Катерина Пентюк
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
Науковий керівник: О.Г. Шаповал, кандидат філологічних наук
СВОБОДА ВОЛІ ТА ЇЇ ВІДСУТНІСТЬ: РЕАЛЬНІСТЬ РОМАНУ К. ІШІҐУРО «НЕ ВІДПУСКАЙ МЕНЕ»
Свобода волі відіграє важливу роль у позиціонуванні людиною власного «я» в рамках суспільства. Людина без свого вибору не може існувати, соціум поглинає її, роблячи продуктом сірої маси. У романі «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро торкається питання свободи та її відсутності у клонів. Оскільки у творчості письменника яскраво представлені риси мультикультуралізму, героям роману, дія якого відбувається в антиутопічній Великобританії, притаманні риси, які є більш характерними для японської культури, а саме: пасивність у діях героїв, відсутність їхньої боротьби та волевиявлення перед обличчям смерті та соціальної нерівності.
Герої роману «Не відпускай мене» – звичайні діти, зі своїми страхами та мріями, які навчаються у школі-інтернаті Гейлшем. Всі вони мають відмінності між собою, особливі риси, недоліки і характери, проте залишаються ізольованими від навколишнього світу людей. Характерно, що персонажі ідентифікуються за іменами, а їхні прізвища скорочені до однієї літери (Кеті Г., Томмі Д., Рут С., Дженні Б., Сюзі К. та ін.), а той й зовсім відсутні, що є символом нівелювання особистості [3, c. 72].
Ще від народження у дітей відсутнє поняття «сім’ї та родинних цінностей», герої не переймаються питаннями щодо свого існування, хто вони? Звідки? Де саме їхні батьки і чи є вони взагалі? Чому їм не можна виходити за межі школи? тощо. Вихователі не вважають за потрібне розповідати про походження учнів та призначення їхнього життя, головний акцент навчання здебільшого спрямований на збереження здоров’я клонів.
Держава диктує певні рамки, у яких діти покірно живуть і не намагаються щось змінити. Суспільство не цікавиться їхньою долею та що буде з ними після «виїмок», для «звичайних» людей, існування клонів є лише способом продовжити собі життя, за рахунок пересадки органів. Клони постійно перебувають у спеціальних закладах, таких як: школи, огороджені парканом, Котеджі, будинки для опікунів та центри для донорів, де і підходить до завершення їхнє життя.
Відповідно, така система виховання надалі призводить до закриття особистості героїв та до їхнього смирення. Цим автор відображає свою основну думку, що місце клона в суспільстві давно визначене наперед, його не розвивають всебічно, а лише готують до ролі донора у майбутньому. Цю ідею письменник демонструє у промові вчительки міс Люсі: «Ви подорослішаєте, а потім, перш ніж постарішаєте, ще навіть до того, як досягнете середнього віку, ви почнете віддавати свої внутрішні органи. Ось для чого кожного з вас створено» [2, c. 100]. Почувши ці слова, для дітей практично нічого не змінилось, ані Кеті, ані її друзі не мають наміру змінювати своє становище, ба більше, в якісь моменти вони не відчувають сум або розпач, який був би притаманний для більшості людей.
Практично, свободи волі клони не мали, проте їм дозволялось кохати та бути коханими. У романі постає «любовний трикутник» головних героїв: Рут, Томмі та Кеті. Почуття кохання між Кеті та Томмі не дає їхній надії на життя померти, герої намагаються використати можливість хоч трошки побути разом та «наздогнати втрачене». Прийшовши до Мадам і дізнавшись правду, що «відтермінування» – це вигадка, вони зупинились у своїх діях та сприйняли все як належне.
Отже, письменник наочно показує у своєму романі «Не відпускай мене» проблематику свободи волі та її відсутність у клонів. За справедливим зауваженням О. Бєлової: «…герої Ішіґуро зовсім не шукають виходу, їхня мета – визначити саме становище, не змінюючи його» [1, c. 181].
Таким чином, якими сильними не були б почуття кохання у героїв, тотальна несправедливість суспільства до них, важка робота опікуном чи донором, бачення смерті багатьох близьких людей на власні очі, все-таки не змушує їх шукати вихід із системи. Герої лише намагаються відтягнути момент смерті і хоч деякий час пожити щасливо для себе, а не заради інших.
ЛІТЕРАТУРА
- Белова Е. Н. Проблема судьбы и ответственности в творчестве К. Исигуро и И. Макьюэна: понимание и искупление. Вестник Пермского Университета. Российская и зарубежная филология. Вып. 2 (14). С. 176-181.
- Ішіґуро К. Не відпускай мене : роман / переклад з англ. Софії Андрухович. Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. 336 с.
- Кушнірова Т. В. Жанрові особливості роману «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. № 28. С.71-74.