Соломія Федчишин
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: Шаповал О.Г., кандидат філологічних наук
ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ ДОБРА І ЗЛА У ЛЮДСЬКІЙ ПРИРОДІ В РОМАНІ В. ҐОЛДІНҐА «СПАДКОЄМЦІ»
Дії роману розгортаються у минулому, відображаючи закономірності відношення доброго та злого у людській природі протягом становлення людства.
У «Спадкоємцях» персонажі Ґолдінґа, «низьколобі» первісні люди, які за своїм зовнішнім виглядом схожі більше на мавпу, ніж на сучасну людину [1, с.148].
В. Ґолдінґ в «Спадкоємцях» ніби розщеплює природу людини стосовно виділення у ній доброї та злої частини. Мавполюди, які не є цивілізованими, насправді уособлюють добрий початок в людині. А ніби то цивілізовані люди, які до них приходять, уособлюють у собі зле начало в людській істоті.
При цьому життя «диких» предків людської цивілізації у викладі В. Ґолдінґа по-своєму гармонійне. За своєю сутністю ці «дикі предки» доброзичливі та толерантні один з одним. Для них не характерні такі поведінкові прояви як схильність до обману, підступність та жорстокість. Вони прості у своїх діях і поведінці, не підступні та не схильні до обману, вони чесні та правдиві [3, с.179].
У протистоянні з прибульцями – світлошкірими чужинцями, які перебувають на набагато вищому ступені розвитку, – первісні мавполюди характеризуються, у викладі В. Ґолдінґа, безумовною перевагою морально-етичного розвитку та уособлюють в собі добу сторону людської особистості.
Чужинці, представники роду Homo sapiens вриваються у їх життя як убивці. Навіть сенс цих страшних подій насилу осягається первісною «природною» свідомістю кудлатих мавпоподібних «дияволів» (якими здаються ці істоти їхнім світлошкірим, одягненим і озброєним противникам) [2, с.59].
У «Спадкоємцях» В. Ґолдінґа симпатія автора належить «диким людям», які за своєю суттю добрі, терплячі, наближені до природи. Натомість, біловолосі завойовники постають як злі, хижі і уособлюють в собі зле начало людської істоти.
Письменник уникнув спокуси осучаснити світосприйняття мавполюдини. Не впав Ґолдінґ і в іншу крайність — перебільшення його примітивності.
Наголошено на «єдності в думках або без думок» усіх членів громади. Показані, нарешті, такі прояви почуттів, куди здатна лише людина: Фа і Лок відчувають одне до одного «невиразне співчуття»; в «гіркому воланні» Лока автор уловлює «біль і людське страждання» [4, с.154].
У романі «Спадкоємці» певна частина прибульців, за описом В. Ґолдінґа, несуть на собі відбиток так званої «темряви світу цивілізації». Відображаючи корінь зла у самій людині – він дає думку стосовно того, що сама сутність зла ховається в самій людині. І ніхто, крім самої людини (у романі – прибульця) не може нести стільки зла, скільки сама людина несе для інших.
Ґолдінґ не мав наміру давати визначення добру і злу в романі, він намагався змусити нас переглянути наш спрощений поділ на категорії і побачити себе в новому світлі, більш багатосторонньо» [5, с.261].
ЛІТЕРАТУРА
- Донсбах В. Зміст, використання та вплив політичної комунікації. Мас-медіа на перехідному етапі: система мас-медіа, політична комунікація, аспекти журналістики, методи дослідження. К., 2001. С. 144–176.
- Кушнірова Т.В. Англійська література в культурологічному вимірі (модерний і постмодерний аспект): навчально-методичний посібник. Полтава, 2017. 107 с.
- Литвинюк О. Аксіологічна трансформація міфу про Прометея в контексті романів Вільяма Ґолдінґа. Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Філософія. Вип.504-505. С.178–184.
- Нямцу А., Литвинюк О. Міфопоетика Вільяма Ґолдінґа : монографія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 232 с.
- Шаповал О.Г. Символіка образів водної стихії в романі В. Ґолдінґа «Спадкоємці». Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2021. №1. С.259–266.