УДК 821.162
Наталя Фрасинюк
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ МОДАЛЬНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
Модальні відношення і засоби їх реалізації все частіше привертають увагу лінгвістів і стають об’єктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунікативно-функціональному та текстовому рівнях.
Важливість проблеми полягає ще й в тому, що модальність як лексико-граматична категорія викликає багато труднощів у процесі перекладу та при дослідженні її функціональності. Це, насамперед, пов’язано із розбіжністю засобів вираження модальності в англійській та українській мовах, що призводить до неповного або неточного її розкриття під час перекладу.
Актуальність роботи зумовлена зростаючим інтересом до інтерпретації семантичної структури модальних дієслів, а також необхідністю детального комплексного вивчення питань порівняльного аналізу засобів вираження модальності в англійській та українській мовах
У мовознавстві модальність належить до найсуттєвіших характеристик речення і трактується як функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлювання до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлення [6, с. 303]; як понятійна категорія зі значенням ставлення мовця до висловлювання і вираженого до дійсності [1, с. 237]; як комбінація відношення змісту висловлення до дійсності та відношення мовця до змісту висловлювання [3, с. 13].
У сучасній лінгвістиці виділяють два аспекти модальних відносин: обєктивний та субєктивний.
Об’єктивна модальність є обов’язковою ознакою будь-якого висловлювання і однією з категорій, яка формує предикативну одиницю – речення. Вона виражається в мові за допомогою особливої категорії дієслова – дійсного, наказового, умовного способів. Форми дійсного способу відносять висловлювання до категорії реальних, тоді як умовний (бажаний, спонукальний) нахил відносить висловлювання до бажаного, необхідного [3, с. 17].
Суб’єктивна модальність властива будь-якому висловлюванню, яке функціонує в межах координат «адресант – адресат», оскільки мовець у той чи інший спосіб виявляє своє ставлення до повідомлюваного. Вона є однією з категорій, які формують висловлювання. [3, с. 48].
Семантичний обсяг суб’єктивної модальності ширший за семантичний обсяг об’єктивної модальності. Значення суб’єктивної модальності продукують модальні слова та частки, які становлять її ядро. Вони не змінюють основного модального значення висловлювання, а надають йому особливого забарвлення. За допомогою модальних слів і часток мовець оцінює своє висловлювання щодо ставлення до об’єктивної дійсності.
Модальність визначається як граматична, синтаксична або семантична категорія, оскільки модальний зміст може бути виражений різними мовними засобами: граматичними (морфологічні), лексичними (модальні слова), лексико-граматичними (модальні дієслова) й інтонаційними засобами.
На лексичному рівні модальність виражається за допомогою модальних слів , які можна поділити на: 1) слова, які виражають впевненість: certainly, no doubt, surely, apparently, undoubtedly; 2) слова-«інтенсифікатори»: evidently, obviously, really, actually; 3) слова, які виражають невпевненість: perhaps, maybe, probably; 4) слова, які виражають схвалення і несхвалення: happily / unhappily, luckily / unluckily, fortunately / unfortunately [4].
Модальні слова передають суб’єктивне ставлення мовця до вислову, висловлюють оцінку мовця, відношення між затвердженням у реченні і реальністю. Ця оцінка може бути представлена різним ступенем впевненості, сумніву, бажаності дії, вираженої в реченні.
На лексико-граматичному рівні модальність виражається за допомогою таких модальних дієслів: can, may, must, should, shall, will, would, need, ought to, dare, to be to, to have (to have got to), які у поєднанні з інфінфтивом можуть висловлювати дію, стан або процес, які розглядаються мовцем як можливі, обов’язкові, сумнівні, точні, дозволені, бажані [3, с. 160].
До синтаксичних засобів модальності належать різні вступні слова і конструкції (словосполучення і речення), які висловлюють оцінку співрозмовника щодо змісту повідомлення: to my mind, in my opinion, I believe, I assume, I suppose, to tell the truth, frankly speaking, it is common knowledge.
До синтактико-інтонаційних засобів ввираження модальності в англійській мові відносять різні типи питань, вимовлені з певною інтонацією. Так, спадна інтонація в розділових питаннях (tag questions) означає більший ступінь впевненості мовця у викладенні ідеї – настільки великий, що він, по суті, не очікує відповіді на своє питання [7, с. 95].
В украйнській мові суб’єктивно-модальні значення передаються такими мовними засобами: 1) вставними словами та словосполученнями, що виражають модальну оцінку мовцем міри реальності повідомлюваного (впевненість, невпевненість, передбачення, можливість, неможливість, вірогідність, сумнів тощо) – безсумнівно, безумовно, звичайно, ймовірно, можливо, мабуть, здається, напевно, очевидно, либонь, без сумніву, зрозуміло, правда, безперечно, розуміється, може, може бути тощо; 2) спеціальними синтаксичними конструкціями (Будинок як будинок; Чим не подарунок!); 3) повторенням слів (Обіцяв: куплю, куплю велосипед, а сам все не купуєш); 4) порядком слів (Зрозуміє (зрозумів) він тебе! (Звичайно, не зрозуміє)); 5) побудовами із частинками (Поговори мені ще!; Покричить ще у мене); 6) побудовами із дієслівними формами, говірками та узгодженими словами, які виконують функції модальних часток (Дивись, не шуміть у мене!); 7) побудовами з вигуками (Фу, який сором!); 8) вступними словами, сполученнями слів і речень (Воля твоя, я не згоден); 9) інтонацією. Крім того, у структурі речень може спостерігатися безліч комбінацій цих засобів (Так би, здається, взяв та й поїхав, а виїхати-то саме і можна) [2, с. 43].
Отже, модальність – це комплексна семантико-синтаксична категорія, яка ґрунтується на ідеї двобічності змісту речення. Особлива роль у передачі оціночних значень припадає на суб’єктивно-модальні форми – вставні та вставлені компоненти, вигуки і частки, які спеціалізуються на передачі суб’єктивної модальності. В англійській мові модальність найчастіше передається модальними дієсловами, а в українській – модальними словами, частками, часами, способами та різними синтаксичними конструкціями.
ЛІТЕРАТУРА
- Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. Изд. 2-е. М. : Советская энциклопедия, 1999. 608 с.
- Бевзенко С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис: навч. посіб. [Текст]. К.: Вища шк., 2005. 270 с.
- Ткачук В. М. Категорія суб’єктивної модальності : монографія. Тернопіль : Підручники й посібники, 2003. 240 с.
- Трощій В. Є. Семантико-стилістичні функції модальних слів із значенням невпевненості [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com/33_DWS_2010/33_DWS_2010/Philologia/74530.doc.htm
- Шинкарук В. Д. Категорії модусу і диктуму у структурі речення : монографія. Чернівці : Рута, 2002. 272 с.
- Языкознание: большой энциклопедический словарь. М., 2000. 668 с.
- Auwera J. van der, Plungian V. A. Modality’s semantic map. Linguistic Typology. № 2. P. 79–124.