Ірина Голубішко
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
ВПЛИВ АРАБСЬКОГО СВІТУ
НА ФОЛЬКЛОР ДАВНЬОГО СУДАНУ
Давній Судан – це величезна територія, населена безліччю різних племен: нубійці, араби, беджа, дінка, нуери, шиллукі, джо-луо, аннуак, барі, моро, мурле, азанде та багато інших. В кожного з цих племен існував власний оригінальний фольклор. Безумовно, він був тісно пов’язаний з іншими джерелами і перш за все з фольклором Єгипту, класичної країни казок.
У 1912 році у Кордофані (землі, розташовані на заході від долини Нілу) з фольклорною експедицією побував відомий німецький етнограф Лео Фробеніус. Вчений «у своїх пошуках «душі народу» дотримувався точки зору, близької до культурно-історичної школи етнографії [2, с. 331]. Культурно-історичний підхід передбачає аналіз літературних явищ на подібностях між ними, які засновані на їхній спорідненості (близькості за спільністю походження) та спілкуванні (контактах). Методологічний апарат порівняльно-історичного підходу становлять генетичний (генеалогічний) і зв’язаний з ним контактологічний методи дослідження.
Прибічники цієї школи вважали, «що кожне явище в цивілізації виникає лише один раз в якомусь одному місці, і тому неповторне і унікальне. Інші народи і племена отримують його шляхом запозичення [2, с. 331]. Цей висновок свідчить про відсутність самобутності культури. Інакше кажучи, ця теорія хибна, оскільки поділяє народи на творчі і нетворчі. Однак дуже важко уявити собі народ, котрий знаходиться навіть на найнижчому ступені розвитку і не має власного фольклору.
Інша справа – взаємовпливи або паралельне зародження сюжетів і мотивів легенд, казок тощо. Так, Т. Бенфей висунув теорію запозичень чи “мандрівних сюжетів”. Важко переоцінити вплив Єгипту, в якому фольклорні твори досягли досконалості. Недарма існує точка зору, що збірка казок «Тисяча і одна ніч» була остаточно сформована саме в долині Нілу.
Будується «Тисяча і одна ніч» за принципом обрамленої повісті, що дозволяє включати у збірку все нові і нові оповіді, які мають самостійне значення. Один з героїв говорить, що з тим-то сталося те-то, а його співрозмовник запитує: «А як це було?», після чого починається нова оповідь або вставна новела [3].
Як пам’ятаємо, в основній історії розповідається про перського царя і його нову наречену Шахерезаду, доньку візіря. Під час шлюбної ночі Шехерезада розповідає цареві казку, але не закінчує її. Щоб довідатися закінчення казки, цар змушений зберегти їй життя. Закінчивши розповідь наступної ночі, Шахерезада одразу ж розпочинає іншу, не закінчуючи її. Так відбувається протягом 1001 ночі.
Нубійська казка «Загибель Куша» [1] нагадує історію Шахерезади, оскільки головний герой – Фар-лі-Мас – теж мав померти, однак разом з правителем. Але його врятувала надзвичайна майстерність оповідача, юнак кожної ночі розважав царя і його гостей новою казкою. Він зумів врятувати від передчасної смерті не тільки себе, але і царя, і його сестру.
Ще один сюжет викликає асоціації з арабськими казками. Велика кількість чарівних казок пов’язана з пошуками скарбів, захованих у підземеллях, зруйнованих храмах. Ці скарби охороняються страшними тваринами або чарівними словами, які необхідно сказати в певний момент. Так, багатства у казці «Скарби Керми» [1] охороняє страшний змій. Можна порівняти зі змієм – охоронцем скарбів у єгипетській «Казці про потерпілих у трощі». Але суданська казка перегукується ще з однією арабською казкою, що увійшла до збірки «Тисяча і одна ніч» – «Алі Баба і 40 розбійників». Алі Баба міг у печері розбійників взяти стільки грошей, скільки зможе вивезти, а перед цим сказати чарівні слова: «Сезам, відчинись». У «Скарбах Керми» була смола і саме її дим відкрив двері сховища і приспав змія. Але герой казки мав взяти тільки стільки грошей, скільки йому мав заплатити хазяїн, в якого нубієць працював. Він порушив цю умову, взяв набагато більше. В результаті – не зміг приховати своїх статків і викликав заздрість правителя міста.
Судячи з записів казок Давнього Єгипту, саме з цієї країни до Судану прийшли давні фольклорні сюжети і мотиви, відомі у різних країнах світу. Можна провести прямі паралелі щодо розвитку подій у суданській казці про «Птаха, коня і скриньку» і казках «Про жар-птицю і вовка», «Іван-царевич і Сірий вовк». Спільним є те, що діють три царевичі, і молодший з них є найпоряднішим; шукає син царя дивного птаха і коня. Різниця у третьому скарбі. У суданській казці царевич шукає скриньку, в якій хазяїн ховає все своє військо, музик, слуг тощо, а в російській і українській – Олену Прекрасну, яка стає його нареченою. Безумовно, казка наповнена національним колоритом: царевичу допомагає джин, а не вовк; коня охороняє великий гуль, схожий на людину; кінь переніс царя у пустелю тощо.
Отже, художній дискурс актуалізується через конкретні твори в усьому їх різномаїтті, і фольклорні твори не є виключенням.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Казки народів Судану. Москва : Худож. літ, 1968. 344 с.
- Кацнельсон І. Післямова. Казки народів Судану. Москва : Худож. літ, 1968. 344 с.
- Тисяча і одна ніч. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (Дата звернення 10.03.2023)