Таїсія Ходан
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: І. В. Мельник, кандидат філологічних наук
ФАТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ВИД МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ
Термін “фатична комунікація” був уведений у науковий вжиток англійським етнологом Б.К. Малиновським у 1923 році, який при вивченні мовленнєвої поведінки представників одного з меланезійських племен звернув увагу на те, що мовчання сприймається як знак ворожнечі, що мовлення незалежно від його тематичного змісту та спрямованості знімає неприємну напругу, яка виникає між людьми. Після привітання йде потік мовлення, безглуздих висловлень, перелік нічим не пов’язаних подій, коментарі очевидного [2, с. 297-332]. Малиновський доходить висновку, що комунікативні акти такого роду (phatic communion) відіграють найважливішу роль у соціумі, сприяючи встановленню психологічного контакту між членами одного суспільства [2, с. 315].
Фатична функція є однією з фундаментальних функцій мови, оскільки саме в ній виявляється її основне призначення – бути засобом спілкування, залучати до приємної ввічливої мовленнєвої взаємодії, створювати дружні зв’язки, при цьому не маючи на меті передачу думок, ідей, інформативних повідомлень. Учений пропонував розглядати одиниці фатичної комунікації як неінформативні повідомлення, якими співрозмовники обмінюються з метою підтримання контакту – з поваги, із ввічливості, для того, щоб перервати мовчання, тобто метакомунікативні одиниці – це засоби, які призначені обслуговувати процес ведення розмови [3, с. 151-152].
Фатика у більшості праць описується як “звичайна дружня розмова”, “світська розмова” (small talk), “розмови ні про що”. Фатичні комунікативні акти, на думку П. Браун та С. Левінсона, є особливою стратегію мовленнєвої ввічливості, оскільки у процесі ведення розмови “на загальну тему” демонструється інтерес до особи партнера зі спілкування, підкреслюється спільність інтересів адресата та адресанта і, як наслідок, мінімізується втрата, зазнана особою співрозмовника [1, с. 154].
Мовлення як акт говоріння або письма та спосіб реалізації мови виконує функції, притаманні мові. Фатичне мовлення як різновид мовлення виконує фатичну функцію мови, дослідження якої заслуговує окремої уваги.
Аналіз літератури показує, що в сучасній лінгвістиці, незважаючи на широту наукових праць із проблем фатики, фатичного спілкування та фатичного мовлення, не існує єдиного підходу до вивчення терміна фатична функція мови, що можна пояснити як широтою використання фатики, так і наявністю термінів-синонімів. До того ж, сучасними науковцями у межах досліджень комунікативної лінгвістики застосовуються такі синоніми фатичної функції як контактна функція (Ф.С. Бацевич) та контактовстановлююча функція (Е. Сепір, Г.В. Карпук), які не завжди визначаються однаково.
У сучасній лінгвістиці фатичну функцію розуміють як засіб встановлення, продовження та завершення контакту (Ф.С. Бацевич, Р.Й. Якобсон) або можливість не тільки підтримати, продовжити, але й перервати спілкування (Б.Ю. Норман). При цьому у системі функцій мови різні вчені відводять фатичній функції неоднакові позиції: одна з шести основних (Р.Й. Якобсон), вторинна щодо комунікативної функції (Н.О. Слюсарєва), проявлення комунікативної (Л.Г. Волкова, Г.В. Карпук), похідна від комунікативної (М.П. Кочерган), частина регулятивної (Б.Ю. Норман).
Англійський дослідник Е. Сепір у праці “Мова” говорить про дві загальні функції мови. Першочерговою, на його думку, є символічна функція мови, яка виступає як звуковий засіб “реалізації тенденції розглядати речі навколишнього світу”, тобто мова дає можливість позначати об’єкти навколишньої дійсності. Символічне використання мови зробило її зручним засобом комунікації. Проте, як зазначає Е. Сепір, комунікативний аспект мовлення перебільшений, і тому комунікативну функцію автор вважає похідною від символічної. Окрім основних функцій – символічної, комунікативної та експресивної – дослідник додає ще деякі похідні функції мови. Однією з таких є соціально-культурна функція, яка полягає в накопиченні, зберіганні та відтворенні культури та її історичної спадщини. Інша функція мови, на думку Е. Сепіра, полягає в постійній сигналізації того, які психологічні місця займають носії мови в суспільстві, тобто мова є засобом особистісного самовираження і фактором розвитку індивіда. Поряд з цією функцією Е. Сепір називає ще функцію впливу мови.
Отже, фатична комунікація є однією з фундаментальних функцій мови, оскільки саме в ній виявляється її основне призначення – бути засобом спілкування, залучати до приємної ввічливої мовленнєвої взаємодії, створювати дружні зв’язки, при цьому не маючи на меті передачу думок, ідей, інформативних повідомлень.
ЛІТЕРАТУРА
- Brown P., Levinson S. Politeness: Some Universals in Language Usage. Cambridge: Cambridge University Press, 1994. 345 p.
- Malinowski B. The Problem of Meaning in Primitive Language. The Meaning of Meaning. 9th New York, London, 1953. P. 296-336.
- Malinowski B. Phatic communion. Communication in face-to-face interaction. Harmondsworth, 1972. P. 146-152.