Мар’яна Оленяк
(Донецький національний університет імені Василя Стуса)
ПОТРАКТУВАННЯ ОБРАЗНОГО ПОРІВНЯННЯ БЕДОЮ ПРЕПОДОБНИМ ТА ЕЛФРИКОМ ГРАМАТИКОМ
В період раннього Середньовіччя майже всі європейські дослідження здійснюються латиною, а різновиди образних порівнянь позначаються транслітерованими термінами Аристотеля icon та parabola; до них додається черговий його термін παράδειγμα ‘paradigma’, і втрьох вони формують гіперонімне поняття homoeosis, яке за змістом відповідає образному порівнянню.
Праці Беди Преподобного свідчать про те, що в еру середньовіччя неможливо чітко розмежувати образне мовлення і християнські повчальні історії, чиї абстрактні ідеї ставали зрозумілими для широких мас саме завдяки використанню знайомих образів. Ryczek (Ryczek, 2018: 575-576) цитує оригінал передмови до праці Беди, де той осуджує Греків, які вважають себе авторами тропів і фігур, в той час як насправді всі вони беруть початок зі Святого Письма: Старого Завіту, або зі слів пророків. Таким чином, образне порівняння отримує сакральне походження, принаймні в середовищі давньоанглійських науковців, і стає одним із основних методів християнського просвітництва. Окрім визнання божественного походження тропів і фігур, Беда нічого змістовно нового не додає до тогочасної риторичної полеміки. Він, вслід за Донатом, також виділяє 13 тропів, серед яких є образне порівняння; використовує ідентичну термінологію, проілюстровану власними прикладами. З наведених Бедою прикладів третього типу homoeosis – paradigma – стає очевидним, що такі порівняння мають повчально-дорадчий характер; вони повинні сформувати певний еталонний прототип в свідомості слухача.
Значно спрощену версію потрактування фігур мовлення знаходимо в граматиці Елфрика, автора багатьох давньоанглійських рукописів, яку він написав між 993 і 995 роками, будучи на той час вже досвідченим перекладачем і науковцем. Сам автор у передмові латиною зазначає, що посібник розраховано на хлопців-початківців, а не на досвідчених чоловіків, де пояснює метафору через образне порівняння. Він не оперує терміном метафора, втім використовує образне порівняння для експлікації одного з тридцяти «різновидів мистецтва граматики», який стоїть під номером 26 і називається тропами (tropi), що «базуються на подібності»: «<XXVI> sume sind gehatene TROPI, þæt sind mislice getacnunga oððe wisan on ledenspræce abrodene of heora agenre getacnunge to oðre gelicnysse, swaswa is gecweden fluctuare segetes, gemmare uites, þæt æceras yðiað and wintreowa gimmiað, forðan ðe æceras farað on sumera, swaswa sæ yðigende, and wintreowa blostman beoð gimmum gelice» (Bitner, 2018: 137). ‘Деякі з них називаються тропами, які є різними символами або латинськими словами мудрості, чиє значення переноситься на іншу схожість. Як кажуть fluctuare segetes, gemmare uites ‘коливаються посіви, сяють коштовностями виноградні лози’, тому що посіви коливаються влітку, як море, а цвіт винограду до коштовностей подібний.’ В якості прикладу Елфрик також використовує зразки еталонів порівняння з компонентом swa на позначення початку прислівника, не пропонуючи давньоанглійського терміну для латинського similitudinis ‘подібність’, проте зазначаючи, що останні також базуються на подібності (Bitner, 2018: 105): swa swa bridguma ‘як наречений’, swa swa cild ‘як дитина’ та ін. Порівняння подібних понять за формальними ознаками автор розглядає у фрагменті тексту, присвяченому аналогії. І хоча Елфрик не надто деталізує своє бачення ОП чи метафори, його Граматика є цінним джерелом, так як виказує ключові моменти розуміння образного порівняння, засвідчуючи домінанту семантики над формою і важливість та смислову значущість образних порівнянь, які призвані бути основою для знаків / символів / слів мудрості.
Середньовічні спроби впорядкування фігур мовлення і тропів, пов’язаних з образністю, їх організація в ієрархізовану парадигму, були певною мірою успішними і результативними в середньовічній Англії, адже на цьому етапі визнається спільність сутності icon і parabola; однак риторика – царина стилю –отримала набагато менше уваги, ніж в добу античності. Беда Преподобний піднімає питання про генезис образного порівняння як прийому, який в дусі середньовіччя виходив за межі людських можливостей і був дарований мирянам в готовому вигляді. Мотивація такого потрактування має політично-дидактичний характер, адже метою є зниження авторитетності класиків-язичників і посилення значущості та ваги середньовічної християнської доктрини, згідно з якою будь-які знання заздалегідь визначаються Богом. Водночас в епоху просвітництва англосаксів, в навчально-методичних матеріалах, образне порівняння розглядається безвідносно до божественного походження, з акцентом на значущості його семантики.
Таким чином, вже на такому ранньому етапі стає очевидним фокусування західноєвропейської традиції на функційно-змістовому наповненні образного порівняння як для поетичних, так і для суто практичних, навіть релігійних цілей.
ЛІТЕРАТУРА
- Bitner K. M. Ælfric’s Grammar, A Single Witness Edition. 2018. 186 р. URL : http://hdl.handle.net/10388/8631
- Ryczek W. Ut figura sit. Beda Czcigodny o tropach pisma. Vox Patrum 38. 2018. Р. 573-594.