Ірина Голубішко
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Іванаі Огієнка)
СУБ’ЄКТИВАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ
У РОМАНІ Е. РЕЗЕРФОРДА «НЬЮ-ЙОРК»
Перш за все необхідно визначитись з провідними поняттями нашого дослідження – текст і дискурс художнього твору. Отже, ми у своїй роботі будемо виходити з того, що текст – «первісна даність (реальність) і вихідна точка кожної гуманітарної дисципліни» [1], а у широкому значенні «будь яка послідовність слів (у семіотиці – знаків), зведена за правилами даної системи мови» [3, с. 662.].
Художній дискурс актуалізується через конкретні твори в усьому їх розмаїтті. Ми поділяємо точку зору І.А. Бехти що, художній дискурс охоплює всю художню літературу, яка в процесі свого функціонування породжує художній твір: «Це – система, яка функціонує в художній літературі як засіб відображення реальної чи вигаданої дійсності, як засіб передачі автором свого розуміння й сприйняття цієї дійсності, а також як засіб комунікації автора та читача, їхньої взаємотворчості» [2, с. 253.].
Отже, поняття «художній твір» ми розуміємо як інтерпретацію тексту, а художній дискурс – це художнє мислення і художнє пізнання, яке відбувається завдяки спілкуванню між автором і читачем. У цьому гіпотетичному діалозі відбувається народження змісту літературного твору.
Автор під час написання свого твору обробляє отримує інформацію і трактує її на свій розсуд, інколи навіть не дотримуючись історичних фактів. Подібна інтерпретація і створює художній дискурс, який відбиває точку зору письменника, його розуміння проблеми. Читаючи, наприклад, історичний роман (не говорячи вже про романи психологічні, про кохання тощо), реципієнт має чітко уявляти, що перед ним не хроніка, не літопис, не архівні документи і тому подібне, а художній твір, в якому своя художня правда, далека від дійсності. І саме в цей момент виникає діалог читача і автора, в кожного з яких своє уявлення про дійсність. Інколи читач прагне обманюватися і сприймати все так, як написано в романі, і це – його право, головне, щоб він це усвідомлював.
Історичний роман, наприклад, будується за давно складеними правилами, ще за часів романтизму. В подібних романах органічно існують вигадані і «справжні» герої, події, географічні об’єкти. Так, Резерфорд у передмові до свого роману наголошує, що історія міста – невичерпна і, якщо хтось знову береться писати її, постає перед проблемою вибору. Сам же автор сповнений надій: «Мені залишається сподіватись, що читач ухопить хоча б дещицю історії і духу міста, який я люблю всією душею» [4, с.15].
Підкреслюючи романну сутність твору, автор сповіщає читачеві, що всі родини і долі, які випали їм у житті, вигадані. Це стосується і історичних подій, але наголошує, що «у викладі обставин їхнього життя впродовж сторіч я постарався помістити героїв у оточення або існуюче, або можливе» [4, с. 13].
Художній дискурс несе на собі відбиток культури певного етапу розвитку суспільства і виконує функцію формування «духовного простору» епохи. У романі висловлюються цікаві думки щодо рабовласництва. У розмові Френка Мастера із знайомим віргінцем, дрібним фермером і рабовласником, обговорюється стан рабів і ставлення до цієї проблеми у суспільстві. Вергінець досить відверто висловився щодо цього: «Одні кажуть, що раби – це як близькі слуги своїх хазяїв. Інші – що з рабами поводяться гірше, ніж з тваринами. У деякому сенсі обидва твердження мають рацію, тому що рабовласницькі плантації бувають двох різновидів» [4, с. 561]. Поступово розмова переходить у внутрішній монолог Френка, і саме він як наратор доносить до читача всі перипетії питання рабовласництва в Америці напередодні війни Півночі і Півдня. Оскільки в нього самого була не остаточно сформована точка зору на події, читачеві дається можливість побачити їх під власним кутом зору. Але навіть ця обмежена інформація надає читачеві надзвичайно багато незвичного знання щодо цих подій в Америці кінця 19 сторіччя.
Підкреслимо, що літературний текст будується за своїми власними законами і дещо відрізняється від звичайного спілкування. Ця відмінність перш за все полягає у багатозначності художнього тексту – кожен читач знаходить власний зміст.
ЛІТЕРАТУРА
- 1. Бахтін М. Проблема тексту в лінгвістиці та інших гуманітарних науках. Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки. За ред. М.Зубрицької. Львів : Літопис, 1996. С. 318 – 323.
- 2. Бехта І.А. Дискурс наратора в англомовній художній прозі. Київ : Грамота, 2004. 304.
- Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т. Громяка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. Київ : ВЦ «Академія», 2007. 752 с.
- Резерфорд Э. Нью-Йорк: роман. Т1. Санкт-Петербург : Азбука, Азбука-Аттикус, 2020. 576 с.