Христина Вікторія Фігурко
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
ЛІТЕРАТУРНІ ВИТОКИ ФУТУРОЛОГІЇ
Людство завжди мало тенденцію до прогнозування майбутнього. Безперервний потік часу, жага до нового і незвіданого, уява породжували зацікавленість у тому, чи є ще щось, що може удосконалитись, чи є ще щось, що може з’явитись. Велику роль у появі припущень щодо майбутнього відіграв технологічний прогрес. З кожним днем свого розвитку людство приносило щось нове у своє існування, щось, що би полегшило його або ж ускладнило.
На фоні цього процесу виникло поняття «футурології», яке запропонував соціолог Осип Флехтхайм у 1943 році у листі до Олдоса Хакслі, який охоче його прийняв і ввів у використання [2, с. 29]. Це поняття стосувалося різних сфер діяльності людини і усюди трактувалося по-різному та характеризувалося відмінними особливостями. Тобто, необхідно усвідомлювати, що поряд із побутовим розумінням «футурології» як широкої сфери передбачень і фантазій на тему майбутнього є вужчі її інтерпретації як окремої наукової дисципліни, для якої вже розроблені і погоджені власні засади, принципи, методи пізнання та інші аспекти [4, с. 117].
Беручи до уваги вітчизняну літературу, то поняття футурології у ній використовувалось у декількох значеннях. У найширшому сенсі футурологія це певний інтелектуальний рух, який формує систему знань про майбутнє людства. Як відомо з історії, такий рух прийшов на зміну первісному тлумаченню майбутнього, яке виражалось у формах магічних практик, таких як ворожіння і пророкування ще за часів Античності, по мірі раціоналізації міфологічного простору і часу, диференціації міфологем «вічного повтору» на сенсообрази минулого, теперішнього і майбутнього. [3, с. 240]. Варто зазначити, що у Радянському Союзі дослідження проблематики майбутнього розвивалося непросто, оскільки вона була узурпована державою. Та, починаючи із 1950-1960-х років почала використовуватись концепція технологічного прогнозування, пов’язаного із розвитком технологій. Цю ж концепцію, починаючи із 60-х років XX ст., перейняла й західна наука, яка дотримувалась думки, що між технологічним прогнозуванням та футурологією не існує чіткої межі, більше того – вони тісно пов’язані між собою [1, с. 37].
За античних часів футурологія виникла у вигляді літературної утопії і відносилась до оригінальних жанрів фантастики, яка розвивалася під впливом фольклору, чарівних казок і не тільки. Є припущення, що саме «Одісея» Гомера стала першим твором з елементами фантастики у західноєвропейській традиції. До речі, відомо також, що першою утопією, ймовірно, була «Держава» Платона [3, с. 240].
Беручи до уваги широке коло питань, які розглядає футурологія, можна зробити цілком логічне припущення про те, що витоки футурології сягають давніх часів [4, с. 117]. Розглядаючи питання витоків футурології, варто зазначити деякі інтелектуальні та світоглядні системи, напрямки людського мислення, які цілком ймовірно послужили поштовхом, своєрідним фундаментом до її становлення, які допомагали протягом тривалого часу та до сьогодні роздумувати над проблемами майбутнього.
Спочатку релігія запропонувала непрості думки, пов’язані з минулим і майбутнім, уявлення щодо ролі людини і її життєвої мети як складової цілісних систем світогляду і світосприйняття. До прикладу, такі релігії як індуїзм і буддизм передбачають нескінченні перевтілення тіла і душі після смерті чи думку про кінець світу або ж Страшний суд (іслам, християнство). Саме релігія стала підґрунтям сучасної футурології [4, с. 118].
Утопії, як згадувалось вище, також лягли в основу фундаменту появи футурології. Літературно описані моделі бездоганного суспільства з елементами проектування бажаних варіантів майбутнього. Творці утопій, опираючись на раціоналізм і прийняті ними цінності роблять спроби донести до людства свій, відмінний від теперішнього, образ майбутнього, який варто втілити у реальність. На противагу утопіям існують антиутопії, які виступають образом небажаного майбутнього, як застереження людству про негативні явища і чим вони можуть загрожувати у майбутньому [4, с. 118].
І, нарешті, наукова фантастика, яка є основним засобом втілення футурологічних поглядів у літературі. Це жанр художньої літератури, що часто змальовує образи майбутнього, містить елементи вищезгаданих утопії та антиутопії та має за основу припущення щодо майбутніх науково-технологічних винаходів, ймовірний хід історії, соціально-культурний розвиток людства. Загалом значення фантастики для футурології полягає в тому, що вона сприяє усвідомленню і обговоренню важливих існуючих чи ймовірних майбутніх проблем, створює нові образи майбутнього, чи навіть відкоректованого минулого і теперішнього, сприяючи розширенню мислення, змушуючи широкі маси суспільства задумуватись над перспективами і проблемами людства. Письменники-фантасти настільки виробляють таку інтуїцію, що можуть передбачати події у майбутньому [4, с. 119].
Таким чином, футурологія має глибоке літературне коріння та безпосередньо пов’язана з літературними жанрами утопії, антиутопії та наукової фантастики.
ЛІТЕРАТУРА
- Горбатенко В. П. У пошуках майбутнього: до проблеми еволюції футурології як науки. Наукові праці МАУП. Київ, 2017. Вип. 52(1). С. 35–48.
- Назаренко М. С. Есхатологія та футурологія як два способи прогнозування історії. Вісник Житомирського державного університету. Філософські науки. Житомир, 2009. Вип. 52. С. 26-31.
- Найдыш О. В. Философия и футурология: Обыденное сознание и современная футурология. Вестник РУДН. Философия. Москва, 2017, № 21 (2). С. 240—249.
- Сухорольський П.М., Сухорольська І. Ю. Основні етапи розвитку футурології та її завдання в умовах сучасного світу. Наук.-теорет. альман. «Грані». 2018. Т. 21. № 3. С. 116-123.