Sofiia Suprunets
Zhytomyr Ivan Franko State University
Scientific Supervisor: PhD, Ankhym O. I.
ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ РОМАНУ МАРТІНА ШОЙБЛЕ «СКАНЕРИ»
The article deals with the intermediality in postmodern anti-utopian novel “Die Scanner” by the contemporary German writer Martin Schäuble. “Die Scanner” contains several allusions to such an art form as cinematography, accordingly, special attention is drawn to the intermedial references to the American science fiction action film, which is called “Equilibrium”.
Keywords: postmodernity, anti-utopia, intermediality, intermedial references, allusion, branches of art
Сьогодні дослідники нерідко приходять до висновку, що сучасній епосі притаманна така риса, як антиутопічність. Дедалі частіше звернення до антиутопії спостерігаються не лише в кінематографі, але й в художній літературі. Однією з особливостей антиутопічних творів епохи постмодерну є наявні в них інтермедіальні референції, які допомагають читачу краще зрозуміти текст і його зв’язки з іншими видами мистецтва. Яскравим прикладом постмодерністської антиутопії виступає роман Мартіна Шойбле «Сканери» (2013).
За останні десятиліття зацікавленість явищем інтермедіальності стрімко зросла. Водночас змінилася і сама сутність цього явища: «Сьогодні інтермедіальність виступає не стільки прийомом чи концепцією (як було раніше), скільки неминучим наслідком технологічного прогресу, тому сама її сутність принципово відрізняється від тієї інтермедіальності, що існувала тоді, коли синтез мистецтв, пошук впливу на реципієнта були художнім завданням автора» [1, с 63]. Помітною стає тенденція і до зниження зацікавленості літературою як видом мистецтва, оскільки письмові тексти вже не є основним джерелом пізнання світу. На противагу цьому, більшої уваги набуває естетична функція художнього твору, що полягає у його зв’язку з іншими видами мистецтва.
Деякі науковці вважають, що дослідника цікавлять тепер не зв’язки між текстами, а зв’язки тексту з так званими «простішими» видами мистецтва, наприклад, музикою і живописом, та «складними», до яких відноситься кінематограф. Але варто зазначити, що, порівняно з іншими видами мистецтва, саме література найбільше зосереджує в собі міжмистецькі зв’язки.
Інтермедіальна поетика художнього тексту є важливим елементом для створення «естетичної моделі співпраці читача і автора» [3], яка починає вибудовуватися на рівні композиції і продовжується на всіх рівнях поетики тексту. Тому і не дивно, що Мартін Шойбле використовує прийом інтермедіальності під час написання свого роману. Антиутопія «Сканери» – це складне синтетичне ціле, в якому міститься чимала кількість алюзій на такий вид мистецтва, як кінематограф. Цікавим прикладом, де спостерігаються інтермедіальні зв’язки з романом «Сканери», виступає американський фантастичний антиутопічний бойовик «Еквілібріум» (2002).
Художній фільм «Еквілібріум» дарує нам чудову можливість не тільки уявити, а й побачити світ, де відсутній увесь спектр позитивних і негативних емоцій. Дія фільму відбувається у майбутньому, коли людство уже пережило третю світову війну, тому щоб запобігти четвертій такій війні була запроваджена спеціальна програма для ліквідації людських емоцій та почуттів, які вважалися причиною усіх бід. Щоб змусити людину позбавитися почуттів, винайшли спеціальний наркотик «прозіум». Тут можна простежити інтермедіальний зв’язок роману з фільмом, адже, як відомо, у «Сканерах» такою наркотичною речовиною слугує «надор», який хоч і не допомагав позбутися страху, любові чи агресії, він усе ж надавав людям можливість поринути у «кращий світ»: «Дитячий хор наспівував пісеньку про надор. “Надор – це чудо-о-о-о. Надор – це життя-а-а-а. Втамовує голо-о-о-од, і турбот як нема-а-а-а.”» [2, с. 45].
Знищуючи почуття населення за допомогою препарату «прозіум», уряд перетворив людей на своєрідних роботів, які готові виконувати будь-які забаганки правлячої влади. Як наслідок, увесь світ дуже швидко став однією державою під назвою «Лібрія», де утвердився жорстокий тоталітарний режим, який очолює самітник, відомий як «Батько». Він дає розпорядження знищити все, що може викликати в особистості хоча б найменшу емоцію – літературу, живопис, музику, предмети старого світу. Алюзією на таку поведінку влади виступає оцифрування книг в антиутопії «Сканери», що теж можна назвати своєрідним «знищенням» друкованого слова:
Оригінали книг ми завжди віддавали наступного дня в бюро Номоса. (…) Я довгий час не міг збагнути, що справді робив концерн з такою купою паперу. Відповідь я отримав від Номоса на поглибленому семінарі. “Концерн спочатку віддавав папір школам зонального управління. То було ще в часи друкування, незадовго до введення уроків по мобрілю без підручників”.
- А нині? – поцікавився один допитливий (…).
- Спалюють, – відповів Номос [2, с. 73].
Сюжет книги «Сканери», як і фільму «Еквілібріум», відображає поступове формування особистісного самопізнання головного героя, виокремлення ним індивідуального «я». Адже єдиним, що може бути сильнішим за систему – це людина, яка повстає проти неї. У фільмі «Еквілібріум» ми маємо змогу спостерігати, які внутрішні метаморфози відбуваються з головним героєм, першокласним клериком (високопоставленим співробітником органів безпеки) Джоном Престоном, коли він забуває випити дозу ліків, які перетворюють його з людини на робота, позбавленого емоцій. Кардинальні зміни особистості Джона Престона відбуваються і тоді, коли він вступає в контакт з найстрашнішими ворогами народу – членами так званого «Підпілля», що продовжують боротися за кожну дрібничку минулого життя. І саме через це їх вважають злочинцями, яких потрібно знищити просто негайно. «Підпілля» у фільмі «Еквілібріум» та «Книжкова гільдія» у «Сканерах» виступають ще одним інтермедіальним елементом, який поєднує ці дві антиутопії.
Учасники «Книжкової гільдії» на чолі з Арне Берґманном притримувалися думки, що технології, які подарували світові книгу, розвиваючись далі, просто вбивають її, перетворюючи цей фізичний об’єкт у непотрібний мотлох з минулого. Саме від «Книжкової гільдії» Роб нарешті дізнався, що насправді «Ultranetz» робить з викупленими книгами: «Відскановані копії видаляють, а паперовий оригінал спалюють» [2, с. 147]. Це означає, що ніякої «всеохоплюючої бази знань» просто не існує. А ідеальний світ, штучно створений владою, лише відвертав увагу від справжніх серйозних проблем, які нависли над людством.
Кінцівка антиутопії «Сканери» Мартіна Шойбле інтермедіально співвідноситься з тією, що показана у фільмі «Еквілібріум». Страшні події, описані у «Сканерах», допомагають Робу усвідомити те, наскільки жахливим є світ, у якому він живе. Він нарешті «прокидається від довгого сну» і вирішує протистояти жорстокій тоталітарній системі. Якщо в «Еквілібріумі» Джону Престону приходить на поміч «Підпілля», то у «Сканерах» у ролі своєрідних союзників головного героя виступають члени «Книжкової гільдії», які допомагають Робу Зоннтаґу покинути місто. Усі ці події спонукають його написати роман під назвою «Сканери». Варто зазначити, що інтермедіальне поле роману не обмежується лише фільмом «Еквілібріум». Інтермедіальні референції можна побачити і зіставивши роман Мартіна Шойбле з іншими художніми стрічками, як, наприклад, «Матриця» (1999).
Отже, інтермедіальність виступає текстотвірним домінантом сучасних романів-антиутопій і сприяє кращому розумінню як самого тексту, так і наявної в ньому проблематики. Використання семіотичних кодів кінематографу в межах літературного твору забезпечує інтеграцію антиутопії «Сканери» в світову культуру та багатогранність її інтерпретацій.
References
- Загидуллина М. В. Интермедиальность в эпоху тотальной медиатизации: как технологии влияют на литературу и ее теорию. 2017. С. 60-77. URL : http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/53914/1/paverman_2017_009.pdf (дата звернення: 19.03.2020).
- Зоннтаґ, Роберт М. Сканери: [пер. з нім. Люба-Параскевія Стринадюк]. Брустурів : Дискурсус, 2018. 192 с.
- Интермедиальность как предмет научных исследований. URL : http://www.intermediality.info/2013/05/blog-post_10.html (дата звернення: 09.02.2020).
- Müller J. Intermedialität. Formen moderner kultureller Kommunikation. Münster: Nodus, 1996. 335 s.