Рябокляч Анастасія
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: Т.В. Сторчова, кандидат філологічних наук, доцент
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ У ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Актуальність даної теми зумовлена тим, що сьогодні все більше вчителів відзначають певні проблеми у вивченні англійської мови та засвоєнні матеріалу. Бувають випадки, коли людина, володіючи однією або навіть двома мовами, тим не менше не може опанувати третьою. У цьому випадку причиною може бути методика викладання або несумісність учня і вчителя на психологічному рівні. Така ситуація може стати серйозною перешкодою у вивченні мови. Труднощі в кожному окремому випадку можуть бути викликані різними причинами.
Зниження ефективності засвоєння англійської мови часто обумовлюється психологічними бар’єрами. У трактуванні Ю. Л. Трофімова під бар’єром розуміються такі психічні процеси, властивості чи навіть стану людини загалом, які консервують прихований емоційно [3].
Серед основних психологічних чинників у вивченні англійської мови найважливішими є наступні.
1) Необхідною умовою успішного навчання є тренування властивостей уваги. Але тут можуть виникнути труднощі пов’язані з певним типом нервової системи, а також з рівнем обізнаності учня. Одним з найважливіших факторів, що прискорює становлення регулярної ролі уваги є зацікавленість школяра в навчанні. Цікавість виникає в тому випадку, коли при поясненні нового матеріалу і подальшому його закріпленні в учнів відбувається активна мисленнєва діяльність.
2) Мотивація та інтерес до вивчення мови. Н.В. Марченко пише про те, що мотивація є головним фактором у вивченні мови. Як і в будь-якій іншій діяльності, якщо людина не хоче щось робити або робить це через силу, вона не досягне високого результату. У деяких учнів знижена мотивація до навчання, тому викликати мотивацію можна зацікавленим навчанням, яке наближене до реального життя.
3) Здібності до вивчення англійської мови. Здібності до англійської мови, як і інші сфери людської діяльності, взаємопов’язані з інтересом і мотивацією. Чим краще людина в чомусь розбирається, тим цікавіше їй стає, оскільки вона дізнається все більше і більше нового і може відчути практичну користь від отриманих навичок. В оволодінні англійською здібності є об’єктивною перевагою, але цю перевагу необхідно розвивати постійною практикою, інакше вона нівелюється. Постійна практика – запорука успіху з чисто методологічної точки зору [2].
4) Співвідношення мови і мовлення. Усі методи та підходи до навчання іноземних мов О.В. Лозова ділить на дві великі групи: від мови до мовлення та від мовлення до мови.
При навчанні від мови до мовлення мова аналізується сама по собі як теоретична система, що функціонує за певними законами, що підлягають вивченню. Речення будуються лише на основі накопиченого мовного матеріалу і часто виконують функцію демонстрації правил та їх підкріплення. Змістова цінність таких висловлювань, як правило, невисока. Тексти насичені «потрібною» лексикою та конструкціями і становлять лише методичний інтерес, але не читача.
Навчання від мовлення до мови називається комунікативним. У ньому найвищу цінність має не формальна правильність сказаного, а його зміст, комунікативна мотивація учня і сам мовленнєвий акт, а не його мовний зміст. При такому навчанні мова не повинна бути самоціллю, а виступати засобом отримання та передачі інформації. Якщо мова навчається саме як засіб реалізації мовлення, то набагато краще проявляється її комунікативна функція, яка є основною.
5) Мовний бар’єр. У сучасній педагогічній практиці вчителі іноземної мови часто стикаються з ситуацією, коли людина, яка успішно вивчає іноземну мову, губиться, потрапляючи в ситуацію соціальної взаємодії цією мовою вдома чи в професійній діяльності. Для вирішення цих проблем необхідно, щоб навчання англійської мови в нашій країні набуло комунікативного характеру і було зорієнтоване на реальне повсякденне спілкування [1].
6) Найцікавішим методом навчання граматики дітей середнього шкільного віку досі залишається гра. П. Щербань говорить про те, що саме ігрові види роботи дають змогу учням засвоювати граматику англійської мови легше, швидше і веселіше. Головна мета таких ігор: навчити учнів вживанню мовних зразків, що містять певні граматичні труднощі [4].
Отже, сучасне навчання іноземної мови неможливе без виховання в учнів іншомовної культури. Урахування психологічних особливостей навчання англійської мови дозволить розширити словниковий запас учнів, коло лінгво-культурологічних знань, коло мовленнєвих дій, пов’язаних зі спілкуванням з носіями англійської мови.
Список використаних джерел
- Лозова О.М. Психологічні аспекти засвоєння іноземної мови: навчально-методичний посібник. Київ., 2010. 143 с.
- Марченко Н.В. Психологічні бар’єри при вивченні іноземних мов. URL:https://repo.snau.edu.ua/bitstream/123456789/4854/1/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D0%B0%D1%80_%D1%94%D1%80%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%B2%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%BE%D0%B2.PDF (дата звернення: 28.03.2023).
- Трофімов Ю.Л. Психологія: підручник. Київ : Либідь, 2001. 560 с.
- Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі // Початкова освіта. 2014. №9. С.18.