УДК 811.111’ Іван Василишин
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: Н.І. Фрасинюк
РОЛЬ КОМУНІКАТИВНОГО МОВЧАННЯ У РЕАЛІЗАЦІЇ ВІДМОВИ В АНГЛІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття вивчення феномену мовчання в мовленнєвому аспекті набуває нового розмаху. Невербальні комунікації стають дедалі популярнішим об’єктом системних досліджень. Активізація досліджень невербальної складової комунікації збігається з періодом інтенсифікації студій у сфері теорії мовленнєвої діяльності, лінгвістичної прагматики, теорії мовленнєвих актів.
Акт мовчання – це складна комунікативна одиниця, яка має властивості знака і комунікативно-прагматичну структуру мовленнєвого акту. Основною ознакою акту мовчання є здатність передавати певну інформацію у відповідному контексті [1, с. 75]. Н. Д. Арутюнова, розглядаючи мовчання, підкреслює, що воно є значущим переважно в семіотичному сенсі. Мовчання – це знак певного змісту, який за ним стоїть, злитий із мовчанням як означуване з нульовим означальним [2, с. 108].
Мовчання є комунікативно значущим або комунікативно незначущим. Комунікативно незначущим є мовчання під час виконання певних фізичних та фізіологічних дій. Комунікативно значущим є мовчання, яке є свідомим та контрольованим з боку суб’єкта мовлення – наприклад, свідоме мовчання у відповідь на чиєсь небажане або недоречне запитання, тобто небажання з яких-небудь причин підтримувати контакт зі співрозмовником [1, с. 75].
Комунікативне мовчання реалізується в англомовному художньому тексті вербальними (мовними) засобами та невербальними (графічними) засобами. Вербальні та невербальні маркери мовчання у художньому дискурсі часто виконують різні стилістичні функції, формуючи стилістичні засоби або входячи до їх складу як означальний компонент. У художньому дискурсі мовчання часто набуває стилістичної ролі і розкриває не лише логічний, а й емоційно-експресивний зміст [1, с. 64].
Найпоширенішими вербальними засобами комунікативного мовчання у реалізації відмови є порівняння, метафора, перифраза, синекдоха, епітет, антитеза, апосіопеза, які можуть виступати у художньому дискурсі як стилістичні засоби.
Метафора є основним способом відображення силенціального ефекту та надає висловленню особливої експресії та настрою.
Перифраза є прикладом дескриптивного вербального вираження комунікативного мовчання, коли відсутні прямі формальні номінації мовчання, проте наявність цього феномену не викликає жодних сумнівів: Michael’s claws clenched together .
Синекдоха базується на кількісному зіставленні предметів та явищ, а саме виявлення цілого (більшого) через його частину (менше). Вживання лексичного маркера мовчання у складі синекдохи служить для підсилення силенціального ефекту, зокрема у наведених прикладах показує абсолютну відсутність словесного вираження думки суб’єктом мовлення: He didn’t say a word .
Епітет призначений підкреслювати визначальну якість певного предмета або явища. Потрапивши в семантичне поле мовчання, епітет збагачується новим емоційним чи смисловим нюансом: Again there was silence – this time puzzled, a little confused .
При антитезі спостерігається зіставлення протилежних думок та образів, що препарує контраст та вербалізує яскравіші та сильніші емоції: For a moment it seemed that there was a lot to say; he wanted to help her but he couldn’t.
Апосіопеза полягає в умовчуванні, недоказуванні чогось, що суб’єкт мовлення не хоче або не може висловити з огляду на внутрішні мотиви:
She asked him if he would come, but he went on talking about his new career…
Невербальними засобами комунікативного мовчання є паузи, просодичні засоби та жести, які вживаються у мовленнєвому акті паралельно з вербальними відповідниками або заміщують їх.
Паузи, які можуть бути дуже тривалими або занадто частими, є досить поширеними ознаками нещирості та відмови. Затримки перед словами, особливо якщо це відбувається при бажанні відмовити у чомусь, завжди наводять на підозри. Підозрілими є і короткі паузи в процесі мовлення, якщо вони трапляються дуже часто. Голосові паузи і заминки є вірними ознаками того, що людина хоче відмовити співрозмовнику [1, с. 77].
Маркером паузи у письмовому тексті виступають три крапки. В англомовному варіанті замість трьох крапок вживається тире, причому його довжина може виражати довжину просодичної паузи:
How abominable! How – why, I must be going crazy! Did you really admit that —“.
Will you join us? – Ally asked him.
“Suddenly he looked at his watch, jumped up, stopped for a moment, looked around without saying any word and left….
У невербальній комунікації значну роль відіграють просодичні засоби, що супроводжують усне мовлення, надаючи йому додаткових значеннєвих відтінків. До них відносять інтонацію, ритм, тембр голосу людини. У ситуації відмови такі засоби виступають індексами емотивності та негативного вольового стану мовця. Просодичні показники змісту відмови коливаються від вираження спокійного, до відтінків роздратування, що залежить від психічного стану мовця та інших екстралінгвістичних чинників [4, с. 34].
У процесі комунікації не менш значущими є жести та міміка. Це свідомі чи несвідомі рухи людини, у т. ч. й рухи її тіла, які супроводжують мову чи заміняють її. Жест повідомляє про бажання людини і про те, що вона у момент розмови відчуває, а звичний для когось жест свідчить про рису її характеру. Найпоширенішими жестами відмови є відштовхувальні рухи рукою чи двома руками долонями вперед, повертання голови з боку вбік, що підсилене тактильним жестом махати рукою. Мімічними засобами комунікації у ситуації відмови є погляд, вираз очей, рухи брів, губ [3, с. 125].
Отже, комунікативне мовчання у комунікативному акті відмови нейтралізує іллокутивну полісемію висловлень відмови. Воно доповнює вербальні засоби вираження відмови або виражає реакцію відмови самостійно. За допомогою маркерів мовчання замінюються грубі та різкі слова, роблячи акт відмови м’якшим, та менш негативно забарвленим. Потенціальну властивість комбінуватися з невербальним знаком мовчання мають слова pause, stop, to be silent, to hesitate, a break, to make a stop, an interval, to say nothing, stillness, silence, to give no information, interruption.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Анохіна Т. О. Семантизація категорії мовчання в англомовному художньому дискурсі : монографія. Вінниця, 2008. 160 с.
- Арутюнова Н. Д. Молчание: Контексты употребления. Логический анализ языка: язык речевых действий. Москва, 1994. С. 106–117.
- Максим’юк Н. Невербальна репрезентація змісту висловлень зі значенням відмови. Науковий вісник Чернівецького університету. 2015. Вип. Слов’янська філологія. С. 123–128.
- Струк І. М. Мовчання як екстралінгвальний компонент у драматичному тексті буковинських письменників. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал. Серія «Філологічні науки». Current issues of Social studies and History of Medicine. Joint Ukrainian-Romanian scientific journal. Series ”Philological sciences”. 2020. № 1 (25). С. 32–35.