Данільчук Анастасія Олександрівна
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Наук. керівник – к. філол. н., доц. А.В. Мосійчук
СУЧАСНИЙ КІНОДИСКУРС: СТРУКТУРА ТА ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Film discourse is a collective phenomenon that belongs to the values of society. In linguistics, it is analyzed as a communicative event that occurs between the director and filmgoers. From a linguistic point of view, studies of film discourse are mainly practical, whereby the latter should be investigated based on its professional use.
Keywords: linguistics, film discourse, verbal and non-verbal communication
Термін «дискурс» має широке трактування і використовується для позначення різних форм комунікації. Поняття дискурсу виявляє таку активність у мові, яка відповідає специфічній сфері використання мови та володіє специфічною лексикою. Дискурс тим самим створюється у визначеному смисловому полі, передає певний сенс і має за мету комунікаційну дію.
Кінодискурс – збірний феномен комунікативної культури, що належить до цінностей суспільства, які накопичуються з кінця XIX – початку ХХ століття до сьогодні. Щобільше його розвиток пов’язаний з безпечним розвитком інформаційних цифрових технології (цифрові мультимедійні засоби візуалізації інформації, мистецтва в тому числі) і зростанням розвитку та залучення людей у цифрове суспільство.
У лінгвістиці кінодискурс може розглядатися: як комунікативна подія, що протікає між режисером і кіноглядачами, в ході якої представляються й осмислюються деякі повідомлення; як сукупність мовних рис, що характеризують кіногероїв; і як система комунікативних засобів і установок, прийнятих у сфері культури [97]. У цьому дослідженні нас цікавить дискурс в значенні результату і процесу взаємодії.
Феномен кінодискурсу досліджувався багатьма лінгвістами. А. І. Казакова розуміє кінодискурс узагальнено: «… кінотекст, а також як сам кінофільм, інтерпретація фільму кіноглядачами й той сенс, що вклали в нього творці кінофільмів, режисери та сценаристи» [Казакова, 2014]. Згідно з існуючими визначеннями, кінодискурс – це складне та багатоаспектне утворення, що має розширену структуру. Лінгвісти, які займаються проблемами кінодискурсу (С. С. Зайченко, А. Н. Зарецька, Є. А. Колодіна, М. А. Самкова та ін.) [Зайченко, Зарецкая, Колодина, Самкова] говорять про його взаємозв’язок з поняттями «кіносценарій», «кінотекст» і «кінодіалог», останнім з яких, в свою чергу, відводиться роль фрагментів кінодискурсу. Однак чіткої картини складових компонентів цього різнорідного поняття поки не представлено. У дослідженні ми спробували визначити специфіку, лінгвістичні особливості кінодискурсу та елементи, що входять до складу кінодискурсу, а також беруть участь в його утворенні.
Перш за все, за кінодискурсом постає кіносценарій, за визначенням Г. Г. Слишкіна і М. А. Єфремової «кіносценарій – твір художньої літератури зі специфічними ознаками, пов’язаними зі здійсненням тексту у звукозоровому вигляді на екрані», що по суті й є процесом екранізації [Слышкин, 2004, c. 29]. На думку А. Н. Зарецької, кіносценарій є одним з прецедентних дискурсів для кінодискурсу, який бере участь у формуванні його вертикального контексту, в який поряд з різними варіантами кіносценарію можуть входити інші фільми, що представляють роботу одного і того самого режисера або пов’язані з тим самим жанром книги, екранізацією якого є кінофільм або рецензії критиків та інше [Зарецкая, 2008]. Правомірність саме такого підходу доводить, зокрема, той факт, що сьогодні багато фільмів виходять на DVD саме в такому варіанті, тобто виступають як сукупність різних текстів: сценарій, епізодів зйомок, озвучування на різних мовах, з субтитрами або без, а також коментованого прочитання фільму самими творцями, які роз’яснюють глядачеві в чому його сенс.
В якості одного з компонентів кінодискурсу в закордонній лінгвістиці схильні виділяти «дискурс кінофільму». Польський лінгвіст М. Дайнел під цим терміном розуміє мову акторів у сукупності з невербальною комунікацією, яка може бути визначена як в широкому, так і у вузькому сенсі. У широкому розумінні поняття невербальної комунікації включає всі невербальні повідомлення і знаки, що впливають на інформаційні процеси, у вузькому ж сенсі невербальна комунікація зводиться до немовних феноменів, які знаходяться у взаємодії з вербальною мовою [Dynel, 2011]. Дослідження кінодискурсу з лінгвістичної точки зору в основному мають практичну спрямованість. Найбільш значуще на сьогодні дослідження англомовного кінодискурсу зроблено С. Козлофф, яка у своїй монографії “Overhearing Film Dialogue” («підслуховуючи кінодіалог») [Kozloff, 2000] не тільки розглядає теоретичні передумови лінгвістичного дослідження кінодискурсу але й аналізує кінодискурс у всій сукупності компонентів, завдяки яким створюється його сенс.
Вербальний компонент кінофільму насамперед вивчався при розгляді екранізацій художніх творів. К. Ю. Ігнатов досліджує вербальний компонент фільму за монтажними записами, тобто має справу з письмовим текстом [Игнатов, 2007]. Однак С. Козлофф застерігає проти такого підходу, справедливо зауважуючи, що в монтажному записі, а також в аналогічних допоміжних текстах, таких, як роздруківки субтитрів, найчастіше передається лише частина сказаного тексту, причому саме та, яку вважала важливою людина, яка складала монтажний запис. При роботі з письмовим текстом, попереджає дослідник, ми позбавляємося «повторень, переривань, сленгу, прокльонів, старомодної вимови, місцевого акценту тощо» [Kozloff, 2000, с. 26]. Дослідження кінодискурсу по скриптах (роздруківки сценаріїв) використовує Е. В. Русина [Русина, 2008, с. 19]. Адже, невірно ототожнювати монтажний запис з кіносценарієм, оскільки по-перше сценаріїв може бути кілька, і лише один перетворюється потім у фільм, інші ж існують у вигляді довідкового матеріалу; по-друге, сценарій містить вказівки, що стосуються змісту реплік, гри акторів тощо, тобто є по відношенню до фільму прецедентним стилем.
Для нашого дослідження важливим є лінгвокомунікативна природа кіномистецтва, тому, розглядаючи власне кінодискурс, звертаємо увагу на те, що функціонування цього лінгвокультурного явища та його збагачення новими мовними елементами є можливим тільки у сфері його використання. Таким чином, розглядати кінодискурс як лінгвістичний феномен слід на основі його професійного використання: лексичні одиниці сфери кінематографу становлять матеріал для дискурсивного аналізу професійного кінословника.
Література
- Dynel М. Stranger than Fiction. A Few Methodological Notes on Linguistic Research in Film Discourse. Brno Studies in English. 2011. Vol. 37. № 1. p. 41-46.
- Kozloff, S. Overhearing Film Dialogue. Berkeley & Los Angeles: University of California Press, 2000. 332 p.
- Зайченко С. С. От кинофильма к кинодискурсу . Альманах современной науки и образования. Грамота, 2011. № 10 (53). c. 143-145.
- Зарецкая А. Н. Особенности реализации подтекста в кинодискурсе. Вестник Челябинского гос. ун-та. 2008. № 16 (117). c. 70-74.
- Игнатов К. Ю. От текста романа к кинотексту: языковые трансформации и авторский стиль (на англоязычном материале): автореф. дисс. … канд. филол. наук. М., 2007. 26 с.
- Ісаєнко О.В. Текст і медіатекст як категорії кінодискурсу. Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. 2015. № 39.
с.93-96. - Казакова А. И. Особенности формирования фразеологической семантики в дискурсивном пространстве отечественного киноискусства. Дисс. канд. филол. наук. Астрахань, 2014. 231 с.
- Колодина Е. А. Статус кинодиалога в ряду соположенных понятий: кинодиалог, кинотекст, кинодискурс. Вестник Нижегородского ун-та им. Н. И. Лобачевского. 2013. № 2 (1). c. 327-333.
- Корячкина А. В. Англоязычный художественный кинодискурс и потенциал его интерпретативнокоммуникативного перевода: дисс. … канд. филол.наук. Санкт-Петербург, 2017. 312 с.
- Русина, Е. В. Бинарные концепты “glory” и “disgrace” в американской лингвокультуре [Текст] : автореф. дисс. … канд. филол.наук. Волгоград, 2008. 23 с.
- Самкова М.А. Кинотекст и кинодискурс: к проблеме разграничения понятий. Филологические науки. Вопросы теории и практики. 2011. № 1 (8).
с. 135–137. - Слышкин Г. Г., Ефремова М. А. Кинотекст (опыт лингвокультурологического анализа). Водолей Publishers, 2004. 153 с.