Логоша Аліна
Вінницький державний педагогічний університет
імені М. Коцюбинського
Науковий керівник: к. пед. наук, Теклюк Г.П.
ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СЕРЕДНІХ КЛАСІВ
Лексика в системі мовних засобів є найважливішим компонентом мовленнєвої діяльності: аудіювання і говоріння, читання і письма. Це завдання полягає в тому, щоб домогтися належного засвоєння школярами програмного лексичного мінімуму і міцного закріплення в їхній пам’яті активного словникового запасу на всіх етапах навчання. Проблема навчання іншомовної лексики залишається актуальною, оскільки вона потребує розгляду в контексті компетентнісного підходу, що дасть можливість узгодити і синхронізувати формування іншомовної лексичної компетенції з іншими компетенціями.
Поняття лексичний навик неодноразово розглядалося як психологами (А. Р. Лурія, І. О. Зимня, А.А. Леонтьєв), так і методистами (Г.В. Рогова, Б. Уйат, Дж. Брунер, Р. Робертс, Т.Еліот) [1, с. 15].
Середній етап навчання — це період, який, відповідно до періодизації психічного розвитку особистості, включає в себе школярів підліткового віку, який в свою чергу ділиться на дві фази: негативну — молодший підлітковий вік (11-13 років), і позитивну — старший підлітковий вік (13-15 років).
Лексичний навик в методиці навчання іноземних мов розглядається з різних точок зору. Навички — це закріплені операції з матеріалом (в даному випадку лексичним), автоматизоване дією, яке формується в процесі мовної діяльності. Однією з найбільш важливих проблем є розвиток лексичних навичок, оскільки в монологічного та діалогічного мовлення учні часто вживають одноманітну лексику, внаслідок чого мова виглядає неприродною та позбавленою певного лексичного розмаїття, що не відповідає віку учнів і прийнятим нормам спілкування.
Філатов В.М. зазначає, що при здійсненні говоріння і письма необхідні наступні навички, вміння і знання:
а) продуктивні навички:
- правильно вибирати слова / словосполучення в співвідношенні до комунікативного наміру;
- правильно поєднувати слова в синтагмах і пропозиціях;
- володіти лексико-смисловими та лексико-тематичними асоціаціями;
- поєднувати нові слова з раніше засвоєними;
- вибирати потрібне слово з синонімічних і антонімічних опозицій;
- виконувати еквівалентні заміни;
- володіти механізмом поширення і скорочення пропозицій;
- пристосовуватися до індивідуальних особливостей мовця, володіти швидкою реакцією;
б) рецептивні навички (слухання, читання):
- співвідносити звуковий / зоровий образ слова з семантикою;
- дізнаватися і розуміти вивчені слова / словосполучення в мовному потоці / графічному тексті;
- розкривати значення слів за допомогою контексту;
- розуміти значення слів з опорою на звукові / графічні ознаки (афіксацію, запозичені слова і т.д.);
- диференціювати схожі за звучанням і написанням слова;
- володіти механізмом рецептивного комбінування;
- широко користуватися прогнозуванням і орієнтирами сприйняття для створення установки на виконання певної діяльності з новим (або раніше засвоєним) лексичним матеріалом;
в) соціокультурні знання і вміння в області лексики:
- знання безеквівалентної лексики і вміння розуміти її в текстах (в тому числі з використанням довідників);
- знання лексики, що позначає предмети і об’єкти повсякденного побуту країн мови, що вивчається (грошові одиниці, міри ваги, довжини, позначення часу, дорожні знаки та ін.);
- знання мовних та етикетних формул (особливостей звернення дорослих до дітей, школярів до вчителів, партнерів по спілкуванню різних вікових і соціальних груп) і вміння будувати мовна поведінка відповідно до норм спілкування, прийнятих в країні мови, що вивчається;
г) лінгвістичні знання в області лексики:
- знання правил словотворення лексичних одиниць і їх сполучуваності;
- знання стройових і службових слів як засобів зв’язку в пропозиціях і текстах;
- знання етимології окремих слів;
- знання понять, значення яких виражається по-різному в різних мовах [2, с. 167].
Гез Н.І. розглядає наступний склад лексичних операцій, що входять в різні види мовленнєвої діяльності [3].
- При репродукції до складу лексичних операцій відносяться:
- Знаходження в довготривалій пам’яті і актуалізації потрібної лексичної одиниці за миттєвим імпульсу, що виходить з мовного центру і пов’язаного з наміром щось висловити, завдяки якому формується зміст висловлювання;
- Поєднання між собою “знайдених”, таким чином і включених в оперативну пам’ять лексичних одиниць з дотриманням правил лексичної і граматичної сполучуваності відповідних нормі даного мови;
- Застосування лексичних одиниць (шляхом їх вимови або написання) в складі синтагми і фраз (зовнішньо-мовне відтворення).
- При рецепції виконуються наступні лексичні операції:
- Розпізнавання і вичленення лексичних одиниць з мовної ланцюга в процесі слухання (читання);
- Семантизація лексичних одиниць;
- Об’єднання (інтеграція) лексичних значень в ході формування сінтагменного, фразового і сверхфразового сенсу [3, с. 128-129].
З’ясування складу лексичних операцій допомагає вибирати основні типи і види лексичних ігор, спрямованих на їх закріплення, а застосування лексичних ігор на уроці сприяє розвитку лексичних навичок.
Для успішного формування і розширення словникового запасу необхідно дотримуватися принципів навчання іншомовній лексиці, які узагальнюють і формулюють основні закономірності процесу навчання цьому аспекту мови. Гальскова Н. Д. виділяє наступні з них:
1) принцип раціонального обмеження словникового мінімуму учнів середньої школи, який включає найуживаніші слова, стійкі словосполучення і мовні кліше;
2) принцип спрямованого пред’явлення лексичних одиниць в навчальному процесі: це досягається правильним показом лексичної одиниці, демонстрацією її взаємодії з іншими лексичними одиницями в складі пропозиції на основі замін, підстановок, сполучень;
3) принцип обліку мовних властивостей лексичних одиниць: графіко-звукове оформлення кожної групи одиниць, їх семантика, структура і сполучуваність;
4) принцип обліку дидактико-психологічних особливостей навчання: кожна лексична одиниця на всіх щаблях навчання отримує поступове, послідовне розкриття своїх особливостей в умовах системної та інтенсивного тренування і мовної практики;
5) принцип комплексного вирішення основних дидактико-методичних завдань: вирішуються завдання формування реального словника, розширення потенційного словника і розвитку лексичної здогадки;
6) принцип опори на лексичні правила: використовуються лексичні правила семантики, сполучуваності та стилістичної диференційованості досліджуваних лексичних одиниць;
7) принцип єдності навчання лексиці і мовної діяльності: остаточна мета словникової роботи досягається при завершенні формування лексичного механізму, що входить в основні види мовленнєвої діяльності [4, с. 110].
Таким чином, для успішного розвитку лексичних навичок на середньому етапі навчання англійській мові необхідно керуватися певними принципами навчання і знаннями про закономірності формування лексичного навички на тому чи іншому етапі навчання іноземної мови
Література
- Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебное пособие для вузов – М.: Академический проект, 2000. – 624 с.
- Борисов Е.А. Влияние ролевой, коммуникативой игры на обучение английскому языку / Е.А. Борисов // ИЯШ. – 2012. – № 3. – С. 120.
- Гез Н.И. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. / Под ред. Н. И. Гез, М. В. Ляховицкий, А.А. Миролюбов – М.: Высшая школа, 1982.
- Загвязинский В. И. Теория обучения: Современная интерпретация: [Текст] Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В.И. Загвязинский. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 192 с.