Conferences

ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНА СКЛАДОВА ДИСКУРСИВНОГО ПРОСТОРУ ФЕНТЕЗІ

Юлія Купчишина

(Хмельницький національнтй університет)

ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНА СКЛАДОВА ДИСКУРСИВНОГО ПРОСТОРУ ФЕНТЕЗІ

Жанр «фентезі» можна тлумачити як щось, що містить нереалістичну складову, оскільки фантазія часто характеризується відходом від прийнятих норм, за допомогою яких окремі особи сприймають навколишній світ. Відхід від цих норм втілює в реальність те, що неможливо або незрозуміло, те, що лежить за межею відомої реальності [10]. Один з московських дослідників такого жанру Е. Харитонов називає «фентезі» епічним жанром, побудованим на протиставленні єдності реального-нереального, таким, що не допускає (у тексті) сумнівів у достовірності (об’єктивності) вигаданого світу. Створення вторинних світів, що існують за законами магії, – непорушний закон фентезі» [9].

Література цього жанру відображає втілення уявного і загадкового в реальності. Так як свій початок цей жанр бере з міфології та фольклору, не дивним є те, що у романах-фентезі характерними ознаками є надлюдські, часто містичні сили героїв, одвічна боротьба добра і зла як засіб вираження постійного пошуку людини, її прагнення зрозуміти структуру світобудови.

Науковець Ковтун О.М поділяє фентезі на: містично-філософське; метафоричне; чорне та героїчне [6]. Саме останній вид фентезі часто вважають каноном. Світоглядні основи тут не виступають ключовим пріоритетом, натомість важливим фактором є те, що уявний світ, де проживають персонажі, є унікальним у своєму роді. Аби створити такий вимір, письменники використовують різні методи та засоби: бої на мечах, технічно-науковий прогрес, паралельні світи, Середньовіччя з його устроєм та далеке майбутнє.

Окрім згаданих категорій, відповідно до жанрово-стилістичного поділу, розрізняють два типи фентезі: високе і низьке. “Високе фентезі, куди входять твори, в яких перед читачем постають повністю видумані світи, і низьке фентезі – твори, в яких надприродне переноситься в нашу реальність” [3, с. 136].

Ряд літературних розвідок виділяють “наукове фентезі” як таке, що проникає у наукову фантастику у той момент, коли наслідки події є важливішими за саму подію, тому не так важливо, що саме послугувало причиною – науковий прогрес, чи диво. [5, c. 172]. Проте таке поєднання фентезі і фантастики важко назвати вичерпним і тому сучасні автори-фентезисти мають повне право поєднувати елементи обох жанрів у будь-яких комбінаціях, вживаючи дані елементи як важливу складову твору. Так піджанри як романтичне, гумористичне, окультне, етичне, сакральне фентезі можна віднести до нових. Фентезі з елементами гумору набуває все більшої популярності та досить часто презентує твори циклами. Одним з найбільш успішних представників цього піджанру можна вважати Террі Пратчетта з циклом сатиричного фентезі “Плаский світ”.

Відповідно до праць І. Близнюка, головними аспектами організазії творів жанру фентезі є: духовна структурована система світу, яку відчувають герої, схожість всіх надприродних елементів та наявність світу, який бере свій початок із власних думок автора. Певні особливості відзначає Д. Батурін: віртуальність, міфологізм та багатозначність творів [4]. С. Гоголєва виділяє додаткові особливості: відсутність помилкових особливостей у світі героїв; цілеспрямованість сюжету і налічування магії у ньому; історія, яка збуджує героя до пошуку певних предметів; середньовічний антураж; актуалізація переживань головних героїв та винесення їх на перший план; рівність обох сил поганого і доброго та розчарування головного героя у них; наявність іншого світу; непередбачуваність сюжету.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що один твір може належати до різних піджанрів фентезі, і таким чином до різних класифікацій, або ж не належати до жодного з них. Кожен з авторів може сам визначати жанр свого твору або може створити абсолютно новий. До прикладу, Р. Желязни навмисно поєднував фантастику і фентезі у своїх творах, змішуючи таким чином усі піджанри та класифікації. Фентезі – жанровий різновид фантастики, що поєднує ірраціональні мотиви чарівництва, магії, рицарського епосу, поєднані з реалістичною нарацією [7]. Такі твори не підлягають логічному тлумаченню як належні до наукової фантастики, тому при їх аналізі не використовується жодних мотивувань. Натомість визначальним для них є фатум, бінарна етична опозиція «добро – зло», винагорода за зусилля подолання перешкод, диво, «трансцендентне бачення» як вияв свободи.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Авторской картине мира: научная статья // Вестник Иркутского государственного лингвистического университета. Выпуск №4, 2010. С. 105-110.
  2. Беренкова В.М. Жанр фентезі як об’єкт лінгвістичного дослідження // Вісник Адигейского державного університету. Серія 2: Філологія і мистецтвознавство. – 2009.
  3. Бондина Е.С. К типологии жанра фентези / Е. Бондина // Пограничные процессы в литературе и культуре. – Пермь, 2009. – С. 136–137.
  4. Знаменская Т.А. Стилистика английского языка. Основы курса. Учебное пособие. – изд. ЛКИ, 2016 – 224 с.
  5. Кагарлицкий Ю.И. Фантастика ищет новые пути / Ю. Кагарлицкий // Вопросы литературы. – 1974. – № 10. – С. 159–178.
  6. Ковтун Е. Н. Художественный вымысел в литературе ХХ века : учеб. пособие / Е. Н. Ковтун. – М. : Высш. шк., 2008, 406 с.
  7. Куриленко Д.В. Фентезі vs химерна проза: ідіостиль ірреального / Д. В. Куриленко // Молодий вчений. – 2016. – № 11. – С. 210-213.
  8. Леоненко О. Жанр фентезі в українській прозі кінця XX – початку XXI століття [Текст]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 “Українська література” / О. С. Леоненко. Черкаси: Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, 2010. 20 с.
  9. Харитонов Е. “Теплый свет далекой сказки”. [Рос. фэнтези и творчество Н. Перумова] //Перумов Н. Разрешенное волшебство. – М.: ЭКСМО,1996. – C. 466-471.
  10. Шпак І.В. Жанрова природа фентезі. – Харків, 2010. – 96с.
  11. Zelazny R. Fantasy and Science Fiction – A Writer’s View [Електронний ресурс].Режим доступу:https://en.nbpublish.com/library_read_article.php?id=35298