Олеся Барбанюк
(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка)
ГЕНДЕРНИЙ СКЛАДНИК У ПЕРЕКЛАДІ
Інтерес до ґендерної проблематики існував досить давно, але знаходився у фокусі наукових інтересів дослідників антропології та етнографії. На сьогодні процес формування лінгвістичної гендерології розвивається у межах кількох підходів.
Перший підхід зводиться до трактування виключно соціальної природи мови жінок і чоловіків, і орієнтований на виявлення тих мовних відмінностей, які можна пояснити особливостями перерозподілу соціальної влади у суспільстві. При цьому мова визначається як функціональна похідна від основної мови, яка використовується в тих випадках, коли партнери знаходяться на різних щаблях соціальної ієрархії.
Другий – соціопсихолінгвістичний підхід – редукує «жіночу» та «чоловічу» мову до особливостей мовної поведінки статей, саме тому для вчених, що працюють у цьому напрямі, статистичні показники мають основну значущість і становлять каркас для побудови психолінгвістичних теорій чоловічої та жіночої типів мовної поведінки.
Третій напрям зосереджується на когнітивному аспекті в мовній поведінці статей. Для них виявляється суттєвим створення цілісних лінгвістичних моделей когнітивних основ мовних категорій. На відміну від категорії sexus-ний статус, і, відповідно, гендерна ієрархія і гендерно обумовлені моделі поведінки, задаються не природою, а «конструюються» суспільством (doing gender), диктуються інститутами соціального контролю та культурними традиціями.
Гендерні відносини фіксуються у мові як культурно зумовлені стереотипи, накладаючи відбиток на поведінку особистості, зокрема і мовленнєву.
Переклад формується під впливом національних (належність до певної культурної спільноти) та історичних (часовий простір) факторів, з позицій яких зазвичай і трактується. У широкому розумінні переклад залежить від національної культури рецептора, яка, в залежності від її фемінної / маскулінної спрямованості, звичайно є ґендерно маркованою [2]. На жаль, ґендерним дослідженням в українському перекладознавстві не приділялася достатня увага, проте цілком виправдано одним з перших науковців, хто звернув увагу на ґендер у відображенні мовної компетенції індивіда, можна назвати С. Засєкіна зі своєю працею “Психолінгвістичні аспекти перекладу” [1].
Вивченню ґендерних аспектів перекладу, зокрема художнього, сприяє вагомий внесок українських вчених В. Коптілова, М. Новікової, Р. Зорівчак, О. Чередниченка, Л. Коломієць, О. Кундзіча, В. Радчука.
Як зазначає О. Комов [2], додання ґендерного виміру до дослідження перекладу є складовою перекладознавчого аналізу, який, серед іншого, має на меті вивчення: ґендерних стереотипів у мові оригіналу та їх відображення в перекладі; мовних засобів конструювання ґендерної ідентичності в оригіналі та перекладі; способів відтворення ґендерних конотацій оригіналу засобами цільової мови з урахуванням історико-культурної специфіки; шляхів передачі образно-символічної системи, що описує чоловіка/жінку в культурі; проблеми перекладності одного менталітету в інший; концептів “фемінності” й “маскулінності” та їх відповідні прояви в мові оригіналу та перекладу тощо
Під час перекладу слід враховувати те, що світ існує в двох вимірах – чоловічому і жіночому, причому зазвичай з тенденцією відносно меншої соціальної активності жінок в порівнянні з чоловіками, тобто мова, що використовує ґендерну ознаку, пов’язана з певними стереотипами ролі чоловіків і жінок у суспільстві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Засєкін С. В. Психолінгвістичні аспекти перекладу : навчальний посібник. Луцьк : ВІЕМ, 2006. 144 с.
- Комов О. В. Гендерний аспект перекладу. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. 2011. Вип.XXІV. Ч.1. С. 409–417.