Вероніка Овчарук
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
КОНЦЕПЦІЯ «ТЕАТРУ МОВЧАННЯ» У ТВОРЧОСТІ М. МЕТЕРЛІНКА
Межа ХІХ-ХХ століть стала періодом активних творчих пошуків у царині драматургії. Бельгійський драматург Моріс Метерлінк став одним із найяскравіших реформаторів театрального мистецтва свого часу, запропонувавши глядачам концепцію «театру мовчання». «Театр мовчання» став прямим втіленням символістського світогляду митця, звернувшись не до повсякденного життя, а до його таємниць та прихованих змістів. Концепція Метерлінка суперечила популярній тоді концепції «театру ідей» Г .Ібсена та Б .Шоу. Сюжети його п’єс статичні, без напружених дій. Сенс п’єси не в зовнішній, а у внутрішній дії, у русі душі персонажів, в тім, що непомітне для очей, що починається десь у підсвідомості. Герої розкривають себе не через вчинки, а через споглядання, бездіяльність і, зрештою, через мовчання. «Як тільки ми скажемо щось, воно зразу ж спотвориться» [1, с. 140-143].
Митець вважав, що слова нездатні розкрити суть явища, воно відкривається у мовчанні. Все у свiтi – таємниця, найчастіше ворожа для людини. Фатум, що прибирає іноді форму смерті, скоряє собі всix; спроби активно протистояти фатуму – безглузді. У своєму творі «Скарби смиренних» (1896) він писав, що захоплюється Отелло, але співставляючи його з Гамлетом, Метерлінк доходив до парадоксального висновку: Отелло не живе щоденним життям, сповненим величі, а Гамлет є величним, тому що він не здійснює ніяких вчинків [1, с. 140-143].
Сутність своєї концепції митець визначав наступним чином: «стара людина, котра, сидячи в кріслі, просто чекає на когось при світлі лампи, або наслухає, сама того не відаючи, віковічні закони, що панують довкола нас, а чи витлумачує, сама не тямлячи того, що каже, мовчання дверей, вікон, тихий голос вогню…така занурена у безмовність стара людина живе насправді життям глибшим, аніж коханець…чи капітан, котрий здобуває перемогу…» [2, с. 171].
Метерлінк відмічав, що слово не може бути носієм чистої духовності. Для спілкування з вищою духовною сферою, як і для справжнього глибокого спілкування між людьми, звичайна мова здавалась драматургу занадто недосконалою. Справжнє спілкування душ – це спілкування, яке могло би обходитись без слів, бути в мовчанні. Душі, занурені в мовчання, вони, як золото чи срібло, що занурені в чисту воду, а слова, які ми говоримо, мають сенс лише завдяки мовчанню, що омиває їх [5, с. 102].
У структурі своєї естетичної концепції митець виділяє два види мовчання: хибне та істинне. Хибне – це бездіяльне спляче мовчання, яке є відображенням сну, що дихає смертю. Перебуваючи в такому стані, душі людей роз’єднані і перебувають на самоті, навіть будучи у колі близьких та рідних. Істинне ж «оточує нас з усіх боків, воно – основа нашого внутрішнього життя» [3, c. 360]. «Істинне мовчання» – це «стихія, повна щастя, у якій утворюються великі справи, у якій душа вільно володіє собою» [3, c. 354]. Звеличуючи «істинне» мовчання, перетворюючи його на нескінченний за своєю семантикою філософсько-етичний символ, бельгійський драматург вбачає в ньому основу буття.
Моріс Метерлінк прагнув показати найважливіші моменти зв’язку людини з таємничою сферою духу, а не яскраві подвиги чи катастрофи. Театр Метерлінка покликаний розкривати «мовчання», те, для вираження чого не вистачає слів. Драма натякає, вказує на абсолют, а не промовляє його вголос [4, с. 55].
Тому, концепція «театру мовчання» Моріса Метерлінка стала не лише втіленням символістського спілкування з прихованою істиною, а й визначила нові шляхи у реформуванні драматичного мистецтва.
ЛІТЕРАТУРА
- Гиленсон Б. А. История зарубежной литературы конца ХІХ – начала ХХ веков: учеб. пособие для студ. фил. фак. высш. пед. учеб. заведений / 2-е изд., испр. Москва: Издательский центр «Академия», 2008. 480 с.
- Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. /за ред. Н. Михальської, Б. Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга, Богдан, 2006. Т. 2, Л-Я. 864 с.
- Метерлинк М. Собрание сочинений: у 2 т / СПб : Типография А.Ф. Маркса, 1915. 675 с.
- Пронкевич О. В. «Нова драма» кінця ХІХ–початку ХХ ст. Миколаїв, ЧНУ ім. Петра Могили, 2013. С. 51-56.
- Шабалина А. С. Эстетика молчания в ранней драматургии Мориса Метерлинка. Гуманитарные ведомости ТГПУ имени Л. Н. Толстого, 2014. №2(10). С. 101-105.