ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ПІСЕННОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Гудзь Наталія

(Вінницький державний педагогічний університет

імені М. Коцюбинського)

Науковий керівник: О. М. Яцишин, кандидат педагогічних наук

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ПІСЕННОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Мова й музика тісно взаємопов’язані і глибоко проникають в емоційну сферу особистості. Використання пісень у вивченні іноземних мов довело свою ефективність завдяки тому, що: формує сприятливий психологічний клімат на уроці, стимулює розвиток в учнів пізнавального інтересу, активізує ті частини людського мозку, які безпосередньо пов’язані з розумінням мов тощо.

Як справедливо зауважують фахівці, будучи поєднанням музики й мови, пісні мають незліченні чесноти, у тому числі для потреб лігводидактики. Зокрема, багатство культури й тем, ідіоматичні та поетичні вислови, а також терапевтичні функції роблять їх бездоганним інструментом для навчання іноземної мови [4, c. 88].

Науковці вказують на те, що пісня на уроці є засобом засвоєння мови. Більше того, пісню визнають різновидністю вправи, а водночас і засобом підвищення настрою учнів, формування у них позитивного ставлення до предмета [1, с. 72].

Варто зазначити, що майже всі популярні пісні пов’язані між собою темами, які загалом апелюють до людських почуттів. Така емоційно-тематична релевантність робить їх потенційно дієвим інструментом навчання іноземної мови. Учні легко запам’ятовують тексти пісень, а суб’єктивне відчуття успішності лінгвопізнавальної діяльності, у свою чергу, підвищує їхню мотивацію до подальшого навчання.

Відповідне ж мотиваційне забезпечення, як відомо, є однією з ключових умов ефективного навчання. Вільямс і Берден трактують мотивацію як стан когнітивного та емоційного збудження, що призводить до свідомого рішення діяти, яке, у свою чергу, спонукає особистість до інтелектуального та/або фізичного зусилля для досягнення раніше поставленої мети або цілей [5, с. 129].

Щодо емоційної складової, то автори особливо наголошують на тому, що люди зазвичай ототожнюють пісні з розвагами, тому навчання через пісні асоціюється з приємним досвідом. Крім того, музика може використовуватися для розслаблення учнів, оскільки для багатьох, хто вивчає нову мову, – це новий досвід [2, с. 23].

Як наслідок, використання пісенного матеріалу на уроках іноземної мови позитивним чином впливає на комунікативну поведінку учасників освітнього процесу, а також сприяє їх несвідомому розпізнаванню нових слів і виразів.

Зверненість вправ, що ґрунтуються на прослуховуванні іншомовних пісень, до ключових сфер особистості – когнітивної та мотиваційно-вольової, – і робить відповідний підхід до навчання потенційно ефективним.

Щоправда, у науковій і методичній літературі знаходимо й критичні зауваження щодо недостатньо повної реалізації лінгводидактичного потенціалу вправ, які ґрунтуються на використанні пісенного матеріалу, в сучасній практиці здійснення освітнього процесу: «У наш час важко втекти від музики та пісні, оскільки вона все більше займає світ навколо нас: в ресторанах і кафе, торгових центрах, на спортивних подіях, у наших автомобілях і буквально скрізь. Здавалося б, єдине місце, де музика й пісня повільно запроваджуються, – це школи» [3, с. 774].

Оскільки проміжною ланкою між педагогічною теорією і практикою її втілення є освітні технології, то саме в розвитку ефективних технологій навчання іноземної мови ми вбачаємо подальший поступ іншомовної підготовки громадян на основі використання пісень.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Вишневський О. І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. Посібник для вчителів. С. 224.
  2. Kuśnierek, A. The role of music and songs in teaching English vocabulary to students. World Scientific News. № 43(1). P.1-55. URL: http://w ww.worldscientificnews.com/wp-content/uploads/2015/10/ WSN-431-2016-1-55.pdf
  3. Murphey T., Music and Song. Oxford University Press. 2002.
  4. Shen C. Using English Songs: an Enjoyable and Effective Approach to ELT. English Language Teaching. P. 88.
  5. Williams , Burden R.L. Psychology for Language Teaching. Cambridge: Cambridge University Press. 1997. P. 129.