Ірина Аніщенко
(Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія)
КАТЕГОРІАЛЬНІ ОЗНАКИ ДИСКУРСУ АНГЛОМОВНОЇ ПОЕТИЧНОЇ ДРАМИ ХХ СТОЛІТТЯ
До найважливіших наукових завдань сучасної лінгвістики належить дослідження поетичного дискурсу, який привертає увагу мовознавців своєю прив’язаністю до форми та особливостями вираження естетичної функції мови. Наукова література фіксує низку образних, однак досить точних означень жанрових властивостей поетичного дискурсу, які уможливлюють модифікації жанрів, а отже, надають їм перспективи розвитку. Якщо проблематиці жанру та жанрових модифікацій поетичного дискурсу присвячено надзвичайно велику кількість наукових робіт (А.Ю.Кримський, Н.Л.Лейдерман, Н.Д.Тамарченко, Т.В.Бовсунівська, Н.Х.Копистянська, А.О.Ткаченко, Н.Б.Тихолоз, О.В.Гудошник та ін.), то сегмент поетичних текстів окремих жанрів, на кшталт дискурсу поетичної драми, на сьогодні є малодослідженим як у літературознавчому, так і в мовознавчому аспектах. Саме тому розгляд мовних особливостей поетичної драми з позицій комунікативно-когнітивного та структурно-функціонального напрямів є одними з провідних аспектів, на якому буде зосереджено увагу у нашій статті.
У сучасній лінгвістиці існують суттєві розбіжності у термінологічному апараті стосовно поетичної драми як жанрового різновиду поетичного тексту. Термінологічна розбіжність виникає через акцентування формального чи змістового аспекту твору. Підкреслення формального аспекту такого тексту простежується у термінах “драматична поема” (dramatic poem), і навпаки змістового у назві “поетична драма” (poetic drama, verse drama). Під поетичною драмою науковці розуміють малу за обсягом драму написану у віршованій формі, якій притаманні домінантні, змінні і константні ознаки, що відображають її форму і зміст. Особливість дискурсу поетичної драми прослідковується передусім у тому, що вона містить категоріальні ознаки – поетичність та драматичність. Категорія драматичності проявляється у зображенні конфлікту особистості через його втілення і персонажних образах поетичної драми. Категорія поетичності формується різними типами словесних поетичних образів. На основі аналізу наукових досліджень з проблеми жанрових різновидів поетичних текстів нами виявлені основні категоріальні ознаки дискурсу поетичної драми, що відображають її форму та зміст: віршована форма мовлення; середній об’єм тексту; безперервний паралелізм; наявність діалогів, полілогів, монологів, авторських ремарок, пісень, поділ тексту на акти, дії; різноманітні композиційно-мовленнєві форми оповіді. У нашому дослідженні ми розглядаємо поетичну драму як жанровий різновид поетичних текстів, якому властиве поєднання та синтез жанрових ознак поетичності, драматичності та епічності, що перебуває на межі ліро-епосу та ліро-драми. З позицій поетико-когнітивного підходу драма осмислюється нами як сукупність мовних і ментальних структур художнього світу письменника і як результат складного процесу індивідуально-авторської інтерпретації реального світу.
Критичний аналіз наукових доробків з проблеми жанрових різновидів поетичних текстів уможливив виявити основні категоріальні ознаки поетичної драми, що відображають її форму і зміст. Так, до формальних ознак поетичної драми як такої ми відносимо, перш за все, віршовану форму мовлення, об’єм – середній обсяг тексту, анжамбеман (перенесення сполучника на наступний рядок), безперервний паралелізм, специфіку композиційно-графічного оформлення тексту (наявність діалогів, монологів, полілогів, авторських ремарок, членування тексту на акти, дії тощо) та композиційно-мовленнєві форми оповіді. Специфічними видами композиційно-мовленнєвих форм є уявний внутрішній діалог, монолог-притча і гротескний діалог, які, за результатами проведеного нами комплексного лінгвостилістичного аналізу, є перевалюючими видами. Діалог у тексті драми виступає головним художньо-експресивним засобом й містить естетичну й прагматичну інформативність.
Опис семантичного простору поетичної драми здійснювався нами через жанрово-стилістичний аналіз мовленнєвих форм поетичної драми (пафос, конфлікт, суб`єктивність і смислова неоднозначність). Так, зокрема, аналіз дискурсу поетичних драм уможливив реконструкцію їх композиційно-смислової організації синтаксичного простору, де серед вилучених синтаксичних стилістичних засобів домінує паралелізм, повтор, риторичне запитання, антитеза, вставні речення, інверсія та номінативні речення. У перспективі дослідження вбачаємо за доцільне з’ясувати структурні особливості моделей поетично-драматичних текстів, а також виявити закономірності відображення національної специфіки картини світу, втіленої у тексті драми.
ЛІТЕРАТУРА
- Yeats W. B. A Collection of Critical Essays. N. J.: Prentice Hall, 1998. 180 p.
- Eco U. Interpretation and Overinterpretation. Cambridge, N.Y., Sydney: Cambridge University Press, 1992. 152 p.
- Дем’янівська Л.В. Українська драматична поема. Проблематика, жанрова специфіка . К.: Вища школа, 1984. 160 с
- Передерій Г. М. Лінгвокогнітивні засоби актуалізації пафосу як складника композиційно-жанрової структури англомовної поетичної драми. Мова і культура: Матеріали XV Міжнародної наукової конференції ім. проф. Сергія Бураго. (Київ, 19-23 червня 2006р.). К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. Вип. 9 (3). С. 304–309.