Ангеліна Михайловська,
Ганна Кришталюк
Кам’янець-Подільський національний
університет імені Івана Огієнка
КОНСТРУКТ ВІЙНИ В АНГЛОМОВНОМУ ІСТОРИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Зафіксована історія людства свідчить, що війни тягнулися червоною ниткою через весь процес еволюції людського суспільства. Людству довелось пройти через дві світові війни, в яких брали участь практично всі існуючі країни з десятками і десятками мільйонів жертв. Станом на даний час, світ, в обличчі України, проходить через жахи, так званої, третьої світової війни.
У міждисциплінарному контексті термін «війна» використовується громадськістю у відповідь на події світу [4, с. 149]. Люди ніколи не вступають у війну без посередницької сили дискурсу. Від риторичного брязкання зброєю, яка передує конфлікту, до дипломатичних ініціатив, які вимагають миру, дискурс відіграє невід’ємну роль у виникненні, поведінці та суперечці збройного політичного конфлікту в усьому світі. З іншого боку, через дискурсивні процеси, які використовують для надання їм сенсу, реалії війни перебільшуються чи зводяться до мінімуму, запам’ятовуються чи забуваються [3, с. 3].
Для визначення терміну «дискурс» використовуємо визначення, запропоноване І.С. Шевченко: дискурс – це текст (тексти), створені в результаті мовної діяльності представників певної лінгво-культурної спільноти, розглянутий у сукупності його лінгвістичних параметрів і соціокультурного контексту [2, с. 152]. Батьком дискурсу вважається Мішель Фуко. Історичний дискурс розглядається з різних позицій. У нашому дослідженні ми визначаємо історичний дискурс як комунікативно-когнітивну подію, втілену в сукупності текстів, які представляють значущі світові події, що впливають на хід світової або регіональної історії.
Історичний дискурс у нашому розумінні породжується у медіа дискурсі та співіснує з ним. Медіа дискурс представлений газетним і журнальним з-поміж інших. Незважаючи на різноманітність текстів історичного дискурсу, для них є спільним те, що лексичний склад характеризують елементи загальновживаної лексики, які поєднуються із термінологією [4, с. 153 ]. Наприклад, британська газета «Ґардіан» (англ. The Guardian) асоціює війну в Україні з геноцидом та використовує відповідні мовні одиниці:
Joe Biden has accused Russia of carrying out genocide in Ukraine, saying that Vladimir Putin is «trying to wipe out the idea of even being Ukrainian». Biden has been consistently outspoken in denouncing Russian wholesale killing of Ukrainian civilians, labelling Putin as a «war criminal» in mid-March [1].
Представлення війни у наведеному фрагменті забезпечується іменними мовними одиницями genocide, killing, war criminal. У такий спосіб демонструється засудження Джо Байденом Росії та підтримка України у цій війні.
Жахи війни в Україні не оминули сторінки американської газети «Нью-Йорк Таймс» (англ. The New York Times): «A mother killed by a sniper while walking with her family to fetch a thermos of tea. A woman held as a sex slave, naked except for a fur coat and locked in a potato cellar before being executed. Two sisters dead in their home, their bodies left slumped on the floor for weeks. Bucha is a landscape of horrors» [3].
У наведеному фрагменті війна асоціюється з жахом. Така асоціація конструюється метонімічно-метафорично: метонімія Населений пункт – це частина країни, яка є вмістилищем жаху Bucha is a landscape of horrors. Жах уточнюється неособовими формами дієслів killed, executed, які вказують на негативний результат, та іменниками slave, sniper, які позиціонують жертву та вбивцю, причетних до наслідків, що викликають емоцію жаху. Термінологія війни допомагає показати всі звірства окупантів, страхи та переживання людей і передати краплю страждань, які пережили люди під час війни.
Таким чином, дослідження підтверджує існування дискурсу війни, що впливає на історію та конструює її. Розвідка дозволяє простежити послідовність між медіа дискурсом, історичним дискурсом та дискурсом війни. Це демонструють так звані «військові історії», які займають звичне місце в нашому світі, оскільки деталізують, пояснюють, прославляють, міфологізують, засуджують, застерігають, створюють загальне уявлення про війну. Представлення війни в історичному дискурсі має таку ж силу, як і зброя на полі бою.
Література
- «Ґардіан» (англ. The Guardian): електронна газета. Велика Британія, 2022. URL: https://www.theguardian.com/world/2022/apr/13/joe-biden-accuses-vladimir-putin-of-committing-genocide-in-ukraine (дата звернення: 15.04.2022).
- Запольських С.П. Історичний дискурс і проблеми перекладу: стаття. Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. 2005. №5 (77). С. 127-133.
- «Нью-Йорк Таймс» (англ. The New York Times): електронна газета. США, 2022.URL:https://www.nytimes.com/interactive/2022/04/11/world/europe/bucha-terror.html (дата звернення: 15.04.2022).
- Шевченко И.С. К определению понятия дискурса в исторической прагматике. Вісник Харківського державного університету.Серія романо-германська філологія, № 435. 1999. С 150 – 153.
- Hodges A. Discourses of War and Peace. New York, 2013. Р. 290.
- Montgomery M. The discourse of war after 9/11. Language and Vol 14 (2), 2005. P. 149-180.