Марта Мендерецька
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О. О. Барбанюк, кандидат філологічних наук
ОСОБЛИВОСТІ КІНОДИСКУРСУ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ТРАНСЛЯЦІЇ
Кінематограф як один із найвідоміших засобів впливу на людей є унікальним культурним феноменом. Синтезувавши досягнення літератури, живопису, музики, театру та фотографії, кінематографісти використовують нову мову, в якій тісно переплелися різноманітні виражальні засоби. Від початку свого існування, ще з кінця ХІХ століття, кінострічки стали центром уваги багатьох кінокритиків, культурологів, психологів, соціологів та лінгвістів, а кінодискурс став масовою формою комунікації у XX та XXI ст.
З позицій семіотики кінодискурс розглядається як сукупність вербальних і невербальних елементів кіно, а також чинників, що впливають на створення і сприйняття кінодискурсу, які формують єдине смислове, функціональне і структурне ціле. Кінодискурсу притаманні функції, серед яких: передача актуальної інформації та минулого досвіду митців, внесення коректив і розробка нових знань, регулятивна, емотивна, естетична функції
Отже, можна виділити наступні особливості кінодискурсу як знакової системи [1; 2]:
- приналежність водночас до оптичних та слухових знакових систем;
- здатність взаємодіяти з соціумом;
- здатність впливати на світобачення;
- наявність функцій, таких як передача актуальної інформації та минулого досвіду митців, внесення коректив і розробка нових знань, регулятивна, емотивна, естетична функції.
Кінотекст як основа кінодискурсу є найбільш типовою формою креолізованого тексту [3]. Креолізований текст складається з вербальної та невербальної складових. Його розуміють (Ю. Н. Усов (1980), Ю. Г. Ців’ян (1984), Ю. М. Лотман (1992), А. В. Федоров (2000), О. Б. Іванова (2000), Г. Г. Слишкін, М. А. Єфремова (2004), В. Є. Горшкова (2006), М. С. Снєткова (2009) як зв’язне, цільне та завершене повідомлення, виражене за допомогою вербальних (лінгвістичних) та невербальних (іконічних та/або індексальних) знаків, організоване відповідно до задуму колективного функціонально диференційованого автора за допомогою кінематографічних кодів, зафіксоване на матеріальному носії та призначене для відтворення на екрані та аудіовізуального сприйняття глядачами [4]. Під кінематографічними кодами розуміються сюжетний план, монтаж, правильний ракурс, кадри, світлові ефекти. Кінотекст складається з образів, рухливих і статичних, мовлення, усного і письмового, шумів і музики, по-особливиму організованих і таких, що перебувають у нерозривній єдності. У кінотексті наявні дві семіотичні системи – лінгвальна і нелінгвальна, що оперують різними знаками.
Позаяк переклад охоплює щонайменше дві мови та дві культури, перекладачі постійно повинні розв’язувати проблеми відтворення культурних аспектів різних мов, невиражено закладених у тексті оригіналу. Адаптуючи переклад художніх фільмів, фахівці-перекладачі повинні володіти рідною мовою на відмінному рівні. При перекладі реплік необхідно брати до уваги багато факторів: багатозначність слів, їх семантику і контекстуальне значення, культурні та розумові особливості мовця, образність складу тощо. Перекладач повинен наголошувати на колориті іншомовної культури, який може бути виражений у нетрадиційній формі, з специфічними словами, наявністю розмовної лексики, сленгу, неправильних інтонаціях героїв, крім того, не варто забувати й про віддзеркалення ідей і бажань режисера кінофільму. У кіноперекладі наявні відмінні риси. Переклад художніх фільмів пов’язаний не тільки з лінгвістичними, а й з технічними труднощами, що напряму впливають на адекватність та еквівалентність перекладу, якщо синхронна артикуляції реплік героїв не буде збережена – робота перекладача кінодискурсу не витримана.
Універсального методу для перекладу фільмів не існує. Ці методи залежать від різних факторів, таких як культура, традиції , історія, різні фактори, пов’язані з аудиторією, жанровими специфіками фільму, фінансуванням. Взаємозв’язок між культурою цільової мови та мовою оригіналу дуже важливий, оскільки це суттєво впливає на процес перекладу. Тому перекладачі кінотекстів повинні вдаватися до всіх можливих засобів перекладу, щоб отримати адекватний переклад. Стилістична обробка та адаптація кінотекстів мають здійснюватись з враховуванням реалії та традиції країн, з мови якої кінотекст і перекладається. Вибір перекладу повністю залежить від технічних і фінансових можливостей клієнта та бюро перекладів, але для аудиторії найбільш прийнятний метод дублювання. Вибір методу перекладу суттєво сприяє сприйняттю фільму мови оригіналу в цільовій культурі.
Отож, кінодискурс це важливий вид дискурсу, засіб ідеологічного впливу, відкритої пропаганди, зміни поглядів на життя суспільства. Його дослідження можливе за допомогою різних лінгвістичних засобів, адже кінодискурс – це особливий тип тексту. Особливості кінодискурсу аналізуються в лінгвістичному аспекті, а в лінгвістичних, культурних, кінематографічних дослідженнях чимало науковців обирають саме кінотвір як основу їх досліджень. Оскільки по-перше, мовлення персонажів у кінострічці це певна модель природного життєвого діалогу, який може стати базовим матеріалом для адекватного розгляду у дослідженнях науковців лінгвістичної сфери. По-друге, якщо викладений матеріал є достовірним та повністю передає суть ідейних поглядів авторів певної кінокартини, тоді сприйняття англомовних поціновувачів кіно (і не тільки) буде позитивним, а популярність досліджень англомовного кінодискурсу виросте в значущій мірі.
Отже, кінодискурс – це зв’язний текст, який є компонентом фільму, разом із невербальними компонентами – аудіовізуальним рядом фільму та іншими значущими екстралінгвістичними факторами. На допомогу кінодискурсу приходять такі елементи кіномови як: монтаж, міміка, жести, звукові ефекти тощо. Кінодискурс наповнений власними функціями й особливостями, які ще більшою мірою визнаначають цінність кінодискурсу для сучасного суспільства.
ЛІТЕРАТУРА
- Градисова О.І. Кінодискурс як об’єкт навчання кіноперекладу. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка . 2014. Вип. 2. С. 102-107.
- Градисова О.І. Соціальна роль у навчанні кіноперекладу. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. 2014. № 1103, Вип. 78. С. 182-186.
- Лукьянова Т. Г. Основи англо-українського кіноперекладу : навчальний посібник для студентів 4 курсу освітньо-кваліфікаційного рівня ”Бакалавр” денної форми навчання факультету іноземних мов. Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. 104 с.
- Плетенецька Ю. М. Парадигма понять термінологічної системи кіно перекладу. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. № 14(3). С. 219-226.