональності у політичному дискурсі.
О. Кочубейник впевнена, що категорія агональності у політичному дискурсі спирається передусім на такі текстуальні ресурси, як персуазивність та сугестивність тексту (Kochubeinyk, 2016). Відповідно, невід’ємним елементом агональної політичної комунікації стає використання засобів мовленнєвого впливу на адресанта та аудиторію, маніпулятивна вербальна поведінка мовців. Маркерами вербального вираження агональності у політичному дискурсі можна вважати:
- Використання евфемізмів та дисфемізмів.
- Застосування ідентифікаційних формул, мовних зворотів, передусім – займенників, за допомогою яких адресат спонукає ідентифікувати себе з певною політичною силою, народом, викликати в аудиторії відчуття причетності, спільності, коаліції тощо. Це є мовним маркером дихотомії «свій / чужий». У англомовному дискурсі продуктивним є вживання особистих і присвійних займенників we, our / they, their.
- Вживання слів-епістем, які мають загальне значення «знати», «розуміти» (англ. know, understand, мовні формули As you know, …, Obviously, …, It is a fact that… тощо), що є апеляцією до когнітивної сфери аудиторії. Ці слова та вирази надають висловлюванню характер безумовної істини, що не підлягає сумніву (Sheihal, Deshevova, 2009).
- Подання суб’єктивної думки у вигляді об’єктивного факту або істини, які не вимагають доказів, у формі категоричного судження.
- Риторична фігура «сермоцінаціо», тобто включення у текст уявної мови опонента або противника. Цей прийом дозволяє розкрити імовірні думки й інтереси опонента, не завжди об’єктивно. Як правило, події чи ідеї політичних супротивників висвітлюються у невигідному для опонента світлі.
- Контрастні оціночні альтернативи: формулювання двох діаметрально протилежних ідей, причому, «цільова» ідея буде представлена в позитивному світлі, а неприйнятна – тільки в негативному (Sheihal, Deshevova, 2009).
На думку Н. В. Кондратенко, одним із вербальних засобів реалізації агональності є спортивна лексика і метафорика, оскільки у політичній комунікації використання спортивної лексики зумовлено прагненням внести елементи змагання та прагнення перемоги. Втім, якщо у спорті головною є не власне перемога, а участь у спортивних змаганнях, то у політиці перемога – це головна мета учасників політичних перегонів. Зважаючи на це, термінологічні сполуки, як-от «політична гра», «правила гри», політичні гравці» підкреслюють не лише ігровий характер політичної комунікації (Kondratenko, 2007), а й її агональність.
Ці та інші вербальні засоби можуть виступати маркерами агональності в англомовному політичному дискурсі, стаючи інструментами у веденні боротьби за владу.
Висновки. Тож, агональність є важливою ознакою не тільки культури сучасного суспільства взагалі, але й політичної комунікації зокрема. У політичному дискурсі агональність проявляється у ситуаціях боротьби за владу та може реалізуватися у суперечках і дискусіях, змагальних іграх політиків (наприклад, передвиборче протистояння кандидатів), у якості війни (у наш час це, передусім, політичні інформаційні війни та атаки). На вербальному рівні маркерами агональності у політичній комунікації можуть виступати спортивні метафори, евфемізми / дисфемізми, займенники та інші мовні засоби на позначення категорії «свій / чужий», слова-епістеми, риторичні фігури, категоричні судження, маніпулятивна оцінність тощо.
ЛІТЕРАТУРА
- Deshevova, V. V. (2010). Agonalnost v televizionnom diskurse: na materiale sovremennykh rossiyskikh teleshou [Agonality in Television Discourse: the Case Study of the Contemporary Russian TV Shows]. (Extended abstract of candidate’s thesis). Volgograd State Pedagogical University. Volgograd [In Russian].
- Karasik, V. I. (2007). Diskursivnaya personologiya [Discursive personology]. Yazyk, kommunikatsiya i sotsialnaya sreda [Language, communication and social environment]. 7, Voronezh [In Russian].
- Kislyuk, K. V., Sukovata, V. A., Alferova, Z. I., Titar, O. V., Kovaleva,G. P. (2016). Suchasna kulturolohiia [Modern culturology]. Kyiv: Kondor-Vydavnytstvo [In Ukrainian].
- Kondratenko, N. V. (2007). Ukrainskyi politychnyi dyskurs: tekstualizatsiia realnosti [Ukrainian political discourse: textualization of reality]. Odesa: Chornomoria [In Ukrainian].
- Kochubeinyk, (2016). Ahonalnist dyskursu ta resursy yii realizatsii [Agonality of discourse and resources of its implementation]. Pedahohichnyi protses: teoriia i praktyka [Pedagogical process: theory and practice]. Iss. 3. Kyiv [In Ukrainian].
- Sheihal, Y., Deshevova, V. V. (2009). Agonalnost v kommunikatsii: struktura ponyatiya [Agonality in communication: the structure of the concept]. Vestnik Chelyabinskogo gosudarstvennogo universiteta [Chelyabinsk State University Bulletin]. №34 (172). Iss. 36. Chelyabinsk [In Russian].
- Huizinga, (1992). Homo ludеnѕ. V teni zavtrashnego dnya [Homo ludеnѕ. In the shadow of tomorrow]. Moskva: Progress [In Russian].